Відкрити головне меню

Новоолександрівська ваговозна — порода свійських коней виведена у середині 20 століття на території сучасної України[1].

Новоолександрівська ваговозна
Киїнка. Чернігівський район.JPG
Походження
Країна Україна Україна
Equus ferus caballus

Зміст

Зовнішній виглядРедагувати

Представники породи правильного екстер'єру, не великі, але масивні, гармонійної тілобудови, сухої конституції, енергійного та разом з тим урівноваженого темпераменту, гарно адаптовані.

ІсторіяРедагувати

Роботи щодо виведення ваговозної породи коней в Україні почались 1868 року, коли в Полтавську область було завезено ваговозів із Західної Європи, переважно із Бельгії (див. Бельгійський робочий кінь). Для виведення нової породи схрещували місцевих кобил (частково поліпшених різними іншими породами) з гірськими бельгійськими арденами, меншою мірою з брабансонами і першеронами.

Новоалександрівський кінний завод вирощував коней ще до революції 1917 року. В 1923 році завод змінив спеціалізацію на російську арденську породу (що пізніше отримала назву «російський ваговоз») та став одним з найбільших виробників ваговозів. Почали роботу із 27 кобил та 3-х жеребців, які отримали з Дубровського конезаводу. Вони були найдрібніші, але найбільш однотипові, пропорційної тілобудови. У 1929 році з Маріупольської сільськогосподарської ферми завозяться 15 кобил та 2 жеребця. Ці ардени були значно крупніші та більш високоногі. Поступово порода поліпшувалась завдяки спільній роботі заводів та вчених[2] і під керівництвом М. С. Кемарської у 60-ті роки 20 століття було виведено Новоолександрівську ваговозну породу, яка відрізнялась високою роботоздатністю та витривалістю, має середній зріст коней, суху надійну конституцією тіла та високі якості для пристосування[3].

Офіційно порода новоолександрівський (український) ваговоз визнана 31 грудня 1970 p. (згідно з наказом № 437 Міністерства сільського господарства СРСР).

СьогоденняРедагувати

На сьогодні в Україні ваговозне конярство в основному складається з Новоолександрівської ваговозної породи, української верхової та гуцульської, які всі разом є національним надбанням та «золотим фондом» українського конезаводства.

ДосягненняРедагувати

Більше двадцяти представників породи стали чемпіонами та рекордистами породи.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати