Відкрити головне меню
Назва Norisring
Місце розташування Нюренберг, Німеччина
Географічні координати 49°25′53″ с. ш. 11°07′30″ в. д.
Головні події ДТМ (DTM)
Довжина кола 2 300м
К-сть поворотів 8
(586 × 373 pixels, file size: 18 KB, MIME type: image/jpeg)

Норісринг (нім.-Norisring) — вулична гоночна траса в Нюренберзі, яку відкрили в 1947 році на славнозвісному в Німеччині Полі Цеппеліна, де нацистська верхівка країни проводила свої паради та марші.

ІсторіяРедагувати

З 1950 року трасу почали називати Норісринг, для того, щоб запобігти збігу із легендарним Нюрбургрингом. Спочатку трасу використовували для мотоциклетних перегонів, в місті де сконцентровані підприємства мотопромисловості.

З 1960 року тут проводять свої перегони і спортивні кузовні автомобілі. Довжина міської траси становить 2 300 метрів. На трасі 8 поворотів, які становлять 3 комплекси — 2 шпильки і s-подібну зв'язку на задній прямій. Рух проводиться проти годинникової стрілки.

Основу траси становить 360-ти метрова кам'яна трибуна (Steintribune), яка відома з часів нацистських парадів. Навколо неї і прокладена траса. ЇЇ довжину неодноразово змінювали від 2-х до 4-х кілометрів, аж до 1972 року, коли вона отримала свою нинішню версію. У 2005 році кам'яну трибуну і розташовану навпроти трибуну Цеппеліна з'єднали підземним переходом. На трасі проводилися безліч різноманітних змагань національних та міжнародних чемпіонатів. Найвідомішим з них є німецький кузовнний чемпіонат DTM (попередником був DRM) та чемпіонат світу на витривалість.

Траса є досить цікавою та небезпечною для перегонів (проводяться в основному в третій декаді червня), навіть незважаючи на її просту конфігурацію, яку відвідує значна кількість глядачів. Через свої вуличні особливості та небувалу цікавість до автоспортивних заходів на ній, Норісринг називають Німецьким Монако.

Шпильки (Grundigkehre — названа на честь розташованої поряд споруди Grundig Tower — та Dutzendteichkehre — на честь озера Dutzendteich, розташованого поблизу) з поворотами потребують великої уваги та концентрації при гальмуванні, збільшуюючи суттєво навантаження на гальма. Зв'язка Schöller обмежена трибунами і не має зони вильоту, на виході з неї гонщики стрімко виїжджають на бетонні плити тротуару, а при надто високій швидкості автомобіль втрачає щеплення з асфальтним покриттям траси і влітає правою стороною в стіну. Цю стіну називають «Стіною», порівнюючи її з аналогічною «Стіною чемпіонів» на трасі Ф1 в Монреалі.

Перегони на міській трасі майже завжди супроводжують додаткові негоночні заходи, як от виступи популярних музичних груп.

Ця стіна пам'ятає і трагічні сторінки своєї історії. В 1971 році мексиканський пілот Педро Родрігес на Ferrari 512, врізався в стіну та загинув у вогні свого автомобіля.

200 миль НорісрингаРедагувати

З 1967 по 1989 роки на Норісринзі проводилися перегони на витривалість 200 миль Норісрингу. Ініціатором перегонів стала ADAC. Зовсім швидко ці перегони увійшли у Інтерсерію, де брали участь різноманітні спорткари.

В 1973 році DRM провів 100 км. (62 милі) перегони, а в наступному році перейняв від Інтерсерії 200-т мильний (320 км) формат. Оскільки у DRM брали участь повільніші автомобілі Гран Туризмо і турингу, тож перегони проводилися окремо для кожного з класів учасників, що в сумі давало 200миль. З переходом DRM на регламент Групи C, почали проводити одні 200 мильні змагання. Після припинення існування DRM, перегони в 1986-87 роках були включені в календар Чемпіонату Світу серед Спортпрототипів і стала найкоротшою гонкою в ЧС у порівнянні із найдовшою — 24 години Ле-Мана.

