Непийпиво Василь Гнатович

український художник

Василь Гнатович Непийпи́во (10 січня 1916, Кам'янка — 19 січня 2007, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Заслужений художник УРСР з 1977 року, народний художник УРСР з 1982 року.

Непийпиво Василь Гнатович
Народження 28 грудня 1915 (10 січня 1916)
Кам'янка, Диканський район, Україна
Смерть 19 січня 2007(2007-01-19) (91 рік)
  Київ, Україна
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
 Україна
Жанр пейзаж і натюрморт
Діяльність художник
Працівник Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя
Член Спілка радянських художників України
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
народний художник УРСР Заслужений художник УРСР

Біографія ред.

Народився 28 грудня 1915 [10 січня 1916](19160110) року в селі Кам'янці[a] (нині Полтавський район Полтавської області України). Закінчив Харківську художню студію[1]. У 1937—1938 роках працював оформлювачем Полтавського музично-драматичного театру.

Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною» (14 грудня 1945), орденами Червоної Зірки (6 листопада 1947)[2], Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)[3].

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Січневого повстання, № 3. квартира № 190. Помер у Києві 19 січня 2007 року.

Творчість ред.

Працював у галузі станкового живопису, у реалістичному стилі створював пейзажі, натюрморти[1]. Серед робіт:

  • «Ромашки» (1936);
  • «Керченська протока» (1954);
  • «Полтавщина» (1956);
  • «Дуб Богдана Хмельницького біля Хортиці» (1958);
  • «Конча-Заспа» (1959);
  • «Річка Ворскла» (1960);
  • «Жито половіє» (1960);
  • «Вечоріє» (1960);
  • «Безкрає поле» (1961);
  • «Липа, під якою Тарас Шевченко написав „Відьму“» (1961);
  • «Полтава. Покровська церква» (1962);
  • «Диканька. Старі дуби» (1965);
  • «Життя продовжується» (1965);
  • «Загорський Собор» (1966);
  • «Пшениця» (1967);
  • «Травневі луки» (1968);
  • «Дніпрові схили» (1968);
  • «Псковська Вежа» (1970);
  • «Колгоспні лани» (1970);
  • «Бучач. Фортеця-замок» (1970);
  • «Оповиті квітами» (1971);
  • «Дальні печери. Весна» (1974);
  • «Канівське море» (1974);
  • «Косовиця на Канівщині» (1974);
  • «Софія Київська» (1977);
  • «Диканька. Церква Миколи» (1977);
  • «Село Баранівка на Полтавщині» (1978);
  • «У гаю. Біля Києва» (1979);
  • «Вранішні хліби» (1980);
  • «Журба» (1985);
  • «Ніаґарський водоспад» (1990);
  • «Замок закоханих» (1990);
  • триптих «На сполох», «Безмовні свідки», «Благословляю вільну Україну» (1991—1992);
  • диптих «Сяйво Богородиці», «Сяйво Ісу­са Христа» (1994—1995);
  • «Михайлівський монастир» (1995);
  • «Десятинна церква» (1995).

Окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Волинському, Житомирському, Запорізькому, Івано-Франківському, Уманському краєзнавих музеях, Дніпровському, Запорізькому, Полтаському, Харківському художніх музеях.

Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1959 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1954, 1971, 1982, 1986 роках та Полтаві у 1980 році.

Зауваги ред.

  1. у деяких джерелах у селі Стасях

Примітки ред.

Література ред.