Нижня Дуванка — селище міського типу в Україні, у Сватівському районі Луганської області, центр селищної ради. Лежить на річці Красній, при впадінні в неї річок Дуванки та Гнилої. Відстань до райцентру і найближчої залізничної станції Сватове — 25 км. Селищній раді підпорядковані села Олександрівка, Куликівка, Новониканорівка, Вестатівка, Твердохлібове.

смт Нижня Дуванка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Сватівський район
Рада Нижньодуванська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1732
Статус із 1960 року
Площа  км²
Населення 2028 (01.01.2018)
Поштовий індекс 92612
Телефонний код +380 6471
Географічні координати 49°34′59″ пн. ш. 38°10′08″ сх. д. / 49.58306° пн. ш. 38.16889° сх. д. / 49.58306; 38.16889Координати: 49°34′59″ пн. ш. 38°10′08″ сх. д. / 49.58306° пн. ш. 38.16889° сх. д. / 49.58306; 38.16889
Висота над рівнем моря 78 м
Водойма річки Красна, Гнила, Дуванка


Відстань
Найближча залізнична станція: Сватове
До станції: 25 км
Селищна влада
Адреса 92612, Луганська обл., Сватівський р-н, смт Нижня Дуванка, вул. Каштанова, 79
Карта
Нижня Дуванка. Карта розташування: Україна
Нижня Дуванка
Нижня Дуванка
Нижня Дуванка. Карта розташування: Луганська область
Нижня Дуванка
Нижня Дуванка

ІсторіяРедагувати

Територію, на якій зараз розташоване селище, почали заселяти в 60-х роках XVI століття селяни й козаки Лівобережної та Правобережної України, а та російські служиві люди. Саме в той час була заснована слобода Сватова Лучка. Свою назву вона отримала від нині не існуючої річки Свахи. Використовуючи українських переселенців для охорони південних меж російської держави від нападів кримських і ногайських татар царський уряд, на пільгових умовах, наділяв їх землею, забезпечував зброєю і їжею, але при цьому зберігав їхні козацькі права й самоврядування.

На початку XVIII століття Сватова Лучка увійшла до складу Ізюмського полку. Вона була сотенним містечком і мала укріплення у вигляді рову і високого частоколу. Основну масу населення становили козаки, які залежно від свого економічного стану ділилися на полкових козаків, підпомічників і підсусідків. Більшості підсусідків не мали свого господарства і жили в заможних козацьких родинах на правах робітників. У 1732 році у Сватовій Лучці налічувалося 133 полкових козаків, 514 підпомічників і підсусідків. Козаки Сватової Лучки брали участь в Азовських походах Петра I, а в червні 1709 року в складі Ізюмського полку — у Полтавській битві.

Першу письмову згадку про територію, де пізніше було засновано слободу Сватову Лучку, було знайдено у книзі «Велике креслення», яке було складено за вказівкою царя Михайла Федеровича Розрядним приказом у 1620 р. за кресленням (картами) XVI століття. У ній зроблено опис території Дикого поля за трьома основними татарськими шляхами: Муравському, Ізюмському, Кальміуському, який проходив по території краю. У книзі йдеться про таке:

  татаре, которые производя грабежи по разным местам, обыкновенно по условным знакам, состоящим большею частью в поднятии на высоком месте фонаря, - на кургане, доселе называемом караульным, сходились к реке Дуванке для дележа своих промыслов, от чего произошло и татарское название реки (дуванить- делить добычу)  

В 1732 у місці впадіння річки Дуванки в Красну ізюмський сотник Краснокутський поселив своїх селян.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 240 жителів селища[1].

18 жовтня 2014 року в селищі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

ПерсоналіїРедагувати

Згадки у ЗМІРедагувати

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мартиролог. Луганська, ст. 453—459. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 11 квітня 2016. 
  2. Цензор.НЕТ. Загиблого на Донбасі українського воїна Дмитра Стрекнєва поховали на Луганщині. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019. 
  3. На Луганщині попрощалися з військовим

ПосиланняРедагувати