Нова Іванівка (Лозівський район)

село в Харківській області, Україна

Нова́ Іва́нівка — село в Україні, у Лозівській міській громаді Лозівського району Харківської області. Населення становить 720 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Новоіванівська сільська рада.

село Нова Іванівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Лозівський район
Громада Лозівська міська громада
Код КАТОТТГ UA63100050490088993
Облікова картка Нова Іванівка 
Основні дані
Населення 720
Площа 1,575 км²
Густота населення 457,14 осіб/км²
Поштовий індекс 64670
Телефонний код +380 5745
Географічні дані
Географічні координати 48°53′09″ пн. ш. 36°12′25″ сх. д. / 48.88583° пн. ш. 36.20694° сх. д. / 48.88583; 36.20694Координати: 48°53′09″ пн. ш. 36°12′25″ сх. д. / 48.88583° пн. ш. 36.20694° сх. д. / 48.88583; 36.20694
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Лозова
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 64670, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Нова Іванівка, вул. Садова, 1
Сільський голова Логвиненко Валентина Миколаївна
Карта
Нова Іванівка. Карта розташування: Україна
Нова Іванівка
Нова Іванівка
Нова Іванівка. Карта розташування: Харківська область
Нова Іванівка
Нова Іванівка
Мапа
Мапа

Сільській раді були підпорядковані населені пункти Мальцівське, Нестеліївка, Страсне.

Географія

ред.

Село Нова Іванівка знаходиться біля витоків пересихаючої річки Мала Тернівка, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Олексіївка. На річці кілька загат. На відстані 4 км знаходиться місто Лозова. Поруч проходить автомобільна дорога Т 2107.

Історія

ред.

Село виникло наприкінці вісімнадцятого століття.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Ново-Іванівської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії, мешкало 229 осіб, налічувалось 54 дворових господарства, існували православна Церква, школа, лавка, відбувалось 4 ярмарки на рік[1].

У міжвоєнний час населення постраждало внаслідок розкуркулення та Голодомору.

За часів Другої світової війни відступаючі німецькі війська спалили село. У повоєнний час воно було повністю відбудоване. Вчителеві Новоіванівської школи В. Яремчуку було присвоєне звання Героя Радянського союзу.

За радянських часів у селі був колгосп "Дружба" (4300 гектарів земельних угідь), що спеціалізувався на зерно-молочному напрямкові господарства.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Лозівської міської громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Лозівського району (1923—2020), увійшло до складу новоутвореного Лозівського району Харківської області.[3]

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними [4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 649 90.14%
російська 70 9.72%
білоруська 1 0.14%
Усього 720 100%

Економіка

ред.
  • Птахо-товарна ферма.
  • Лозівський АГРОПРОМТЕХСЕРВІС, ТОВ.
  • «СВ-АГРО», ТОВ.
  • Колективне сільськогосподарське підприємство «ДРУЖБА».
  • ТОВ «Лозівський спецстрой».
  • ТОВ «Лозівська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона № 5».

Об'єкти соціальної сфери

ред.

В селі є дев'ятирічна і дві початкові школи, клуб та бібліотека.

Примітки

ред.
  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

ред.