Відкрити головне меню

Нови́й Ка́луш (суржиково «Посьолок») — найбільший житловий масив Калуша, розташований на північному заході міста на лівому березі річки Сівка.

«Пасьолак» (суржик)
Калуш
«Пасьолак» (суржик)

Транспортне кільце
Загальна інформація
49°02′07″ пн. ш. 24°21′27″ сх. д. / 49.03528° пн. ш. 24.35750° сх. д. / 49.03528; 24.35750Координати: 49°02′07″ пн. ш. 24°21′27″ сх. д. / 49.03528° пн. ш. 24.35750° сх. д. / 49.03528; 24.35750
Адмінодиниця Калуш
Населення 40 тис.
Поштовий індекс 77303, 77304, 77311
Головні вулиці Б.Хмельницького, В.Стуса, Січових Стрільців, Хіміків, О.Пушкіна, Євшана, бульвар Незалежності, проспект Лесі Українки
Підприємства Центральна пошта, Бом Бік
Заклади освіти
та культури
середні школи № 2, 4, 5, 6, 7, 10, 11, гімназія; ПТУ № 1, ВПУ № 7, Калуський політехнічний коледж, філія Тернопільського національного економічного університету; стадіон «Хімік»; дитсадки: «Ластівка», «Ягідка», «Золотий ключик»; музична школа № 2, Палац культури «Юність»
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap 6042947 ·R (Калуш)


Зміст

Перелік вулиць районуРедагувати

Історія районуРедагувати

З'явився даний район Калуша внаслідок включення населеного пункту Новий Калуш у склад міста 1 січня 1925 року[1] і одна з вулиць приєднаного поселення отримала назву Новий Калуш (тепер — вулиця Вітовського). Новий Калуш кількаразово перевищував за площею територію міста і поділявся на ряд мікрорайонів, назви більшості з яких на сьогодні втратили своє значення через докорінну зміну забудови.

Німецьке поселення (колонію) Новий Калуш було засновано в 1784 році біля Калуша на лівому березі річки Сівка — на відміну від Калуша і Бані, землі яких знаходились винятково на правому березі Сівки. Спеціалізувалося поселення на видобутку солі. Початково колонія з'єднала Калуш із селом солеварів Банею, надалі забудова поширювалась на всій площі.

У травні 1804 року під час поглиблення шахти біля Бані були знайдені так звані «гіркі» солі — каїніт та сильвініт. У 1867 році було засноване акціонерне товариство для розробки калійних родовищ і за два роки в Калуші збудували фабрику для переробляння калійних руд на нинішній вулиці Фабричній. До фабрики було прокладено залізничну гілку. У 1881 році в Новому Калуші проживало 577 жителів.

Далі за солеварами будувалися землероби і таким чином уже до Першої світової війни аж до нинішніх західних меж житлової забудови міста лежали квартали розлогих садиб землеробів з належними їм нивами і сіножатями.

У 1947 році землеробів-калушан примусово загнали у новостворений колгосп імені Жданова і на території Нового Калуша розмістили його підрозділи[2]. Після прийняття в 1960 році рішення про розвиток хімічного виробництва цей район міста був забудований багатоповерхівками (зі знесенням садибної і господарської забудови) та заселений приїжджими робітниками. Для них радянська пропаганда вигадала міф про побудову району на «болотах і багнах»[3] і поширювала його на сторінках газет і краєзнавчих книг. Навіть доволі слушна для цього міфу назва «Новий Калуш» була піддана забороні та замінена суржиковим покручем «Пасьолак». Садибна забудова частково збереглася на різних окраїнах району: північній — вулиці Мостиська, Глібова, Антонича, Лемківська[4][5]; східній — Руднєва, Чайковського, Вітовського, Бобинського, Срібняка, Белея, Руська; південній — Гоголя, Олени Пчілки, Павлика, Тіниста; західній — Космонавтів, Фінська, Марченка[6]. Висотна забудова зараз триває на бульварі Незалежності та проспекті Лесі Українки.

Злочинне затоплення водою (замість насичених соляних розчинів) шахтних виробіток наприкінці 1970-х спричинило карстову загрозу для цього району міста, яка почалася з провалля 1986 року на вулиці Пархоменка (нині — Вітовського).

СьогоденняРедагувати

В південній частині району (проспект Лесі Українки, бульвар Незалежності, вулиця Євшана) генеральним планом міста передбачено новий центр ділового життя. І нове обличчя міста перебуває у формуванні, оскільки забудова тут триває.

Спортивні і культурні закладиРедагувати

ФотогалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати