Носу

Носу
ꆇꉙ Nuosu [nɔ̄sū]
Поширена в	КНР
Регіон	Сичуань, Юньнань
Носії	1,6 млн. (1991)
Писемність	ї, латиниця
Класифікація	Сино-тибетська сім'я Тибето-бірманська підсім'я Лоло-бірманська гілка Група лоло Північна підгрупа
Офіційний статус
Офіційна	немає
Коди мови
ISO 639-1	ii
ISO 639-2	iii
ISO 639-3	iii

Носу (північна ї, сичуанська ї, ꆇꉙ Nuosu) — одна з мов народності ї . Поширена в Китаї: на півдні провінції Сичуань і в сусідніх районах Юньнані.

Про назву ред.

Слово «носі» є самоназвою північних ї. Ї 彝 (yi) — це сучасна китайська назва кількох близьких груп, що говорять на шести різних мовах. Носі є найбільшою з них, її часто називають північна ї та сичуанська ї.

Питання класифікації ред.

Відноситься до північних лолойських мов, якими розмовляють інші частини народу ї (насу ї нісу) і частина народності ну (мова нусу). Інші три групи ї говорять центрально-лолойськими мовами. Південно-східні і говорять на чотирьох близьких мовах (сані, асі, аже, Ажа), які входять до центральної підгрупи мов лоло.

До тієї ж підгрупи відносяться мови західних ї (Лалу, близька мові лаху) і центральних ї (ліпо / лолопо, близька мові лісу).

Писемність ред.

Докладніше: Ї (письмо)

Класичне письмо ї.

трьохмовні покажчики в Січані (Сичуань, Китай); зверху вниз: на носу (сучасним письмом ї), китайською та англійською.

Раніше використовувалося т. н. Класичне письмо ї — словесно-складова писемність, функціонально близька китайській. В ній налічувалося до 8-10 тис. знаків.

Сучасне письмо ї (Modern Yi script, ꆈ ꌠ ꁱ ꂷnuosu bburma [nɔ̄sū bʙ̝̄mā]) представляє з себе стандартний набір складових знаків, складений китайським урядом в 1974 на основі класичного письма. У 1980 році це письмо було оголошено офіційним для мови носу. 756 основних знаків передають склади Ляншаньського діалекту, обраного як основа для стандарту. Ще 63 знаки існують для складів, запозичених з китайської.

У 1958 році китайський уряд запровадив також алфавіт на базі латиниці^[1]:

a b c ɕ d ƌ e ә fg г h ч i j k l m n ŋ o ө p q r ж s t u v w y z ʑ з