Суперкубок, який був наступником DRM, також почав тут проводити свої перегони водночас із ЧС Спортпрототипів, в 1987 році вони обрали коротший варіант перегонів підтримки, а 1988 і 1989 року провели самостійно повну довжину траси, оскільки ЧС Спортпрототипів відмовився від Норісринга.

ДТМ провів у 1984 році свої перші перегони, а 1987 року знову повернувся на міську трасу. З 1988 року проводив дві 100 кілометрові змагання, до свого краху в 1996 році, після чого сюди навідувався STW, а з 2000 року відновлений ДТМ.

Переможці 200 миль НорісрингуРедагувати

Рік Гонщик(и) Команда Автомобіль Серія
3,9 км кільце
1967   Франк Гарднер   Sid Taylor Lola T70 Mk.3-Chevrolet не входила в чемпіонати
1968   Девід Пайпер   Piper Racing Ferrari 330 P3/4 не входила в чемпіонати
1969   Брайан Редман   Sid Taylor Lola T70 Mk.3-Chevrolet не входила в чемпіонати
1970   Юрген Нойхауз   Gesipa Racing Team Porsche 917K Інтерсерія
1971   Кріс Крафт   Ecurie Evergreen McLaren M8E-Chevrolet Інтерсерія
2,3 км кольцо
1972   Лео Киннунен   AAW Racing Team Porsche 917/10 TC Інтерсерія
1973   Лео Кіннунен   AAW Racing Team Porsche 917/10 TC Інтерсерія
1974   Ханс-Йоахим Штук   BMW Motorsport GmbH BMW 3.0 CSL DRM (Дивізіон1)
  Дитер Глемстер   Castrol Team Zakspeed Ford Escort DRM (Дивізіон 2)
1975   Йохен Масс   Ford Werke AG Ford Capri RS 3100 DRM (Дивізіон 1)
  Йорг Обермозер   Warsteiner GS-Tuning BMW 2002 DRM (Дивізіон 2)
1976   Боб Уоллек   Vaillant Kremer Racing Porsche 934 DRM (Дивізіон 1)
  Клаус Людвіг   Europa Möbel Team Zakspeed Ford Escort II DRM (Дивізіон 2)
1977   Рольф Штоммелен   Gelo Racing Porsche 935 DRM (Дивізіон 1)
  Едді Чівер   BMW Junior Team BMW 320 DRM (Дивізіон 2)
1978   Манфред Шурті   Jägermeister Max Moritz Team Porsche 935/77A DRM (Дивізіон 1)
  Харальд Ертль   Sachs Sporting BMW 320 Turbo DRM (Дивізіон 2)
1979   Клаус Людвиг   Porsche Kremer Racing Porsche 935 K3 DRM (Дивізіон 1)
  Манфред Вінкельхок   Rodenstock Würth Team BMW 320 Turbo DRM (Дивізіон 2)
1980   Джон Фіцпатрік   Dick Barbour Racing Porsche 935 K3/80 DRM (Дивізіон 1)
  Харальд Ертль   Sachs Sporting Ford Capri Turbo DRM (Дивізіон 2)
1981   Ханс-Йоахім Штук   Team Schnitzer BMW M1 Turbo DRM (Дивізіон 1)
  Ханс Хейєр   Team GS-Sport Lancia Monte Carlo Turbo DRM (Дивізіон 2)
1982   Йохен Масс   Rothmans Porsche Porsche 956 DRM
1983   Боб Уоллек   Warsteiner Joest Racing Porsche 956 DRM
1984   Тьєррі Бутсен   Джон Фіцпатрік Racing Porsche 956B DRM
1985   Штефан Белофф   Brun Motorsport Porsche 956B DRM
1986   Клаус Людвіг   Blaupunkt Joest Racing Porsche 956B WSPC & Суперкубок
1987   Джонатан Палмер
  Мауро Бальді
  Liqui Moly Equipe Porsche 962C GTi WSPC & Суперкубок
1988   Жан-Луї Шлессер   Team Sauber Mercedes Sauber C9-Mercedes Суперкубок
1989   Франк Желински   Joest Racing Porsche 962C Суперкубок

ПосиланняРедагувати