Нехлопоченко Ніна Аполлонівна
Ніна Аполлоновна Нехлопоченко (8 січня 1928 — 15 червня 2021)[1] — радянська і російська театральна актриса, заслужена артистка Росії.
| Нехлопоченко Ніна Аполлонівна | |
|---|---|
| Народилася |
8 січня 1928 СРСР |
| Померла |
15 червня 2021 (93 роки) Москва, Росія |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна |
| Знання мов | російська |
| Роки активності | з 1951 |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0624944 |
| Сайт | vakhtangov.ru/persones/nehlopochenko |
Життєпис ред.
Ніна Нехлопоченко народилася 8 січня 1928 року в Одесі. У 1945—1946 роках вчилася в театральному училищі при Красноярському драматичному театрі імені О. С. Пушкіна на одному курсі з Інокентієм Смоктуновським. У 1951 році закінчила театральне училище імені Бориса Щукіна (курс Віри Львової) і того ж року почала грати в театрі імені Євг. Вахтангова[2].
Ніна Нехлопоченко була першим кохання відомого актора і режисера Михайла Ульянова. Вони товаришували все життя і служили в одному театрі, де він згодом став художнім керівником[3].
В театрі вона вже служить більше 68 років. У березні 2019 року отримала премію «Людина театру»[4].
|
«Мені 91 рік. Я зіграла в Театрі Вахтангова 115 ролей і до сих пір працюю. У мене немає більшої любові, ніж мій рідний театр. І слава Богу, я йому ще потрібна », - розповіла артистка під овації залу для глядачів[5]. | 
|
Нагороди ред.
- Заслужена артистка Росії (1996).
Творчість ред.
Роботи в театрі ред.
- «Співають жайворонки» — Маруся
- «В наші дні» — Нюра
- «Так, ось вона-любов» — Катя
- «Фома Гордєєв» — Васса, Саша
- «Ромео і Джульєтта» — Служниця Капулетті
- «Чи багато людині треба» — Тонечка Строєва
- «Кухарка заміжня» — Наталія
- «Іркутська історія» — Нюра, Зінка
- «Дами і гусари» — Служниця Юзя
- «Живий труп» — Циганка
- «Принцеса Турандот» — Цанні
- «Олеко Дундич» — Циганка
- «Діон» — Римлянка
- «Вирінея» — Дар'я
- «Попелюшка» — Маріана
- «Міщанин у дворянстві» — співачка
- «З життя ділової жінки» — Маня
- «Правда пам'яті» — Будівельник
- «Анна Кареніна» — Аннушка
- «Русь! Браво!» — Пелагея
- «Опера жебраків» — Повія
- «Лівша» — мати Лівші
- «За двома зайцями…» — Підора, прислуга у Лимарихи
- «Лір» — Вісниця
- «Алі-Баба і сорок розбійників» — торгівка східними прикрасами
- «Найправдивіша легенда одного кварталу» — Велья Ангеліха
- «Останні місяця» — мешканка пансіону
- «Принцеса Івонна» — тітонька Івонн
- «Сірано де Бержерак» — Дуенья, Сестра Марта
- «Пристань. Візит старої дами» — Дружина Альфреда Ілла
Фільмографія ред.
- 1959 — Місто на зорі — участница хора
- 1960 — Бурштинове намисто
- 1962 — Інтерв'ю у весни (сцена з вистави «Стряпуха замужем») — Нюра
- 1964 — Повість про молодих подружжя — Шурочка
- 1967 — Кур'єр Кремля — епізод
- 1968 — Повернення — буфетниця
- 1968 — Портрет Доріана Грея — епізод
- 1968 — Доля грає людиною — Шурочка, касирка в аеропорту
- 1969 — Оперативне відрядження — Дунька
- 1970 — Драма на полюванні — циганка
- 1971 — Принцеса Турандот — Скиріна, мати Зеліми
- 1971 — Телеграма — рабітниця хімчистки
- 1971 — Тисяча душ — ісправниця Марія Михайлівна
- 1973 — Іркутська історія — Нюра
- 1976 — Дами і гусари — Юзя
- 1977 — Міщанин у дворянстві — співачка
- 1977 — На золотому дні
- 1977 — Ситуація — Нона
- 1977 — Людина з рушницею — епізод
- 1979 — Кіт у чоботях — Рябіна
- 1981 — Тропініни — Ольга Платонівна, лікарка
- 1987 — Тринадцятий голова — '
- 2001 — За двома зайцями — Підора, прислуга у Лимарихи
- 2004 — Довге прощання — епізод
- 2009 — Черчилль (фільм 7-й «Відкрите вікно») — Тамара Петрівна
Радіопостановки ред.
- Ж. Б. Мольєр «Міщанин у дворянстві»
- Ч. Айтматов «І довше століття триває день»