Відкрити головне меню

Новоподібні зорі (англ. nova-like stars, NL) — маловивчена неоднорідна група катаклізмічних змінних[1].

До новоподібних належать змінні зорі, в яких спостерігаються спалахи, пов'язані зі швидким виділенням енергії у просторі, що їх оточує, а також об'єкти, в яких спалахів не спостерігалося, але за спектральними та іншими особливостями схожі до вибухових змінних у мінімумі блиску. Спектр новоподібних зір схожий на пізній спектр нових, і невеликі варіації їх блиску нагадують змінність нових у їх мінімумі[1].
Більшість спалахуючих і новоподібних зір є тісними подвійними системами, компоненти яких дуже сильно впливають на еволюцію одна одної. Навколо карликового гарячого компонента системи часто спостерігається акреційний диск, утворений речовиною, яка перетікає від холоднішої компоненти.

Зміст

КласифікаціяРедагувати

Новоподібні зорі поділяють на такі типи[2]:

  • Зорі типу VY Скульптора (VY Scl, іноді їх називають також «карликовими антиновими»).
  • Зорі типу UX Великої Ведмедиці (UX UMa).
  • Спорідненими з новоподібними зорями вважають поляри та проміжні поляри, однак у класифікації змінних зір їх зазвичай виокремлюють[3].

Досить часто трапляється, що докладне вивчення новоподібної зорі призводить до її перекласифікації[1].

Симбіотичні зоріРедагувати

Докладніше: Симбіотичні зорі

Найбільш чітко серед новоподібних зір виділяють змінні типу Z Андромеди (ZAnd) або симбіотичні зорі. Їх відомо близько двох десятків.[джерело?] Змінні зорі цього типу часом змінюють блиск на кілька величин, але амплітуди значно менші ніж у нових (не більше 5m). Проте зміни в спектрах схожі на зміни в спектрах нових. Між спалахами в спектрі Z Андромеди наявні лінії, аналогічні до ліній спектрів нових зір і гарячих газових туманностей. Під час спалаху зоря скидає газову оболонку, що розширюється зі швидкістю близько 100 км/с. У цей час у спектрі наявні яскраві смуги оксиду титану. Коливання блиску й спектру цієї новоподібної зорі нагадують коливання нової в перехідному стані.

У спектрі зір типу Z Андромеди поєднані особливості гарячої і холодної зорі. Отримані за неперервним спектром колірні температури становлять усього 5000 К у мінімумі та 10000 К у максимумі спалаху, але яскраві лінії спектру вказують на температуру в десятки тисяч Кельвінів. У спектрах деяких із цих змінних виявлено періодичний зсув ліній. Це вказує на те, що зоря є подвійною. Як правило, у такій системі головна гаряча зоря класу О, а супутник — розріджений холодний гігант класу M або K. Обидві зорі вміщені в спільну газову туманність. Спалахує головна гаряча зоря. Вона підтримує високу температуру оболонки з лініями випромінювання. Таке сполучення туманності з подвійною системою дозволило назвати змінні такого типу симбіотичними.

ДжерелаРедагувати

  1. а б в N.N. Samus, O.V. Durlevich (Dec 2016). 4. Cataclysmic (Explosive and Novalike) Variables. GCVS Variability Types. General Catalogue of Variable Stars: Version GCVS 5.1. Процитовано 2018-10-15. 
  2. Новоподібні зорі // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 323. — ISBN 966-613-263-X.
  3. Н.Н. Самусь. Глава 3. Взрывные и новоподобные переменные звезды. Переменные звезды (Учебное пособие по курсу «Астрономия»).  (рос.)

ЛітератураРедагувати