Відкрити головне меню

Націоналістичне підпілля Луганщини 2014—2016 рр (українські партизани або луганські партизани) — український рух спротиву російській окупації який був сформований з мешканців Луганської області в 2014 році, та активно діяв до 2016 року. Рух був сформований переважно з членів та симпатиків ВО «Свобода», хоча з його розвитком до нього приєднались нейтральні мешканці регіону. Підпільною мережею керував штаб підпілля який очолював Артем Заіка і Тарас Попов.

Тренування партизан

Історія створення підпілляРедагувати

З початком активних дій проросійських мешканців та росіян на Луганщині проукраїнські громадяни, переважно учасники Революції Гідності, почали створювати місцеву самооборону.[1] Проте через різні політичні погляди та саботаж з боку місцевих правоохоронців дієвої самооборони на Луганщині не виникло. З травня 2014 року в луганську починаються активні дії проросійських сепаратистів, які впродовж місяця переросли в активні військові дії за участі російської армії. Одна з груп учасників Революції Гідності - прихильники та члени ВО "Свобода" та їх симпатики почали діяльність спрямовану на перешкоджання діям російських військ та сепаратистів на Луганщині, що швидко переросло у підпільну партизанську боротьбу націоналістів проти окупантів.[2]

Центром підпілля стало м. Ізюм Харківської області, куди перемістилось керівництво обласної організації "Свободи". Очолив рух спротиву голова обласної організації - Артем Заіка. В організації та управлінні рухом також брали участь Тарас Попов, Андрій Лебідь, Ольга Мотінова. Всього за різними оцінками в русі брало участь від 300 до 500 чоловік.[3]

«Стаханівська» операціяРедагувати

Першою операцією націоналістів стала «Стаханівська». Вона проводилася наприкінці березня, до активних військових дій, коли про «підпілля» ще не йшлося. Проте, ця операція, припускають, уплинула на хід усієї війни.[4]

На основі інформації, зібраної й опрацьованої кадіївськими (стаханівськими) націоналістами, було попереджено теракт, а інформація, яку передали в СБУ, вивела нашу спецслужбу на озброєну мережу сепаратистів, яких було заарештоване. Саме це призвело до мітингу 6 квітня 2014 року під стінами Луганського СБУ, який переріс у захоплення будівлі. За інформацією тодішнього начальника обласного управління СБУ на Луганщині — генерала Петрулевіча, арешт сепаратистів, який змусив почати «рускую вєсну» раніше запланованого, не дав достатньо часу на підготовку сепаратистів у інших регіонах півдня та сходу України, тому російсько-українська війна обмежилася окремими регіонами Луганщини і Донеччини[5].

Відомі операції підпілляРедагувати

З джерел відомо про декілька суттєвих операцій даної організації, а саме порятунок екіпажу збитого АН-26, та порятунок волонтерської групи Гаврилюка.

14 червня партизани допомогли спецпризначенням з пошуком в глибокому тилу та подальшою евакуацією екіпажу збитого українського літака АН-26.

В ніч з 8 на 9 липня Мхайло Гаврилюк - один з символів Революції Гідності разом зі своїми волонтерами помилково потрапив в окупований на той час Сєвєродонецьк. Його київські побратими зателефонували Народному Депутата Святославу Ханенко, який в той день був на прифронтовій Луганині.[6] Свободівський нардеп[хто?] надав вказівку керівництву підпілля організувати переховування та подальшу евакуації людей з окупованого міста[джерело?]. Її здійснили досі не розкриті партизани-націоналісти з Сєвєродонецька[джерело?].

За наявною інформацією основною діяльністю підпілля була класична партизанська робота - збір та передача розвідувальних даних. Керівництво підпілля на пряму контактувало з командування штабу АТО, луганською СБУ та поліцією. За допомогою мережі було попереджено про десятки артобстрілів, було затримано близько 10 високопоставлених осіб сепаратистів та ще більшу кількість рядових. В 2016-2017 роках від організації підпілля чули лише аналітичну інформацію про обстановку на тимчасово окупованій Луганщині.[7]

ПриміткиРедагувати