Відкрити головне меню

Новодружеськ

місто в Луганській області (Україна)

Новодру́жеськ — місто в Луганській області, підпорядковане Лисичанській міській раді. Розташоване на правому березі Сіверського Дінця, за 10 км від Лисичанська і за 3 км від станції Насвітевич на лінії Куп'янськ-Комишуваха.

Новодружеськ
Novodruzhesk gerb.jpg
Герб Новодружеська
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район Лисичанська міська рада
Рада Новодружеська міська рада
Код КОАТУУ 4411870400
Засноване 1935
Статус міста з 1963 року
Населення 7049 (01.01.2019)[1]
Агломерація Лисичансько-Сєвєродонецька агломерація
Площа 14 км²[2]
Густота населення 524 осіб/км²
Поштові індекси 93192
Телефонний код +380-6451
Координати 48°58′ пн. ш. 38°21′ сх. д.H G O
Водойма Річка Сіверський Дінець
Відстань
Найближча залізнична станція Насвітевич
До станції 3 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 110 км[3]
До Києва
 - автошляхами 706 км [4]
Міська влада
Адреса 93193, Луганська область, м. Новодружеськ, вул. Миру, буд. 23
Веб-сторінка nov.gov.ua
Міський голова Гайдуков Андрій Миколайович


Карта
Новодружеськ. Карта розташування: Україна
Новодружеськ
Новодружеськ
Новодружеськ. Карта розташування: Луганська область
Новодружеськ
Новодружеськ

ІсторіяРедагувати

Шахтарське селище Новодружеськ засноване в 1935 році у зв'язку з будівництвом шахти «Новодружеська» проектною потужністю 1,5 тис. тонн вугілля на добу. Перші шахтобудівники жили в трьох дерев'яних бараках, а також в навколишніх селах. До кінця року споруджено ще 12 бараків для робітників, розпочато будівництво двоповерхових житлових будинків, введені в експлуатацію магазин та їдальня. У травні 1936 року були здані перші шість двоповерхових житлових будинків.

У грудні 1939 року шахта «Новодружеська» вступила до ладу. До червня 1941 року середньодобовий видобуток вугілля досягав 545 тонн.

У жовтні 1938 року Новодружеськ був виділений в самостійну адміністративну одиницю. Селище увійшло до складу Лисичанського району. За переписом 1939 року в ньому мешкало 4704 людей. Напередодні Другої світової війни житловий фонд селища перевищував 20 тис. кв. метрів. Діяли дві школи, клуб, медичний пункт і амбулаторія, дитячий садок, ясла, два магазини, їдальня.

10 липня 1942 частини Червоної Армії тимчасово залишили Новодружеськ. За період окупації німецькі війська вбили 126 жителів, 130 людей вивезли до Німеччини. 6 лютого 1943 воїни Червоної Армії звільнили селище. Але 3 березня німецькі війська знову захопили населений пункт. Жителі цього разу пішли за Сіверський Донець разом з червоноармійцями. 2 вересня 1943 підрозділи 1003-го стрілецького полку 279-ї стрілецької дивізії, що наступали з Привольнянського плацдарму, з боєм зайняли Новодружеськ.

Відновлення шахти «Новодружеська» почалося в лютому 1945 року і закінчилося у грудні 1949 року. У наступному році середньодобовий видобуток вугілля склав 650 тонн, тобто був перевершений довоєнний рівень. У 1952 році почалося будівництво ще однієї шахти — «Томашевська-Південна».

Війна 2014 рокуРедагувати

23 липня 2014 під час наступу підрозділів АТО місто було звільнено від загонів ЛНР[5].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
  • Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
  • Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
  • Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.