Відкрити головне меню

Нижня Дуванка — селище міського типу Сватівського району Луганської області, центр селищної ради.

смт Нижня Дуванка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Сватівський район
Рада Нижньодуванська селищна рада
Код КОАТУУ: 4424055400
Основні дані
Засноване 1832
Статус із 1960 року
Площа  км²
Населення 2028 (01.01.2018)
Поштовий індекс 92612
Телефонний код +380 6471
Географічні координати 49°34′59″ пн. ш. 38°10′08″ сх. д. / 49.58306° пн. ш. 38.16889° сх. д. / 49.58306; 38.16889Координати: 49°34′59″ пн. ш. 38°10′08″ сх. д. / 49.58306° пн. ш. 38.16889° сх. д. / 49.58306; 38.16889
Висота над рівнем моря 78 м
Водойма річки Красна, Гнила, Дуванка
Відстань
Найближча залізнична станція: Сватове
До станції: 25 км
Селищна влада
Адреса 92612, Луганська обл., Сватівський р-н, смт Нижня Дуванка, вул. Каштанова, 79, тел. 9 97 48
Карта
Нижня Дуванка. Карта розташування: Україна
Нижня Дуванка
Нижня Дуванка
Нижня Дуванка. Карта розташування: Луганська область
Нижня Дуванка
Нижня Дуванка

Розташоване на річці Красній, при впадінні в неї річок Дуванки та Гнилої.

Відстань до райцентру і найближчої залізничної станції Сватове — 25 км.

Селищній раді підпорядковані села Олександрівка, Куликівка, Новониканорівка, Вестатівка, Твердохлібове.

Історична довідкаРедагувати

Як було вказано в грамоті Петра I 1704 року, територія, на якій зараз розташоване селище, почали заселяти в 60-х роках XVI століття селяни й козаки Лівобережної та Правобережної України, а також російськими служивими людьми. Саме в той час була заснована слобода Сватова Лучка. Свою назву вона отримала від нині неіснуючої річки Свахи. Використовуючи українських переселенців для охорони південних меж російської держави від нападів кримських і ногайських татар царський уряд, на пільгових умовах, наділяв їх землею, забезпечував зброєю і їжею, але при цьому зберігав їхні козацькі права й самоврядування.

На початку XVIII століття Сватова Лучка увійшла до складу Ізюмського полку. Вона була сотенним містечком і мала укріплення у вигляді рову і високого частоколу. Основну масу населення становили козаки, які залежно від свого економічного стану ділилися на полкових козаків, підпомічників і підсусідків. Більшості підсусідків не мали свого господарства і жили в заможних козацьких родинах на правах робітників. У 1732 році у Сватовій Лучці налічувалося 133 полкових козаків, 514 підпомічників і підсусідків. Козаки Сватової Лучки брали участь в Азовських походах Петра I, а в червні 1709 року в складі Ізюмського полку — у Полтавській битві.

Першу письмову згадку про територію, де пізніше було засновано слободу Сватову Лучку, було знайдено у книзі «Велике креслення», яке було складено за вказівкою царя Михайла Федеровича Розрядним приказом у 1620 р. за кресленням (картами) XVI століття. У ній зроблено опис території Дикого поля за трьома основними татарськими шляхами: Муравському, Ізюмському, Кальміуському, який проходив по території краю. У книзі йдеться про таке:

« татаре, которые производя грабежи по разным местам, обыкновенно по условным знакам, состоящим большею частью в поднятии на высоком месте фонаря, - на кургане, доселе называемом караульным, сходились к реке Дуванке для дележа своих промыслов, от чего произошло и татарское название реки (дуванить- делить добычу) »

В 1732 у місці впадіння річки Дуванки в Красну ізюмський сотник Краснокутський поселив своїх селян.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 240 людей[1].

18 жовтня 2014 року у селищі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

ПерсоналіїРедагувати

ТакожРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати