Відкрити головне меню

Нейродермі́т, або атопі́чний дермати́т — захворювання з групи дерматозів, яке розглядається як своєрідний трофічний невроз в осіб з функціонально нестійкою нервовою системою. Для нього характерний постійний нестерпний свербіж. У розвитку нейродерміту велику роль грають порушення обміну речовин, ендокринні розлади, гельмінтози тощо.

Нейродерміт
Мікрофотографія хронічного нейродерміту. Забарвлення гематоксилін-еозином
Мікрофотографія хронічного нейродерміту. Забарвлення гематоксилін-еозином
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 L28.0
DiseasesDB 31441
MedlinePlus 000872
eMedicine derm/236
MeSH D009450
CMNS: Lichen simplex chronicus на Вікісховищі

СимптомиРедагувати

Розрізняють нейродерміт обмежений та дифузний.

Обмежений нейродермітРедагувати

Часто локалізується у ділянці потилиці, шиї, у ліктьових згинах, підколінних ямках, пахвинних складках, на внутрішній поверхні стегон, на статевих органах. Починаючися зі свербіжу, шкірний процес поступово призводить до ліхеніфікації, тобто посиленню шкірного малюнку, при якому шкірні зморшки стають більш глибокими, шкірні поля виступають, утворюючи вузлики блідо-рожевого кольору, вкриті дрібними лусочками. У результаті розчісування утворюються бляшки, вкриті кров'янистими кірочками. На ділянках нейродерміту може спостерігатися нерівномірна пігментація.

Дифузний нейродермітРедагувати

Переважно локалізується на кінцівках, рідше — на шкірі тулуба. Шкіра ущільнена, суха, синюшно-червона, з сіро-буроватим відтінком. Шкірний малюнок різко виражений. Нігтьові пластинки блискучі, сточені по краю. Іноді спостерігається ураження всього шкірного покриву з приєднанням вторинної інфекції. Нестерпний свербіж негативно впливає на загальний стан хворого.

ЛікуванняРедагувати

Лікування спрямоване на причину та супутні захворювання, що погіршують перебіг нейродерміту.

Показані вітаміни В1, В6, антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, діазолін), транквілізатори (елєніум, триоксазин), глюкокортикостероїдні гормони (преднізолон, дексаметазон, триамцинолон), переливання плазми. Місцево: глюкокортикостероїдні мазі (преднізолон, синалар, флюцинар), нафталанова нафта, протисвербіжні засоби, що містять ментол, анестезин, димедрол.

Для хворих рекомендується дієта з обмеженням споживання вуглеводів, солі, копчених та гострих страв, алкогольних напоїв.

Для профілактики показане санаторно-курортне лікування на півдні, морські купання, фізіотерапія. Необхідна санація вогнищ хронічної інфекції, виключення лікарських, побутових і харчових алергенів.

ДжерелаРедагувати

  • Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-x. (рос.)
  • Степаненко В. І., Чоботарь А. І., Бондарь С. О. Дерматологія і венерологія: підручник — К.:ВСВ «Медицина», 2015. — 336 с. ISBN 978-617-505-384-3

ПосиланняРедагувати