Науменко Ольга Миколаївна

російська акторка

Ольга Миколаївна Науменко (нар. 6 грудня 1949, Москва, СРСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, телеведуча, Народна артистка Росії (2005)[3].

Науменко Ольга Миколаївна
рос. О́льга Никола́евна Нау́менко
Науменко Ольга Николаевна (cropped).jpeg
Народилася 6 грудня 1949(1949-12-06)[1][2] (73 роки)
Москва, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність акторка, кіноакторка, ведуча
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1972)
Роки діяльності з 1968 — тепер. час
IMDb nm0622627
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСР Народний артист Російської Федерації

Внесена до «чистилища» бази «Миротворець»[4].

БіографіяРедагувати

  Зовнішні зображення
  У ролі Галини. Кадр з фільму.

Ольга Науменко народилася в родині військового. Займалася в драматичній студії у Палаці піонерів на Ленінських горах. У 1972 році закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна. Грає в Московському драматичному театрі імені Гоголя (з 2013 — «Гоголь-центрі»).

Знімалася в фільмі Одеської кіностудії «Тепло рідного дому» (1983).

З 2014 року веде ток-шоу «Справа ваша» на Першому каналі.

Чоловік актриси — Олександр Скворцов (1950—2009), актор театру «Ермітаж». У шлюбі прожили 32 роки. Дочка Світлана — журналіст, вийшла заміж за француза і переїхала до Франції. Пізніше розлучилася і повернулася до Росії, переїхавши до Санкт-Петербург разом з новим коханим.[5]

Громадська позиціяРедагувати

Ольга Науменко свідомо порушила державний кордон України та співпрацювала зі структурами терористичної організації ДНР. На запрошення Центру слов'янської культури міста Донецька 4 березня 2017 року вона відвідала Донецьк разом з іншими акторами вистави «Провінційні історії»[6][7].

ТворчістьРедагувати

Ролі в театріРедагувати

Театр імені Миколи ГоголяРедагувати

  • «Потворна Ельза», реж. Б. Голубовський — Ельза
  • «І цю дуру я любив…», реж. А. Швецов[8] — вона
  • «Полювання на жінок», реж. А. Говорухо[9] — Тетяна Рєпіна
  • «Петербург»
  • «Старим козацьким способом», реж. Б. Голубовський, Ю. Левицький, А. Покровський[10], є телеверсія — Раїса Гусятникова
  • 2001 — «Записна книжка Тригоріна», постановник З. Яшин, реж. Е. Кемарська — Поліна Андріївна
  • 2003 — «Карнавал „Ламбада“», реж. С. Яшин — Єлизавета
  • 2005 — «Стомлена щастям», постановник С. Яшин, реж. В. Сорокін[11] — Ноель[12]
  • 2007 — «викрадати Жінок небезпечно (Викрадення Олени)», реж. А. Говорухо[9] — Олена Ларсон'є
  • 2010 — «Тітка Чарлея», реж. С. Яшин — донна Роза д'Альвадорез

Гоголь-центрРедагувати

Ролі в кіноРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ČSFD — 2001.
  3. Почётное звание присвоено 27.12.2005 г. указом Президента России Владимира Путина № 1540. Архів оригіналу за 20 січня 2007. Процитовано 22 квітня 2009. 
  4. Науменко Ольга Николаевна / Науменко Ольга Миколаївна / Naumenko Olga Nikolaevna(рос.)
  5. Прямой эфир (29 грудня 2017). Закрытый показ «Иронии судьбы…». Специальный выпуск. Андрей Малахов. Прямой эфир от 29.12.17. Процитовано 30 грудня 2017. (рос.)
  6. Александр Панкратов-Черный и Ольга Науменко сыграли спектакль на сцене донецкого Центра славянской культуры(рос.)
  7. Популярные актеры России Александр Панкратов-Черный и Ольга Науменко сыграли спектакль в столице ДНР(рос.)
  8. Арнольд Рудольфович Швецов (р. 1959) — режисер Московського драматичного театру ім. Н. В. Гоголя, з 1995 року живе в Нью-Йорку.
  9. а б Олексій Якович Говоруха (р. 1940) — театральний режисер, у різні роки був головним режисером Московського драм. театру ім. А. С. Пушкіна, Новгородського академічного театру імені Федора Достоєвського, Тамбовського обласного драматичного театру.
  10. Олександр Володимирович Покровський (1938—2011) — режисер літературно-драматичної редакції Центрального телебачення (з 1970 р.).
  11. В'ячеслав Миколайович Сорокін — режисер Московського драматичного театру імені Миколи Гоголя.
  12. Культура Портал: Театральная тенденция сентября. Архів оригіналу за 3 серпня 2012. 

ПосиланняРедагувати