Митрополит Никодим (в миру Горенко Віктор Васильович) (26 лютого 1972(19720226)) — керуючий Житомирською єпархією Української православної церкви (Московського патріархату), частини Російської православної церкви на канонічній території Православної церкви України.

Митрополит Никодим (Горенко)
Никодим (Горенко).jpg
Митрополит Житомирський і Новгород-Волинський
з 14 червня 2011 року
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Парафія: Житомирська єпархія УПЦ (МП)
Попередник: Гурій (Кузьменко)
Єпископ Володимир-Волинський і Ковельський УПЦ (МП)
10 червня 2007 — 14 червня 2011
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Симеон (Шостацький)
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Діяльність: архієпископ
Ім'я при народженні: Горенко Віктор Васильович
Народження: 26 лютого 1972
Залісся (Чорнобильський район), Чорнобильський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Священство: 4 червня 2007

Нагороди:

Ювілейна медаль «20 років незалежності України»

CMNS: Никодим у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Митрополит Никодим (Горенко Віктор Васильович) народився 26 лютого 1972 року в с. Залісся Чорнобильського району Київської області. Після смерті матері Євдокії Іванівни (1980 р) сім'я переїхала до Чорнобиля. Після аварії в 1986 році родину було евакуйовано до Кривого Рогу.

У 1987—91 рр. навчався в Криворізькому музичному училищі на вчителя музики й співу.

У 1991—93 рр. ніс строкову службу в Збройних Силах України.

З 1995 року працював у Києво-Печерській лаврі Української православної церкви (Московського патріархату). З липня 1996 року ніс послух у Володимир-Волинсько-Ковельського архієпископа Симеона.

14 грудня 1996 року єпископом Симеоном у Києво-Печерській Лаврі рукоположений у сан диякона.

3 грудня 1997 року нагороджений подвійним орарем.

10 грудня 1998 року зведений у сан протодиякона.

З 1998 по 2002 рік навчався в Київський духовній семінарії, з 2005 року здобував вищу освіту в Київській духовній академії УПЦ (МП).

2 березня 2002 року в Свято-Успенському кафедральному соборі м. Володимира-Волинського єпископом Вишгородським Павлом пострижений у чернецтво, отримав ім'я Никодим на честь християнського персонажа.

3 червня 2001 року рукоположений у сан священика.

19 травня 2002 року Митрополитом Володимиром введений у сан ігумена,

24 вересня 2003 року — у сан архімандрита.

27 серпня 2006 року призначений на посаду секретаря Володимир-Волинської єпархії.

1 травня 2007 р. рішенням Синоду УПЦ (МП) обраний єпископом Шепетівським і Славутським. 3 червня 2007 відбулося наречення в Синодальному залі Київської Митрополії УПЦ (МП), а 4 червня 2007 р. введений в сан єпископа (хіротонія).

10 червня 2007 р. призначений керуючим Володимир-Волинською єпархією УПЦ (МП).

14 червня 2011 р. призначений керуючим Житомирською єпархією УПЦ (МП).

22 квітня 2012 року зведений у сан архієпископа.

28 липня 2017 року зведений у сан митрополита.

Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011)[1]

Після приходу Никодима до керівництва Житомирської єпархії Московського патріархату посилились протиріччя між патріотичною громадою Житомира та священниками на ґрунті відвідин могили Сціборського та Сеника, котра знаходиться на подвір'ї Спасо-Преображенського катедрального собору. Житомирська міська рада передала територію навколо собору в користування релігійної громади разом з могилою[2], котру керівництво єпархії, після проведення ексгумації, планувало перенести на кладовище[3]. Остаточно ці плани зруйнував Майдан та відхід від влади в Житомирі Партії регіонів.

За інформацією ЗМІ, незаконно заволодів майном релігійної громади — будинком, котрий знаходиться на території Свято-Успенського Архієрейського собору міста Житомир. Відновивши будинок, митрополит взявся за приватизацію землі, на котрій він розміщений і котра також надана в оренду релігійній громаді. Як з'ясувалось згодом, це землі історико-культурного призначення і приватизації не підлягають[4]. Однак владика Никодим вперто продовжує боротись за приватизацію комунальної землі в центрі міста, незважаючи на декілька відмов Житомирської міської ради[5].

Незважаючи ні на що, владика таки збудував елітний будинок на комунальній землі від якого провів ще й місток до церкви[6].

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати