Відкрити головне меню

Золотий лев «Нескорений» (бенг. অপরাজিত, Ôporajito) — індійський чорно-білий драматичний фільм 1956 року, поставлений режисером Сатьяджитом Раєм за романом Бібхутібхусана Бандьопадхяя «Пісня дороги» (бенг. পথের পাঁচালী, Pôther Pãchali, 1929). Стрічка є другою частиною трилогії про Апу та оповідає історію дорослішання і входження у великий світ сільського хлопчика, сина бідного брахмана, який самостійно відправився після закінчення школи на подальше навчання в коледжі в Калькутті.

Нескорений Picto infobox cinema.png
бенг. অপরাজিত
Aparajito 1956 poster.jpg
Обкладинка DVD-релізу до фільму
Жанр драма
Режисер Сатьяджит Рай
Продюсер Сатьяджит Рай
Сценарист Сатьяджит Рай
На основі «Пісня дороги» Бібхутібхусана Баннерджі
У головних
ролях
Кану Баннерджі
Каруна Баннерджі
Оператор Субрата Мітра
Композитор Раві Шанкар
Кінокомпанія Epic Films Calcutta
Тривалість 113 хв.
Мова бенгальська
Країна Індія Індія
Рік 1956
Дата виходу 11 жовтня 1956 (Індія)
IMDb ID 0048956
Рейтинг IMDb: 8.2/10 stars
Попередній «Пісня дороги»
Наступний «Світ Апу»
Додаткові характеристики
Формат плівки 35 мм
Співвідношення 1,37 : 1
Колір чорно-білий
Звук моно

Фільм був відзначений премію Золотий лев 18-го Венеційського міжнародного кінофестивалю 1957 року. «Нескорений» також входить до списку «100 найкращих фільмів усіх часів» за версією журналу «Time»[1].

Зміст

СюжетРедагувати

1920 рік. Сім'я Апу переїжджає в Бенарес. Апу вже 10 років, він бігає вулицями міста й часто бачить батька — Харіхара Рая — на сходах над Гангом за читанням священних текстів перед групами вірян. Ці читання — головне джерело його доходів. Напередодні щорічного свята Дівалі Харіхар приходить додому в лихоманці. Не встигнувши як слід видужати, він повертається до роботи, але непритомніє прямо на вулиці. Його відносять додому. Вночі він просить Апу принести святої води. Незабаром він помирає. Мати Aпy Сарбоджайя наважується поїхати разом з сином у село, де їхній родич, священик, хоче навчити Aпy ритуалам брахмана, щоб хлопчик також прийняв сан. Ставши учнем священика, Aпy починає трохи заробляти. Але він дуже хоче вчитися у школі, як усі нормальні діти, і ділиться своїм бажанням з матір'ю, ставлячи перед нею серйозне фінансове питання. І все одно він іде до школи і вчиться блискуче. У 16 років Апу отримує щомісячну стипендію в десять рупій за умови, що він продовжить навчання в Калькутті. Ця новина і радує, і засмучує його матір. Зірвавши гнів та швидко заспокоївшись, вона віддає синові усі заощадження. Щасливий Aпy від'їжджає в Калькутту. Там він селиться у друкаря — безкоштовно, проте вимушений працювати на нього ночами. Через це іноді він спить на лекціях. Він ненадовго приїжджає на канікули до матері. У вечір приїзду Aпy вона намагається сказати йому, що хвора, але бачить, що він заснув, її не дослухавши. Він знову їде в місто. В останню мить на вокзалі він розуміє, що занадто різко розлучився з матір'ю (вона не розбудила його вчасно), і повертається до неї ще на один день — нібито запізнившись на потяг.

У Калькутті життя тече, як і раніше: робота ночами, навчання, підготовка до іспитів. Матері стає гірше, але вона не пише Aпy, щоб не заважати йому вчитися. Подруга бачить її стан і відправляє листа Aпy. Той приїжджає в село, але занадто пізно. Він сідає на підлогу і плаче, як дитина. Потім майже відразу від'їжджає в Калькутту, щоб продовжити навчання.

У роляхРедагувати

• Кану Баннерджі Харіхар Рай
• Каруна Баннерджі Сарбоджайя
• Пінакі Сен Гупта Апу в дитинстві
• Смаран Госал Апу в юнацькі роки
• Субодх Гангулі директор школи
• Чарупракаш Гхош Нандабабу
• Калі Чаран Рай друкар
• Хеманта Чаттерджі

Знімальна групаРедагувати

Відгуки про фільмРедагувати

Французький кінокритик Жак Лурселль відзначає, що «хоча Нескорений не так насичений подіями і персонажами, як Пісня дороги, фільм вирізняється надзвичайно чистою і приємною мелодійністю».[2] На думку російського кінознавця Сергія Кудрявцева стрічка "зовсім не випадково отримала премію «Золотий лев», не дивлячись на те, що її «прийнято вважати такою, що істотно програє за художньою майстерністю та образному враженню її приголомшливому початку („Пісня дороги“) і навіть фіналу („Світ Апу“)», а це «опосередковано підтверджує, що там [на кінофестивалі у Венеції] змогли набагато краще оцінити не лише спільність коренів неореалістів, але й пошуки героїв, що перегукуються, вже в суспільстві, що змінилося, в абсолютно новому міському середовищі — нібито зовсім в іншому столітті».[3]

Нагороди та номінаціїРедагувати

Нагороди та номінації фільму «Нескорений»[4]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1957 Венеційський кінофестиваль  Золотий лев Нескорений Нагорода
Нагорода «Нове кіно» за найкращий фільм Нагорода
Приз ФІПРЕССІ Нагорода
1958 Міжнародний кінофестиваль у Сан-Франциско «Золоті ворота» найкращому режисерові Сатьяджит Рай Нагорода
1959 Премія BAFTA Найкращий фільм з будь-якої країни Нескорений Номінація
Найкраща акторка Каруна Баннерджі Номінація
1959 Національна рада кінокритиків США ТОП іноземних фільмів Нескорений Нагорода
1967 Премія «Боділ» Найкращий не європейський фільм Нескорений Нагорода

ПриміткиРедагувати

  1. All-time 100 Movies. Time (Time Inc). 12 лютого 2005. Процитовано 22 листопада 2017. 
  2. Жак Лурселль, 2009, с. 134
  3. Сергей Кудрявцев. 3500 кинорецензий. КиноПоиск (рос). 10.02.2009. Процитовано 22.11.2017. [недоступне посилання з липень 2019]
  4. Нагороди та номінації фільму Нескорений на сайті IMDb (англ.)

ДжерелаРедагувати

  • Лурселль, Жак. Aparajito / Непокоренный // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 133—134. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

ПосиланняРедагувати