«Невидимець» (англ. The Invisible Man) — роман англійського письменника Герберта Велза. Написаний в 1897 році. У своєму романі Велз виступав проти популярних у ті часи ідей надлюдини, що нібито має право управляти слабшими або менш розумними людьми й навіть знищувати їх.

«Невидимець»
Wells The Invisible Man.jpg
Автор Герберт Велз
Назва мовою оригіналу The Invisible Man
Країна Велика Британія
Мова англійська мова
Жанр науково-фантастичний роман
Видавництво Grupo Anayad
Видано 1897
Видано українською 1977
Перекладач(і) Микола Іванов, Дмитро Паламарчук
Наступний твір Війна світів

Українською роман переклали Микола Іванов і Дмитро Паламарчук в 1977 році.

СюжетРедагувати

Роман починається з прибуття до готелю «Карета і коні» місіс Гол в Айпінгу дивного постояльця, який не знімає одягу, навіть капелюха, а його голова вся закутана бинтами. Згодом він розповідає, що є дослідником, котрий отримав травму. Постоялець швидко викликав підозри наче він злочинець, котрий ховається від правосуддя, а за дивний вигляд йому дали прізвисько «людина-примара».

Згодом місцевий лікар Кас помітив відсутність в постояльця руки, хоча одяг тримався так, ніби вона була на місці. Також кільком людям вдалося побачити рух предметів у його номері. Крадіжка грошей вікарія тільки утвердила підозри. Коли розгнівана місіс Гол стала вимагати пояснень, постоялець зняв бинти, під якими не виявилося нічого. Налякавши цим присутніх, він скинув одяг і, невидимий, утік.

В пошуках нового житла й одягу невидимець знайшов містера Томаса Марвела, якому запропонував свої послуги. Невидимець навідався в готель за своїми речами, що швидко було викрито. Вчинивши погром, Невидимець втік, після чого почав масово красти гроші, використовуючи Марвела, щоб сховати їх. Новини швидко поширилися і на невидимця почалося переслідування, яке завершилося кульовим пораненням в руку.

Невидимець звернувся за підтримкою до вченого на ім'я Кемп, з яким колись разом навчався. Йому він розкрив, що є вченим-фізиком Гриффіном, який винайшов машину, яка робить людину невидимою (і, одночасно з цим, препарат, який знебарвлює кров). Щоправда, для повної невидимості людина повинна бути альбіносом, яким Гриффін і був. Гриффін не хотів завчасно оприлюднювати своє відкриття, щоб пізніше створити цим більшу сенсацію. Вкравши гроші у батька, він якийсь час жив за них. У нього з'явилася ідея «зникнути» і почати зовсім нове життя невидимця. Гриффін перейшов у невидимий стан і підпалив будинок, де він жив, щоб замести сліди. Спочатку він почував себе «видючим у місті сліпих». Однак незабаром виявилося, що його становище не настільки вже й заздрісне. Він не міг зробити невидимими свої їжу й одяг, так що йому доводилося ходити голим і страждати від холоду, а їжу приймати дуже рідко й таємно від інших людей. Бруд налипав на тіло, видаючи його розташування. Він не міг також і оголосити про себе, тому що побоювався, що тоді його ув'язнять і його стануть показувати в клітці наче незвичайну тварину. Врешті Гриффін переодягнувся в ту людину, яка прийшла до готелю «Карета і коні».

Гриффін запропонував Кемпу почати кампанію терору з допомогою своєї невидимості, кінцевою метою якої було би захоплення влади. Але Кемп відмовився співпрацювати з невидимцем і викликав поліцію. Тоді невидимець сам засудив Кемпа до смерті й почав полювання за ним. Та Кемп повідомив про невидимця поліції, після чого його стали активно розшукувати. Зрештою це привело до загибелі Гриффіна від розгніваного натовпу. Після смерті його тіло стало видимим.

Секрет невидимості так і не був відновлений, тому що свою машину Гриффін знищив, а його записи були викрадені Томасом Марвелом. Марвел за гроші Гриффіна розбагатів та наївно сподівався самостійно розгадати секрет і стати невидимцем, але втілити мрію йому не вдалося.

ЕкранізаціїРедагувати

  •  
    Постер фільму 1933 року
    Людина-невидимка (The Invisible Man, 1933)
  • Невидимець (The Invisible Man, 1957) — телесеріал
  • Людина-невидимка (Человек-невидимка, 1977) — телесеріал
  • Невидимець (The Invisible Man, 1984) — телесеріал
  • Людина-невидимка (Человек-невидимка, 1984) — телесеріал

Твори за мотивамиРедагувати

КіноРедагувати

  • Невидимець повертається (The Invisible Man Returns, 1940)
  • Невидима жінка (The Invisible Woman, 1940)
  • Невидимий агент (Invisible Agent, 1942)
  • Помста невидимця (The Invisible Man's Revenge, 1944)
  • Ебботт і Костелло зустрічають невидимця (Abbott and Costello Meet the Invisible Man, 1951)
  • Ебботт і Костелло зустрічають Франкенштейна (Abbott and Costello Meet Frankenstein, 1948)
  • Неймовірний невидимець (The Amazing Transparent Man, 1960
  • Зграя божевільних монстрів (Mad Monster Party?,1967)
  • Амазонка на Місяці (Amazon Women on the Moon, 1987)
  • Невидима дитина (The Invisible Kid, 1988)
  • Спогади людини-невидимки (Memoirs of an Invisible Man, 1992)
  • Невидимка (Hollow Man, 2000)
  • Невидимка 2 (Hollow Man 2, 2006)
  • Людина-невидимка (The Invisible Man, 2020)

ТелебаченняРедагувати

  • Божевільні, божевільні, божевільні монстри (Mad, Mad, Mad Monsters, 1972)
  • Невидимець (The Invisible Man, 1975)
  • Двійник (Gemini Man, 1976)
  • Невидимець (The Invisible Woman, 1983)
  • Невидимець (The Invisible Man, 1984)
  • Людина-невидимка (The Invisible Man, 2000)
  • Людина-невидимка (The Invisible Man, 2005) — анімація

КритикаРедагувати

Описаний в романі спосіб стати невидимим піддавався критиці вченими. Популяризатор науки Яків Перельман в 1913 році зазначив, що невидимець Велза був би сліпим. У творі вказано, що показник заломлення тіла невидимця рівний показнику в повітря, але в такому разі кришталик ока не міг би заломлювати світло, а також воно вільно проходило б крізь сітківку[1]. У тексті роману згадується, що сітківка все-таки зберігала видимість, виглядаючи як напівпрозорі плямки, але нормального зору Гриффін не мав би.

Видання українською мовоюРедагувати

  • Уеллс Г. Війна світів / Г. Уеллс. — Київ: Дніпро, 1977. — 465 с. (збірник)
  • Уеллс, Герберт. Невидимець: Фантаст. романи / Пер. з англ. Д. Паламарчука і М. Іванова; Післям. Т. Денисової. — Донецьк: Донбас, 1993.
  • Веллс Г. Дж. Невидимець: роман / Герберт Джордж Веллс; пер. з англ. Микола Іванов — Л.: Піраміда, 2006. — 224 с. (Серія «Піраміда пригод»).
  • Герберт Джордж Веллс. «Невидимець. Машина часу»; пер. з англ. Миколи Іванова — Київ: Наш Формат, 2015. — 248с.

ПриміткиРедагувати

  1. Перельман, Я. И. (1970). Занимательная физика, книга 2. Москва: «Наука». с. 205–206. 

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

Текст твору українською мовою:

ДжерелаРедагувати