Новоастраханська волость
Новоастраханська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старобільського повіту Харківської губернії із центром у слободі Ново-Астрахань.
| Новоастраханська волость | ||||
| Центр | Ново-Астрахань | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 18 467 (1885) | |||
| Населення | 7459 осіб (1885) | |||
| Густота | 37 осіб / км² | |||
Станом на 1885 рік складалася з 7 поселень, 6 сільських громад. Населення — 7459 осіб (3734 чоловічої статі та 3725 — жіночої), 1259 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 14192 | 10646 |
| Приватної власності | 2031 | 408 |
| Казенної власності | 2078 | 1668 |
| Іншої власності | 166 | 156 |
| Загалом | 18467 | 12878 |
Основні поселення волості станом на 1885:
- Ново-Астрахань (Троїцина) — колишня державна слобода при річці Борова за 30 верст від повітового міста, 2070 осіб, 311 дворових господарств, православна церква, школа, приймальне відділення лікарні, поштова станція, 5 лавок, базари, 4 ярмарки на рік. За 7 верст — винокурний завод.
- Голубівка — колишня державна слобода, 1089 осіб, 165 дворових господарств, православна церква, лавка.
- Маринівка — колишнє державне село, 194 особи, 13 дворових господарств, школа.
- Нижньо-Покровка — колишня державна слобода, 1274 особи, 210 дворових господарств, православна церква, школа.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[2]:
- село Новоастраханське — 3530 мешканців;
- село Нижньо-Покровське — 1974 мешканців;
- село Михайлівка — 1639 мешканців.
Старшиною волості був Іван Костянтинович Куценко, волосним писарем — Юхим Якович Оридорога, головою волосного суду — Сергій Михайович Капиця.
Джерела ред.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
Примітки ред.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |