Нижній Би́стрий — село в Україні, в Закарпатській області, Хустському районі. Населення становить 1195 осіб.

село Нижній Бистрий
Nizh bystryi gerb.gif
Герб
Східна околиця села і водосховище на річці Ріка (2018 р.)
Східна околиця села і водосховище на річці Ріка (2018 р.)
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Хустський район
Рада/громада Нижньобистрівська сільська рада
Код КОАТУУ 2125386201
Основні дані
Населення 1195
Поштовий індекс 90421
Телефонний код +380 3142
Географічні дані
Географічні координати 48°21′46″ пн. ш. 23°31′38″ сх. д. / 48.36278° пн. ш. 23.52722° сх. д. / 48.36278; 23.52722Координати: 48°21′46″ пн. ш. 23°31′38″ сх. д. / 48.36278° пн. ш. 23.52722° сх. д. / 48.36278; 23.52722
Середня висота
над рівнем моря
308 м
Водойми р. Ріка, Широкий
Місцева влада
Адреса ради 90420, с. Нижній Бистрий, 406, тел. 65-410
Карта
Нижній Бистрий. Карта розташування: Україна
Нижній Бистрий
Нижній Бистрий
Нижній Бистрий. Карта розташування: Закарпатська область
Нижній Бистрий
Нижній Бистрий

Нижній Бистрий розташоване по дорозі між Хустом та Міжгір'ям, над річками Ріка і Широкий. Одне з найдовших на Закарпатті — тільки уздовж Ріки воно розтягнулося аж на 6 км.

Нижній Бистрий уперше згадується в історичних документах Марамароської жупи 1668 року.

В 1970 році на високому правому березі ріки Ріка знайдено бронзовий скарб епохи раннього заліза, до якого увійшли чотири предмети.

У Нижньому Бистрому досі живе страшна легенда про братів-опришків Блищаків, які жили в верхах і взимку, в період голоду, поїли один одного.

Нижній Бистрий уперше згадується в історичних документах Марамароської жупи 1668 року. Перші поселенці Нижнього Бистрого були, в основному, пришельцями з Галичини (тоді Польщі). Вони наймалися до нямешів (ґаздів) на прізвище Тегза. А ті давали батракам місця для поселення, що були густо вкриті лісами і непридатними для землеробства. На сьогожнішній день у нижньому Бистрому налічується понад двадцять присілків.

Нижній Бистрий відомий тим, що саме в цьому селі знаходиться Теребле-Ріцька ГЕС (гідроелектростанція).

Теребле-Ріцька ГЕС на Закарпатті - єдина в світі гідроелектростанція, що розташована на двох річках водночас. Унікальні природні умови району будівництва дозволили народитися незвичайному інженерному рішенню. Дві річки - Теребля та Ріка - протікають тут майже паралельно, з невеличким вододілом по Бовцарському хребту, але на різних рівнях: Теребля тече на 210 метрів вище від Ріки. У місці максимального зближення відстань між Тереблею та Рікою становить лише 4 кілометри.

Ще 1923 року чеський інженер Кріжка запропонував унікальний проект з використанням природного перепаду між цими двома річками: на річці Теребля збудувати греблю висотою 46 м, яка стримає 45 млн. куб. м води, тоді цю воду через трубу діаметром 2 м можна буде безперервно подавати на турбіни ГЕС, яку пропонувалося збудувати на Ріці, що значно підвищувало потужність водного потоку.

Після закінчення Другої світової війни радянські інженери збиралися дещо змінити цей проект, та врешті-решт проект інженера Кріжки було реалізовано без суттєвих змін. У ті часи за законами репарації фіни були змушені будувати промислові об’єкти для СРСР. Зокрема, вони працювали й над спорудженням Теребле-Ріцької ГЕС. Будівництво трубопроводу та греблі розпочали 1949 року, а закінчили у 1955 році.

Церква Різдва пр. богородиці. 1890.

Дерев’яну церкву з готичним завершенням збудували в 1794 р. Є також переказ про те, що село Буковець подарувало церкву Нижньому Бистрому.

Після зведення мурованої церкви, освяченої 1890р., дерев’яну продали близько 1910 р. в с. Вучкове, де вона стояла, поки не занепала в середині 1930-х років.

На світлині видно занедбану греко-католицьку церкву, що має гарну барокову вежу зі шпилем, стрілчасті вікна. Село поступово стало православним (вже на 1929 р. було 75% православних і 12% греко-католиків).

У 1935 р. збудували православну церкву. З приходом радянської влади греко-католицька церква перестала діяти, а 9 січня 1953 р. споруду зняли з реєстрації діючих церков, і вона поступово почала руйнуватися.

Церква Різдва пр. богородиці. 1935.

У 1929 р. 75 % мешканців були православної віри, вони ходили молитися у греко-католицький храм. Згодом громада збудувала кам’яний православний храм.

Головний об’єм церкви утворено видовженим базилічним приміщенням. Обабіч східної частини нави прибудовано великі притвори. Крім головної вежі з банею на гребенях дахів посаджено чотири барокові главки.

Функціонує Монастир Успіння Пресвятої Богородиці Чину Братів Менших (сх. обряду). Монастир є дуже хорошим місцем для духовного і фізичного відпочинку. Щороку у монастир приїжджають групи дітей та молоді на креативні канікули.

цікавинка – «адреналінові» переправи. Як уже згадувалося, село дуже розтягнулося вздовж річки, й зрозуміло, через кожні 500 метрів підвісні дерев’яні мости (їх тут кілька) не поставиш. От четверо господарів і змайстрували собі «канатні дороги», щоб не робити гак у кілька кілометрів, коли потрібно перейти з одного берега на другий. Схема проста: через річку натягується міцний трос, до якого кріпиться щось на зразок корита або просто дошка (якщо основне призначення – перевозити сіно), плюс пристосування, за допомогою якого або хтось перетягує тебе на той бік, або ти сам. Такими переправами користуються і жінки, і діти, хоча мені, чесно кажучи, не хотілося б опинитися на десятиметровій висоті над гірською кам’янистою річкою в такій хиткій конструкції… А ще з автентичної екзотики в селі є 2 водяні млини. Правда, хазяйка одного померла, тож тепер діючий – лише один, за потреби за 1-2 дні його запускають.

ПосиланняРедагувати