Відкрити головне меню

Неплюєв Іван Іванович (5 (15) листопада 1693(16931115)11 (22) листопада 1773) — представник роду Неплюєвих, дипломат, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 7 жовтня по 30 листопада 1741 року), Київський губернатор (2 березня 1740 — 7 жовтня 1741 рр.), Оренбурзький губернатор (1744—1758 рр.), Санкт-Петербурзький генерал-губернатор (з вересня 1762 по червень 1763 рр. та з червня по липень 1764 року).

Неплюєв Іван Іванович
Неплюев Иван Иванович
Неплюєв Іван Іванович
Файл:Neplyuev v6 p9.gif
Прапор
Київський губернатор
1740 — 1741
Прапор
Головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду
1741 — 1741
Попередник: Яків (Джеймс) Кейт
Спадкоємець: Бутурлін Олександр Борисович
Прапор
1-й Оренбурзький губернатор
1744 — 1758
Спадкоємець: Давидов Опанас Романович
Прапор
Санкт-Петербурзький генерал-губернатор
1762 — 1764
Попередник: Гольштейн-Бек Петро Август Фрідріх
Спадкоємець: Глєбов Іван Федорович (з лютого 1767 р.)
 
Освіта: Q4059237?
Народження: 5 (15) листопада 1693(1693-11-15)
маєток Наволок, Новгородський повіт, Московське царство
Смерть: 11 (22) листопада 1773(1773-11-22) (80 років)
с. Поддубьє. Нині — с. Поддубьє, Ленінградська область, Росія.
Національність: росіянин
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Батько: Неплюєв Іван Микитович
Мати: Мишецька Марфа Петрівна
Діти: Q18246866?
 
Військова служба
Звання: шаутбенахт
Автограф: Неплюев Иван Иванович, автограф.jpg
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
(1740 р.)
Орден Святого Олександра Невського
(1762 р.)

Медіафайли у Вікісховищі?

Перші крокиРедагувати

Батьком І.Неплюєва був новгородський поміщик Неплюєв Іван Микитович (1672—1709), а матір'ю княжна Мишецька Марфа Петрівна (1673—1715).

Після закінчення Нарвської навігаційної школи (в 1715 році) та Петербурзької морської академії (в 1716 році) почав службу гардемарином на Ревельскому флоті. Згодом продовжиав навчання у Венеції[1]

Після успішної здачі в 1720 році іспиту в присутності Петра І був призначений головним командиром над усіма судами, що шикуються в Петербурзі. Потім морську службу змінив на дипломатичну роботу.

Керівництво в Києві та ГлуховіРедагувати

Майже два місяці з 7 жовтня по 30 листопада 1741 року працював на посаді Головного командира Правління гетьманського уряду. А перед цим, майже два роки був Київським губернатором (з 2 березня 1740 до 7 жовтня 1741 рр.).[2]

Так терміново був відставлений через донос, що був написаний новопризнаіченій імператриці Єлизавет Петрівні. І.Неплюєва навіть заарештовали, позбавили чину таємного радника, ордена Святого Олександра Невського і маєтків.

ОренбургРедагувати

В 1742 році все стало на свої місця: імператриця призначає його Оренбурзьким губернатором. За 16-річне пправління І.Неплюєв заснував Оренбург та створював підприємства, школи та церкви. Також для захисту від набігів було засновано 70 фортець по річках Самара, Урал, Уй, Тобол.[3].

Санкт-ПетербургРедагувати

У 1758 році подав у відставку але продовжував діяльність. З 1760 по 1762 рр. працює сенатором і конференц-міністром.

У вересні 1762 році стає Санкт-Петербурзьким генерал-губернатором. У червні 1763 року подає у відставку. Однак через рік знов обіймає цю посаду — з червня по липень 1764 року.

РодинаРедагувати

6 вересня 1711 року І.Неплюєв обвінчався з Феодосією Федорівною Татищевою (1695 — 4.12.1740). У них народилось шестеро дітей:

В другому шлюбі (з 7 жовтня 1741 року) з фрейліною Ганною Іванівною Паніною (1717—1745) дітей не було.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://kraeved.opck.org/lichnosti/orenburgskie_gubernatori/nepluev.php История Оренбуржья[недоступне посилання з липень 2019].
  2. Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 9, 289.
  3. Витевский В. Н. И. И. Неплюев и Оренбургский край в прежнем его составе до 1758 года. — Казань, 1897. — Т. 2. — С. 461.

ПосиланняРедагувати