Нова Олександрівка (Обухівський район)

село в Київській області, Україна

Нова́ Олекса́ндрівка — село в Україні, у складі Миронівської громади Обухівського району Київської області. Розташоване за 7 км від міста Миронівка.[1] Населення становить 86 осіб.[коли?][джерело?]

село Нова Олександрівка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Обухівський район
Громада Миронівська міська громада
Основні дані
Засноване 1924
Населення 86
Площа 3,3 км²
Густота населення 26,06 осіб/км²
Поштовий індекс 08818
Телефонний код +380 4574
Географічні дані
Географічні координати 49°37′36″ пн. ш. 31°01′39″ сх. д. / 49.62667° пн. ш. 31.02750° сх. д. / 49.62667; 31.02750Координати: 49°37′36″ пн. ш. 31°01′39″ сх. д. / 49.62667° пн. ш. 31.02750° сх. д. / 49.62667; 31.02750
Середня висота
над рівнем моря
127 м
Місцева влада
Адреса ради 08801, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, 48
Карта
Нова Олександрівка. Карта розташування: Україна
Нова Олександрівка
Нова Олександрівка
Нова Олександрівка. Карта розташування: Київська область
Нова Олександрівка
Нова Олександрівка
Мапа
Мапа

Раніше село входило до складу Миронівської міськради (у 1958–2018 роках), а ще раніше — до Владиславської (1954–1958) та Гулівської (до 1954) сільрад.

На відміну від інших сіл Миронівської громади Нова Олександрівка не входить до жодного старостинського округу.[2]

Історія ред.

Село було засноване у 1924 році.[3]

У 1929 році жителі Нової Олександрівки обʼєдналися у сільськогосподарську артіль, яку назвали іменем червоного командира Будьонного.[1]

За часів Голодомору 1932—1933 років село називалося хутір Будьонного і входило до Гулівської сільради Богуславського району. Тоді тут проживало лише 2 сімʼї, з яких загинуло 13 людей, в тому числі 11 дітей.[3] За іншими даними хутори Ново-Олександрівка та Ново-Українка, розташовані на околиці Миронівки, входили до складу Гулівської сільради і разом складали колгосп ім. Будьонного. За підрахунками 1993 року, у Ново-Олександрівці під час Голодомору загинуло 56 людей.[4]

У 1935 році Гулівська сільрада увійшла до відновленого Миронівського району.

Після Другої світової війни діти з Нової Олександрівки ходили до залізничної школи у Миронівці.[1]

Станом на 1 вересня 1946 року Нова Олександрівка входила до Гулівської сільради разом з селами Гулі та Вахутинці.[5]

У грудні 1950 року обʼєдналися колгоспи «Більшовик» селища Миронівка та ім. Будьонного села Нової Олександрівки, утворивши колгосп ім. Жданова селища Миронівка.[1]

10 серпня 1954 року був виданий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських рад депутатів трудящих в Київській області», яким Гулівська сільська рада приєднувалася до Владиславської сільської ради Миронівського району з центром у селі Владиславка.[6]

10 травня 1958 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих №347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області», відповідно до якого село Нова Олександрівка було віднесене до Миронівської селищної ради.[7]

18 березня 1968 року селище міського типу Миронівка було віднесене до категорії міст районного підпорядкування, відповідно Миронівська селищна рада стала міською радою.[8]

Наприкінці 60-х років у селі Нова Олександрівка діяли школа, клуб, медпункт, магазин.[1]

У 2005 році площа села Нова Олександрівка становила 33 га, де були розташовані 44 двори із населенням 93 особи.[1]

У 2011 році населення села складало 74 особи.[1]

У 2018 році Миронівська міська рада об'єдналася з Центральненською і Яхнівською сільськими радами Миронівського району у нову Миронівську об'єднану територіальну громаду.[9] Зокрема, Нова Олександрівка увійшла до новоутвореної громади.

12 червня 2020 року Миронівська територіальна громада була затверджена у ширшому складі.[10]

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Відсоток
українська 96,51%
російська 3,49%

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж Міста і села України. Київщина: книга друга. — Київ : Українська конфедерація журналістів. Український видавничий консорціум, 2011. — С. 73, 74, 77.
  2. Миронівська міська ТГ Офіційний вебсайт - Картка громади. myronivka-mrada.gov.ua (ua). Процитовано 16 жовтня 2022. 
  3. а б Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область, Мартиролог, с. 549
  4. Глущенко В. А. (2012). Миронівка: сторінки історії. Історія міста Миронівка Київської області. Т. 1. Миронівка. с. 102, 103. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021. 
  5. УКРАЇНСЬКА РСР : Адміністративно-територіальний поділ (1947). resource.history.org.ua. с. 279–280. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 1 серпня 2021. 
  6. Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки : довідник. Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 12 червня 2022. 
  7. Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки: довідник. Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  8. Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки : довідник. Біла Церква: Київська обласна державна адміністрація, Державний архів Київської області. 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 22 квітня 2022. 
  9. Миронівська міська ОТГ - склад громади. decentralization.gov.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021. 
  10. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області»
  11. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних