Відкрити головне меню

Новооскільський повіт

Новооскільський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, а потім (після революції) РРФСР.

Новооскільський повіт
Novy Oskol COA (Kursk Governorate) (1780).png

Герб
Novy Oskol uyezd schematic.png
Центр Новий Оскіл
Площа 7 2810,8 верст²
Населення 157 849[1] (1897) осіб ({{{Дата перепису}}})
Попередники Старооскільский повіт
Наступники Старооскільский повіт

Знаходиться у межах української етнічної території[2].— Східна Слобожанщина, Подоння[3]

Повіт входив до складу: Бєлгородської губернії (17271779), Курського намісництва (17791797) і Курської губернії (17971924).

Повітовим центром було місто Новий Оскіл.

РозташуванняРедагувати

Займав південно - східну частину губернії.

ПідпорядкуванняРедагувати

У зв'язку з реформами Петра І в 1708 році повіти були скасовані, замість них були утворені дистрикти, місто Новий Оскіл із дистриктом увійшов до складу Бєлгородської провінції Київської губернії

В 1779 році Бєлгородська губернія була розділена на Курське й Орловське намісництва. Новооскільський повіт увійшов до складу Курського намісництва (перетворено на Курську губернію в 1797 році).

З 1802 по 1918 роки кордони Новооскільського повіту існували без значних змін.

Після підписання Брестського миру, з квітня 1918 по січень 1919 р. повіт був складовою частиною Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, земський центр м. Острогожськ, земля Подоння, (разом з Корочанський, Валуйським, Грайворонським, Бірюченським, Острогозьким , Богучарським повітами) Харківської губернії, Українська Народна Республіка (У Н Р).

Після встановлення Директорії в Україні повіт 1918—1919 рр. контролювався Українською Народною Республікою провінція Подоння [4].

У період між 1918 і 1924 роками багаторазово переглядався склад і назви, волостей і сільрад, що входили у повіт.

30 липня 1928 року увійшов до складу новоствореної Центрально-Чорноземної області як центр Новооскільського району. З 1934 року — в складі Курської області. 6 січня 1954 року перейшов до складу новоствореної Бєлгородської області

ІсторіяРедагувати

В 1920 році спільною постановою Новооскільського, Корочанського та Бєлгородського повітових виконкомів, на території яких мешкало майже 650 тисяч чоловік, зазначалося: "Ще в 1917–1918 роках місцеве населення одностайно висловилося на користь приєднання до Харківської губернії і тільки німецька окупація України перервала подальше здійснення цього народного бажання" [5].

З 1923 р. по 1933 р. у повіті як і скрізь в україномовних повітах Курської губернії здійснювалася державна політика українізації в Центральному Чорнозем'ї, де проживало більше 1 500 000 українців. Українізація передбачала вивчення і застосування в повсякденному житті, в школі та на державній службі української мови в тих районах, де проживало понад 50% українців. У Новооскільському повіті на українську мову переходили ті селища (слободи й хутори) які розмовляли українською мовою. Частковій українізації підлягали такі райони: Новооскільський, Бєлгородський, Большетроїцький, Валуйський, Корочанський, Прохоровський, Скороднянский, Томаровский, Уразовський, Шебекинський.

Чернянський район і Великомихайлівський район, землі які у той час входили в склад Новооскільського повіту підлягали повній українізації разом з Олексіївським, Вєйдєлєвським, Волоконівським, Грайворонським, Ракитянським, Ровенським, Микитівським (Красногвардійський), Будьонівським (Красногвардійський)

З 1 січня 1933 діловодство у всіх районних та сільських організаціях переводилося з української на російську мову. До осені 1933 р. були ліквідовані Борисівський і Волоконівський українські педтехнікуми, а незабаром і Бєлгородський український педінститут. Закрилася обласна газета «Ленінський шлях», що виходила українською мовою, а всі українські районні газети переходили на російську мову.

НаселенняРедагувати

Етнічний складРедагувати

У Новооскільському повіті за переписом населення 1760 року проживало 69,6% українців і 30% росіян.

У 1850 році у Новооскільському повіті проживало 60 044 або 58,9% українців і 41 888 або 41,1% росіян .

У 1862 році у Новооскільському повіті проживало 55,9% українців і 44 % росіян .

У 1897 році у Новооскільському повіті налічувалося — українців 80 514 — 56% і росіян 77 214 — 44% .

У 1920 році частка українців у Новооскільському повіті була у межах від 60 до 80%.

У Чернянській волості в 1926 році проживало 67,7% українців і 32,1% росіян.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати