Відкрити головне меню

Нау́мівка — село в Україні, в Корюківському районі Чернігівської області. Населення становить 1423 осіб.[1] Орган місцевого самоврядування — Наумівська сільська рада, якій підпорядковані села Андроники, Високе, Переділ, Спичувате, Турівка.

село Наумівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Корюківський район
Рада/громада Наумівська сільська рада
Код КОАТУУ 7422485501
Основні дані
Засноване 1600
Населення 1423
Площа 3,728 км²
Густота населення 381,71 осіб/км²
Поштовий індекс 15314
Телефонний код +380 4657
Географічні дані
Географічні координати 51°50′01″ пн. ш. 32°11′38″ сх. д. / 51.83361° пн. ш. 32.19389° сх. д. / 51.83361; 32.19389Координати: 51°50′01″ пн. ш. 32°11′38″ сх. д. / 51.83361° пн. ш. 32.19389° сх. д. / 51.83361; 32.19389
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Водойми Березівка
Місцева влада
Адреса ради 15314, Чернігівська обл., Корюківський р-н, с.Наумівка, вул.Шевченка, 91 , тел. 2-44-68
Карта
Наумівка. Карта розташування: Україна
Наумівка
Наумівка
Наумівка. Карта розташування: Чернігівська область
Наумівка
Наумівка
Мапа

Зміст

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване за 9 км від районного центру і залізничної станції Корюківка.[2] Висота над рівнем моря — 135 м.[3]

ДемографіяРедагувати

За даними сайту Верховної Ради України у Наумівці станом на початок 2012 року мешкає 1423 жителі.[4]

Динаміка населення
1966 1997 1988 2012
958 1745 1538 1423

ІсторіяРедагувати

Село відоме з початку XVII ст.

У 1760-х — 1782 роках у селі великим власником був генеральний осавул Глухівського періоду в історії України Іван Михайлович Скоропадський (1727—1782). У нього було 23 двори (43 хати) посполитих, 18 дворів підсусідків та шинок[5].

До ХХ ст. існував цукровий завод.[6]

В 1858 р. козацька громада Наумівки складалася з 134 осіб, які належали до таких родів: Васько, Епімох, Зоркин, Рубан, Руденко, Рябченко, Рябчун, Скрипка, Трухан, Чех.

Дерев'яна Михайлівська церква була перебудована у 1861 році. Також в селі була земська школа, а раз на рік відбувався ярмарок.[6]

Радянську владу встановлено в грудні 1917 році, перше колективне господарство «Перемога» створено 1929 року.[6]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 6 жителів села, що загинули від голоду.[7] За свідченнями очевидців:

« У 1933 року наприкінці літа йшли безперервні дощі: на городах все повимокало. Люди їли листя, кору. Весною збирали гнилу картоплю, обрізали її, вимочували крохмаль, і пекли з нього оладки. Додавали в тісто просяну шарийку (полову). Їли молочні продукти, адже в багатьох були корови. Колгосп допомагав: видавали на руки по 2-3 кг зерна.

Це була плата за працю. Коли вродило жито, то більшу частину здали державі, а що залишилося, то віддавали людям.

У цей час у селі побудували «кірпічний завод» (так у селі усі називають цегельню). Директором його був наумівський чоловік, він теж допомагав людям, чим міг. Але допомога поширювалася тільки на колгоспників.

Від голоду у селі помер один чоловік: батько Михайла Улитича. Він ходив пухлим. На нього ходили дивитися, бо до цього такого не бачили, але дати поїсти боялися, бо голова заборонив допомагати тим, хто відмовлявся записуватися до колгоспу.

З інших сіл приходили голодні люди і обмінювали на картоплю свої речі: хустки, ковдри, простирадла. Вовняну хустку віддавали за буханку хліба. Чимало наумівчан нажилося за їхній рахунок. Голод був не таким страшним, бо голова колгоспу був доброю людиною. Він мав багато родичів і помагав їм. [8]

»

Під час Голодомору наумівчанин Йосиф Ігнатович Штихно був членом буксирної бригади. Виявивши у сільському дворі яму з зерном, Йосиф Штихно, ризикуючи бути викритим, не повідомляв про це бригаду. Завдяки йому багато селян Романівської Буди, де проводилися пошуки продовольства, змогли врятувати свої останні запаси.[9]

У Другій світовій війні на фронті та у партизанському русі брали участь 520 мешканці села, 153 з яких загинули.[2]

ПерсоналіїРедагувати

Уродженцями Наумівки є Герої Радянського Союзу Михайло Лучок (1918—1944) та Федір Стрілець (1910—1944). Дві вулиці села названі їх іменами.[6]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Наумівка на сайті Верховної Ради України
  2. а б Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — С. 395. — 15 000 прим.
  3. Прогноз погоди в селі Наумівка
  4. Наумівка на сайті Верховної Ради України
  5. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина. Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — С. 341.
  6. а б в г Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — С.484
  7. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — С.317.
  8. Спогади Симончук Ганни Митрофанівні 1930 року народження, спогади значною мірою базуються на розповідях матері — Пекельної Марії Іванівни (1904-2001) с. Наумівка. Записала студентка історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка Н. Панченко у 2003 році.
  9. Доброчинці. Ці люди допомогли іншим вижити в роки Голодомору

ЛітератураРедагувати

  • Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  • Список козацьких родів Сосницького повіту. Частина І. Ревізькі сказки 1858 року. Зошит 1. Містечки Синявка, Стольне і села (Держархів Чернігівської обл., ф. 1011, оп. 1, спр. 90) / Уклав Є. Чернецький. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2010. — 40 с.
  • Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1005 с. ISBN 5-88500-011-5


ПосиланняРедагувати