Відкрити головне меню

Національний заповідник «Замки Тернопілля»

Національний заповідник «Замки Тернопілля» — історико-архітектурний заповідник. Дирекція знаходиться у місті Збараж.

Національний заповідник «Замки Тернопілля»
Адмінбудівля «Замків Тернопілля», осінь 2014
Адмінбудівля «Замків Тернопілля», осінь 2014
Країна Україна
Місто Збараж
Дата заснування 2005
Zbarazh ZT1.JPG

Утворений у січні 2005 на базі державного історико-архітектурного заповідника, який діяв від 1994.

Адреса заповідника: м. Збараж, вул. Б.Хмельницького, 6.

Директор — Анатолій Маціпура.

15 наукових співробітників.

Основні завдання заповідника — збереження та реставрація пам'яток культурної спадщини і налагодження музейної роботи.

При заповіднику працюють:

  • реставраційні майстерня,
  • науково-методична рада,
  • фондова та закупівельна комісії.

ФондиРедагувати

У запасниках Національного заповідника «Замки Тернопілля» — понад 50 тисяч експонатів:

  • колекції ікон,
  • нумізматики,
  • боністики,
  • геральдики,
  • вишивки,
  • керамічних люльок,
  • годинників,
  • музичних інструментів,
  • антикварних меблів,
  • килимів,
  • скульптур Антона Осінського, Йогана-Георга Пінзеля,
  • археологічних знахідок різних історичних періодів тощо.

Об'єкти заповідникаРедагувати

Основний об'єкт заповідника — замок князів Збаразьких, у 40 залах якого впродовж 10 років експонували понад 100 художніх виставок; тут відкрито органний зал. У казематах палацу — ресторан «Легенда».

Було створено дві філії заповідника: 1999 року на базі пам'ятки архітектури національного значення — палацово-паркового комплексу XIV–XIX ст. — Вишнівецьку філію, а 2004 року на базі пам'ятки архітектури національного значення — Скалатського замку XVII ст. — Скалатську.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року до складу заповідника ввійшли:

Діяльність заповідникаРедагувати

В заповіднику налагоджена видавнична діяльність: виходять газета «Вісник історії краю», журнал «Збараж — місто в Медоборах», брошури, буклети, книги, матеріали наукових конференсій, у тому числі міжнародні та ін.

Налагоджено співпрацю з науковими установами та музеями України й зарубіжжя.

Діяльність заповідника проводиться також за допомогою іноземних коштів, зокрема, Посольського фонду США збереження культурної спадщини.[1]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати