Нафтогазоносна провінція (НГП), (англ. oil and gas bearing province, нім. erdöl-und erdgasführende Provinz f) — одиниця нафтогазогеологічного районування першого рангу регіонального рівня. Представлена сукупністю суміжних нафтогазоносних областей на значній за розмірами та осадовим заповненням відокремленій в геоструктурному плані території. Ця територія включає один або декілька великих геоструктурних елементів (синеклізи, антеклізи, крайові прогини та ін.), які характеризуються схожістю головних рис геологічної будови і розвитку, в тому числі спільністю стратиграфічного діапазону нафтогазоносності, геохімічних, літолого-фаціальних і гідрогеологічних умов, а також можливостями генерації та акумуляції вуглеводнів. Суміжні нафтогазоносні провінції можуть відрізнятися віком консолідації складчастого фундамену (на платформах), віком формування складчастості та інтенсивності занурення крайових частин платформ (у передових прогинах і епіплаформних областях). НГП обмежені безперспективними або малоперспективними територіями, глибинними розломами або зонами різкої зміни віку осадового чохла.

Нафтогазогеологічне районування

Глобальний рівень
Нафтогазоносний пояс
Регіональний рівень
Нафтогазоносна провінція (НГП)басейн (НГБ)
Нафтогазоносна область (НГО)
Нафтогазоносний район (НГР)
Зона нафтогазонакопичення
Локальний рівень
Родовище
Поклад
Пастка

КласифікаціяРедагувати

Класифікацію нафтогазоносних провінцій розробляли такі відомі геологи, як Іван Губкін, А. Бакіров, М. Варенцов, Г. Рябухін, Н. Успєнська та ін. Усі НГП за тектонічними ознаками і місцем їх розташування поділяють на такі типи:

  • НГП платформних територій (до цього типу належить істотна частина НГП, переважно палеозойського і мезозойського етапів нафтогазонакопичення)
  • НГП складчастих територій (приурочені до міжгірських западин, прогинів або антикліноріїв)
  • НГП перехідних територій (в межах передгірських прогинів з виявленою промисловою нафтогазоносністю)

за віком – мезозойського та венд-кембрійського нафтогазонакопичення.

Площі НГП варіюють в межах 350-2800 тисяч км².

У світі виділено близько 80 НГП. Багато НГП мають підводне продовження на континенальному шельфі і верхній частині континентального схилу. Також відомі морські НГП.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Маєвський Б.Є., Євдощук М.І., Лозинський О.Є. Нафтогазоносні провінції світу. К.: Вид-во «Наукова думка», 2002. — 407 с. ISBN 966-00-08-03-1
  • Баженова О. К., Бурлин Ю. К., Соколов Б. А., Хаин В. Е. Геология и геохимия нефти и газа. — М.: Изд-во МГУ, 2000. — 384 c. ISBN 5-211-04212-3 (рос.)
  • В. Г. Суярко. Прогнозування, пошук та розвідка родовищ вуглеводнів. Харків: Фоліо. 2015. 413 с.