Николишин Дмитро Васильович

український письменник, літературознавець, освітянин
Николишин Дмитро Васильович.jpg

Дмитро Васильович Николишин (псевд. і крипт. — М.Василів, О.Комар, О.Н., Дм.Н., Д.Н.; 28 жовтня 1884, с. Іванків — 14 грудня 1950, м.Львів) — український письменник, літературознавець, педагог. Жертва сталінського терору.

БіографіяРедагувати

Народився у селі с. Іванків, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, нині Борщівський район, Тернопільська область, Україна.

Закінчив філософський факультет Чернівецького університету (1910), вчителював у містах Вижниця (19101911, нині Чернівецької області) та Коломия (нині Івано-Франківська область).

19461950 — викладач англійської та німецької мов у Львівському медичному (нині медична академія) та педагогічному (нині педагогічний університет у м. Дрогобич Львівської області) інститутах.

Від липня 1941 — головний редактор часопису «Воля Покуття» (м. Коломия), референт культурно-освітньої праці при Українському окружному комітеті (м. Львів).

Від 1944 — в Німеччині, у 1946 році повернувся до Львова. Николишина та його сім'ю підтримували й надавали прихисток Ярослав Геляс, Денис Лукіянович та Ірина Вільде.

У 1950 році Николишина заарештовано, засуджено на 25 років.

Помер у львівській тюрмі; реабілітований посмертно.

ТворчістьРедагувати

Автор збірок поезій «Хвилини» (1919), «Світання й сутінки» (1936), «Листопадова симфонія» (1937); драматичних творів «Розладдя» (1911), «Маєві акорди» (1919), «Розвіяне щастє» (1922), «Тайна» (1923), «Артисти» (1924), «Самсон» (1928), «Ірод Великий» (1936), «Підводні скелі» (1940) та ін.; лібрето до опери М. Гайворонського «Синя квітка»; наукових розвідок.

Перекладав з латинської «Змову Каталіни» Саллюстія та «Бесіди проти Каталіни» Ціцерона.

Ряд п'єс залишилося в рукописах.

Видавець «Загальної Книгозбірні» в м. Коломия — разом з Омеляном Цісиком.

Видання творівРедагувати

  • Николишин Д. Моя біографія //Літопис Борщівщини: Іст.-краєзнав. зб. — Борщів, 1993. — Вип.2. — С.56-58.
  • Николишин Д. «Покинув дію і зійшов зі сцени…»; «Кінчиться рідний ліс…»; «І знов далеко ти, моє прекрасне…»: [Вірші] //Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. № 4. — Тернопіль, 1992. — Вип.2. — Ч.2. — С.34.

ЛітератураРедагувати

  • Арсенич П. Николишин Д. В. (12.10.1884-14.12.1950): [Біогр. довідка] // Українська журналістика в іменах. — Львів, 1995. — Вип. 2. — С. 149—150. Бібліогр.: С. 150.
  • Арсенич П., Бубній П., Мельничук Б. (Чернівці). Николишин Дмитро Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 630. — ISBN 966-528-199-2.
  • Гарасимів М. Дмитро Николишин в пам'яті земляків // Вільне життя. — 1992. — 6 берез. — (Слово і край).
  • Гарасимів М. Дмитро Николишин — шевченкознавець // Вільне життя. — 1992. — 10 берез.
  • Гарасимів М. «Ось я — самотній лебідь серед плеса» // Свобода. — 1992. — 7 квіт.
  • Гарасимів М. Тарас Шевченко і Дмитро Николишин // За вільний край. — 1994. — 25 берез.
  • Дуда І. Борщівщина літературна, мистецька, наукова // Літопис Борщівщини. — Борщів, 1995. — Вип. 5. — С.76
  • Медведик П. Дмитро Николишин // Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. № 4. — Тернопіль, 1992. — Вип. 2. — Ч. 2. — С. 34.
  • Николишин Дмитро (1884), письменник і педагог: [Біогр. довідка] // Енциклопедія українознавства / Під ред. В. Кубійовича. — Львів, 1996. — Т. 5. — С. 1762.