Відкрити головне меню

Нижньодува́нське — один з об'єктів природно-заповідного фонду Луганської області, заповідне урочище місцевого значення.

Заповідне урочище місцевого значення «Нижньодуванське»
 
Категорія МСОПVI (Територія контрольованого природовикористання)
49°37′23″ пн. ш. 38°13′23″ сх. д. / 49.62305556002777251° пн. ш. 38.2233333300277778° сх. д. / 49.62305556002777251; 38.2233333300277778Координати: 49°37′23″ пн. ш. 38°13′23″ сх. д. / 49.62305556002777251° пн. ш. 38.2233333300277778° сх. д. / 49.62305556002777251; 38.2233333300277778
Розташування: Сватівський район, Луганська область, Україна Україна
Найближче місто: Сватове
Площа: 30,0 га
Водні об'єкти: річка Красна
Заснований: 17 березня 1994
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Заповідне урочище місцевого значення «Нижньодуванське». Карта розташування: Луганська область
Заповідне урочище місцевого значення «Нижньодуванське»
Заповідне урочище місцевого значення «Нижньодуванське»

Зміст

РозташуванняРедагувати

Заповідне урочище розташоване за 25 км на північ від міста Сватове і за 1 км на південний захід від селища міського типу Нижня Дуванка в Сватівському районі Луганської області. Координати: 49° 37' 23" північної широти, 38° 13' 24" східної довготи[1].

ІсторіяРедагувати

Заповідне урочище місцевого значення «Нижньодуванське» оголошено рішенням Луганської обласної ради народних депутатів № 15/11 від 17 березня 1994 року.

Загальна характеристикаРедагувати

Заповідне урочище «Нижньодуванське» загальною площею 30 га являє собою ділянку крутого правого берега річки Красної з крейдяними відслоненнями і угрупованнями з представників ендемічного крейдяного рослинного комплексу.

Рослинний світРедагувати

Із загальної кількості 150 видів рослин, що зростають в урочищі — 14 занесені до Червоної книги України. Серед них: гісоп крейдовий, ранник крейдовий, смілка крейдова, дворядник крейдовий, громовик донський, келерія Талієва, шоломниця крейдова, дрік донський, півонія тонколиста, шафран сітчастий, сон чорніючий, ковили Залеського і волосиста, тюльпан дібровний.

У заповідному урочищі також зростає багато східнопричорноморських ендеміків, пов'язаних з крейдяно-мергельними породами. Серед них: льон Чорняєва, полин донський, чебрець вапняковий, матіола запашна, астрагал білостебловий, бедринець каменелюбний, подорожник солелюбний, лещиця голонасінна тощо.

Пологіші ділянки в основі схилів займають угруповання костриці валійської з домішкою ковил Залеського і волосистої, а також келерії Талієва.

На опуклих ділянках зростають специфічні агломеративні угруповання — чебречники і гісопники з домішкою бедринцю каменелюбного і лещиці голонасінної.

В неглибокій балці, що відкривається в долину річки, розташований невеликий байрачний ліс. В ньому зростають дуб звичайний, ясен високий, липа серцелиста. Основними породами, що формують підлісок, є клени татарський і польовий, жостір проносний, бруслина Черняєва і бузина чорна. Трав'яний покрив утворюють: тюльпан дібровний, проліска сибірська, на узліссях трапляються рідкісні в Луганській області ясенець голостовпчиковий і ломиніс цільнолистий.

ПриміткиРедагувати

  1. Портал «Природа України». Луганська область. Заповідні урочища. Архів оригіналу за 14 жовтень 2013. Процитовано 2 жовтень 2013. 

ДжерелаРедагувати