Незіхе Араз

турецька журналістка

Незіхе Араз (11 травня 1920[1], Конья, Туреччина — 25 липня 2009[2], Стамбул, Туреччина) — турецька журналістка і письменниця.

Незіхе Араз
тур. Nezihe Araz
Народилася 11 травня 1920(1920-05-11)
Конья, Конья, Османська імперія
Померла 25 липня 2009(2009-07-25) (89 років)
Стамбул, Туреччина
Поховання Yeniköy Cemeteryd
Країна Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність журналістка, письменниця, поетеса
Alma mater Ankara Lisesid і School of Language and History – Geographyd
Мова творів турецька
Нагороди

ЖиттєписРедагувати

Незіхе Араз народилася 11 травня 1920 року в Коньї. Її батько Рифат Араз був директором відділення банку «Зіраат» у Коньї. Пізніше його обрано членом парламенту. Мати Незіхе звали Мюзейє, вона була другою дружиною Рифата[3]. Незіхе Араз закінчила ліцей для дівчаток в Анкарі, потім Анкарський університет[1].

Під час навчання в університеті значний вплив на Араз справили лекції Музафера Башоглу[en] і Бехідже Боран. Незіхе Араз навіть працювала у видаваному Боран і Башоглу журналі «Adımlar», який підтримував Комуністичну партію Туреччини[ru][3].

Після закінчення університету Араз працювала асистенткою Боран. Після звільнення останньої з університету 1948 року Незіхе Араз повернулася до Стамбула. Сім'я Араз була релігійною, її батько був членом релігійної групи суфійського проповідника Кенана Ріфая, тому батьки Незіхе побоювалися, що вона зазнає в Анкарі впливу лівих ідей. Поступово Незіхе Араз також стала послідовницею Ріфая[3]. 1950 року вона опублікувала свою першу книгу «Мій світ» (тур. Benim Dünyam)[1]. 1951 року, після смерті, Ріфая Араз опублікувала книгу «Кенан Ріфай і іслам у світі XX-го століття» (тур. Ken’an Rifai ve Yirminci Asrın Işığında Müslümanlık), написану в співавторстві з Саміха Айверді[tr], Сафіє Ерол[tr] і Софі Хурі.

Від 1952 року Незіхе Араз працювала в журналі «Resimli Hayat», видаваного Шевкетом Радо[tr]. Потім працювала в журналі «Hayat»[tr] тієї ж компанії. 1953 року вона опублікувала «Fatih'in Deruni Tarihi», в якій описано біографію Мехмеда II в рамках релігійного підходу[4]. 1956 року Араз почала працювати в газеті «Havadis»[en]. У матеріалі, який вона підготувала після відрядження в Мекку, була світлина араба, який справляє нужду на стіну. Ця світлина викликало обурення короля Іраку Фейсала II і Араз звільнили з газети[3].

У 1957—1963 роках Араз працювала в газеті «Yeni Sabah»[tr]. 1959 року вона опублікувала книгу «Святі Анатолії» (тур. Anadolu Evliyaları), в якій описано біографії 50 святих. Ця книга мала величезний комерційний успіх і стала бестселером[3]. У 1950-1960-х роках Незіхе Араз опублікувала ще низку книг, також вона вела колонки у виданнях «Yeni Istanbul»[tr], «Milliyet» і «Güneş»[4].

Від 1973 року Араз писала п'єси. 1987 року вона написала п'єсу «Afife Jale» про життя першої турецької театральної актриси Афіфе Жале[5], ця п'єса здобула нагороду «Краща п'єса», присуджувану міністерством культури Туреччини[4].

Померла 25 липня 2009 року[2].

НагородиРедагувати

2003 року Незіхе Араз за її журналістську діяльність присуджено премію Бурхана Фелека[1].

Пам'ятьРедагувати

2012 року про життя Незіхе Араз знято документальний фільм[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д (Fatma) Nezihe Araz. Women Writers of Turkey. Процитовано 1 April 2016. 
  2. а б Araz yaşama veda etti (tr). Hürriyet. 25 July 2009. Процитовано 1 April 2016. 
  3. а б в г д Solculuktan sufiliğe: Nezihe Araz (tr). Hürriyet. 1 August 2009. Процитовано 1 April 2016. 
  4. а б в Büyük Larousse, vol. 2, p. 762, Milliyet Gazetesi Yayınları, «Araz (Nezihe)»
  5. Yazar Nezihe Araz öldü. Sabah[tr] (Turkish). 2009-07-26. Процитовано 2013-05-21.