Неспокійний гість (оповідання)

«Неспокійний гість» (рос. Беспокойный гость) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1886 році.

Неспокійний гість
Беспокойный гость
Жанр оповідання
Форма оповідання
Автор Антон Павлович Чехов
Мова російська
Написано 1886
Опубліковано 1886

Історія ред.

Оповіжання А. П. Чехова "Неспокійний гість" написаний у 1886 році. Вперше опублікований в 1886 році в «Петербурзької газеті» № 190 від 14 липня з підписом А. Чехонте, в 1887 році включений до збірки «В сутінках», увійшов до зібрання творів письменника, видаване А. Ф. Марксом.

За життя Чехова оповідання перекладалося на угорську, данську, німецьку, сербськохорватську і словацьку мови.

Критика не обійшла увагою оповідання. Анонімний автор рецензії на збірку «У сутінках» відніс розповідь «Неспокійний гість» до слабких оповідань. Сюжет оповідання, на думку рецензента збірника, натягнутий і "роблений". Інший рецензент розцінив оповідання «Неспокійний гість» і «Недобру справу» як «прості анекдоти, але дуже жваво розказані»[1][2].

Критик Дистерло угледів в оповіданні прагнення автора до «формальної правді»[3], таке ж ставлення до оповідання висловлював критик Кигн[4].

Бєлінський відніс оповідання до творів, які рясніють «ніжними і сумними фарбами, що викривають у автора не лише спостерігача, а й поета, не тільки мислителя, але й гуманної людини».

Сюжет ред.

Дія оповідання відбувається вночі в хатинці лісника Артема. Під час бурі в хатинці сховалися дві людини — Артем і перехожий мисливець з собакою. Артем завів розмову про те, що він людей іноді боїться більше, ніж диких звірів: «Від звірів ти рушницею чи яким іншим знаряддям врятуєшся, а від злої людини нема тобі ніякого порятунку». І цього були причини. До нього приходили розбійники, які вимагали або грошей, яких у нього не було, або хліба. Мисливець не повірив, що у нього не було грошей.

Дізнавшись, що мисливець з Вязовки, Артем, поскаржився, що там нечисто, тому що грабували місцеву церкву. Крізь шум негоди, вони раптом почули крики про допомогу. Лісник злякався і попросив мисливця закрити на засув двері, але мисливець вирішив піти в ліс з собакою — подивитися, чи не потрібна комусь допомога. Лісник відмовився йти і не піддавався на умовляння. Мисливець пішов один, але через десять хвилин повернувся, сказавши, що це кричала баба на возі, яка згорнула не на ту дорогу. Він став звинувачувати лісника в підлості за байдужість до людей, які потребують допомоги і образившись, вирішив покарати лісника. Він став вимагати у нього грошей і погрожувати рушницею. Лісник розплакався, але грошей не дав. Тоді мисливець сказав, що йому огидно дивитися на лісника і пішов.

Джерела ред.

  • Чехов А. П. Беспокойный гость // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. «Наблюдатель», СПб., 1887, № 12, стр. 69
  2. «Русская мысль», 1887, № 10, «Библиографический отдел», стр. 589—590
  3. «Неделя», СПб., 1888, № 13, 27 марта, стлб. 421—422
  4. «Книжки Недели», 1891, № 5, стр. 201