Нейтраліно
У суперсиметрії нейтраліно[1](англ. neutralino) — гіпотетична частинка. Існує 4 нейтраліно, які є електронейтральними ферміонами. Їх зазвичай позначають
N͂0
1 (найлегше),
N͂0
2,
N͂0
3 і
N͂0
4 (найважче), або інколи , це позначення використовують коли означає чарджино. Найлегше нейтраліно є стабільним. Оскільки нейтраліно є ферміонами Майорани, кожне нейтраліно ідентичне до власної античастинки. Ці частинки взаємодіють лише із легкими векторними бозонами. Вони мали б з'являтися при каскадних розпадах важчих частинок, виникаючи із кольорових суперсиметричних частинок.
Важчі нейтраліно зазвичай розпадаються через нейтральний Z бозон у легше нейтраліно, або через заряджений W бозон у легке чарджіно:[2]
| Нейтраліно | |
| Родина: | ферміон |
|---|---|
| Група: | суперпартнер |
| статус: | гіпотетична |
| Символ: |
N͂0 4 |
| Число типів: | 4 |
| Електричний заряд: | 0 |
| Спін: | 1/2 |
|
N͂0 |
→ |
N͂0 |
+ |
Z0 |
||||||
|
N͂0 |
→ |
C͂± |
+ |
W∓ |
→ |
N͂0 |
+ |
W± |
+ |
W∓ |
Наразі немає експериментального підтвердження існування нейтраліно.
Суперсиметричні теорії ред.
У суперсиметричних моделях всі частинки із Стандартної моделі мають частинок-партнерів з всіма ідентичними квантовими числами окрім спіну, який відрізняється на 1/2 від частинки-партнера (бозони-ферміони). Оскільки суперпартнери Z бозона (зіно), фотона (фотіно) і бозона Гіггса (гіггсіно) мають однакові квантові числа, вони можуть змішуватись, утворюючи власні стани масового оператора, названі нейтраліно. Властивості нейтраліно залежать від деталей змішування[1].
Темна матерія ред.
Як важка, стабільна частинка, найлегше нейтраліно є ідеальним кандидатом у холодну темну матерію.[3][4][5] У багатьох моделях найлегше нейтраліно може утворюватись у гарячому ранньому Всесвіті. Найлегше нейтраліно вважається головним кандидатом у ВІМПи (частинки темної матерії). Нейтралінна темна матерія може бути зареєстрована прямим і непрямим шляхами. Для непрямих детектувань гамма і нейтринні телескопи у пошуках слідів анігіляції нейтраліно, направляють на області високої густини темної матерії.
Примітки ред.
- ↑ а б (Martin, с. 71–74)
- ↑ J.-F. Grivaz; the Particle Data Group (2010). Supersymmetry, Part II (Experiment) (PDF). Journal of Physics G. 37 (7): 1309—1319.
- ↑ M. Drees; G. Gerbier; the Particle Data Group (2010). Dark Matter (PDF). Journal of Physics G. 37 (7A): 255—260.
- ↑ (Martin, с. 99)
- ↑ (Bertone, с. 8)
Джерела ред.
- Martin, Stephen P. (2008). «A Supersymmetry Primer». arXiv:hep-ph/9709356v5 [hep-ph]. Also published as Chapter 1 in Kane, Gordon L, ред. (2010). Perspectives on Supersymmetry II. World Scientific. с. 604. ISBN 978-981-4307-48-2.
- Bertone, Gianfranco, ред. (2010). Particle Dark Matter: Observations, Models and Searches. Cambridge University Press. с. 762. ISBN 978-0-521-76368-4.