Нормалізація звуку

Нормалізація звуку — процес вирівнювання частотних характеристик при студійному звукозаписі на магнітний носій. Корекція необхідна, оскільки процес намагнічування покриття плівки відбувається нерівномірно стосовно спектру аудіочастот. Якщо не проводити корекцію, навіть перше відтворення запису буде звучати не схоже на оригінал.

У цифровому звукозаписі під нормалізацією звуку розуміється процес вирівнювання гучності звукового сигналу щодо будь-якого стандарту, наприклад гучності іншого звукового сигналу.

Способи нормалізаціїРедагувати

Пікова нормалізаціяРедагувати

Це спосіб нормалізації, при якому рівень звукового сигналу підіймається до максимально можливого значення для цифрового звуку без появи спотворень. В даному випадку орієнтиром служить рівень його найвищого піку. Цей спосіб дозволяє повністю виключити кліппінг, однак, якщо в звуковому файлі є хоча б один пік, сильно виділяється із загальної сигналограми звукового сигналу, то нормалізація за його рівнем може привести до того, що звуковий сигнал залишиться досить тихим, хоч і звук, на який орієнтувалися при нормалізації буде цілком гучним. Величина звуку при даному способі зазвичай вимірюється у відсотках.[1][2][3]

RMS нормалізація (нормалізація гучності)Редагувати

Нормалізація за середньоквадратичним значенням рівня звуку в файлі. Повна протилежність піковій нормалізації. При цьому способі величина звуку вимірюється в децибелах. Для людського вуха цей спосіб підходить найбільше, однак при великих значеннях гучності можливий кліппінг. Щоб від нього повністю позбутися, фахівці рекомендують нормалізувати звук до значення в 89 децибел, однак для деяких сучасних слухачів воно може здатися занадто тихим. Також слід враховувати, що якщо звукові файли мають різний динамічний діапазон, то на слух вони можуть звучати не однаково голосно навіть з однаковими значеннями RMS.[1][4]

Стандарти гучностіРедагувати

Стандартний контрольний рівень нормалізації гучності залежить від місцезнаходження та застосування.[5]

  • —24  LUFS: ATSC A85 (американське телебачення), NPRSS і PRX
  • —23  LUFS: трансляція EU R128
  • —14  LUFS: Spotify, Youtube та інші потокові платформи

ПриміткиРедагувати

  1. а б Des (20 квітня 2008). 10 Myths About Normalization. Hometracked. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 10 червня 2012. 
  2. Shelvock, Matt (2012). Audio Mastering as Musical Practice. London: University of Western Ontario: EDT. с. 26. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 31 грудня 2020. 
  3. Katz, Bob (2007). Mastering Audio: The Art and the Science. Focal Press. с. 168. ISBN 978-0-240-80837-6. 
  4. What are the “loudness wars” and loudness normalization?. Hybrid Studios. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 1 липня 2018. 
  5. Tépper, Allan Tépper. How many LUFS for ideal audio loudness? Why can’t we be friends?. Pro Video Coalition. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.