Наука Стародавнього Риму

Давньоримська наука дістала у спадок низку грецьких досліджень, але на відміну від них (особливо у сфері математики та механіки) набула переважно прикладного характеру. Через це всесвітнє розповсюдження здобули саме римська нумерація та юліанський календар. Водночас характерною рисою римської науки були виклад наукових питань у літературно-цікавій формі. Особливого розквіту досягли юриспруденція та сільськогосподарські науки, багато творів було присвячено архітектурі, містобудівній та військовій техніці.

Система Всесвіту за Птолемеєм, досягнення у астрономії та астрології ред.

Система всесвіту за Клавдієм Птолемеєм

Нарівні з природними науками набули подальшого поширення астрономія та астрологія, але тут успіхів було не так багато, як в інших областях знань. Так, Клавдій Птоломей відмовився від геліоцентричної теорії Арістарха Самосського. Замість її він запропонував теорію, згідно з якою центром Сонячної системи була Земля, а Сонце й інші небесні тіла оберталися навколо неї. Пізніше ця теорія була запозичена християнськими теологами і стала основою середньовічного розуміння устрою Всесвіту. Астрологія була занесена в Рим з Месопотамії і була популярна у II і особливо у III століттях.^[1]

Помітним внеском римської науки було створення цілого ряду енциклопедичних робіт, що систематизували знання, нагромаджені в різних сферах. Так, основні ідеї античної матеріалістичної думки про атоми, про смертність душі, незалежність природи від волі богів викладає Тит Лукрецій Кар в науково-просвітницькій поемі «Про природу речей». Найвизначнішими представниками природознавства були вчені-енциклопедисти Гай Пліній Секунд Старший, Марк Теренцій Варрон і Луцій Анней Сенека.

Досягнення у науці ред.

Загальні відомості ред.

У другій половині I ст. Пліній Секунд написав велику "Природничу історію", яка була першою енциклопедією з фізичної географії, ботаніки, зоології і мінералогії. У кінці I – на початку II ст. відомий римський історик Тацит у своїх двох творах "Діяння Публія Валерія Агріколи" і "Німеччина" описав побут і суспільний устрій племен Центральної Європи, які продовжували зберігати свою незалежність від Римської імперії.

Юриспруденція ред.

Найбільш розвиненою з наук у Римі була юриспруденція. До видатних досягнень римлян належить створена ними правова система, що відіграла вирішальну роль у подальшому розвитку юридичної думки. В середині V ст. до н. е., в період ранньої республіки значною подією стало укладання закону 12 таблиць, у якому були викладені принципи устрою римської родини, стверджувалась рівність громадян, розглядалися питання спадкового права. В подальшому сформувалася спеціальність професійних юристів, і з ІІІ ст. до н. е. вони вже проводили юридичні консультації з клієнтами. В І ст. до н. е. в Римській державі існувала юридична література, серед авторів якої вирізнявся Муцій Сцевола (140–82 рр. до н. е.). В цей період відбулася спеціалізація права, що розділилося на особове та громадське

Географія ред.

Класична праця з географії належить Страбону, що зібрав в своїй «Географії» всі відомі тоді зведення про країни і народи — від Британії до Індії. Птолемей, узагальнюючи астрономічні спостереження, розробив геоцентричну модель світу, згідно з якою навколо кулястої Землі обертаються Сонце та інші планети. Ця модель залишалася пануючою аж до Нового часу.

Філософія ред.

Давньоримська філософія розвивалася переважно у фарватері грецької, з якою вона була значною мірою пов'язана. Популярність отримали насамперед морально-етичні вчення. Майже офіційною доктриною римської держави став стоїцизм, який бачив мету філософії в тому, щоб указати шлях до щастя. Великим представником цього напряму був Сенека. Він відігравав помітну політичну роль при дворі імператора Нерона, але закінчилася його кар'єра трагічно. Запідозривши Сенеку у змові, Нерон змусив філософа покінчити життя самогубством. Сенека розробляв проблеми практичної моралі: подолання страху смерті, важливість стриманості, етична рівність людей. Філософська розробка такого кола ідей дозволяє вважати вчення Сенеки одним з джерел християнської етики.^[2]

Медицина ред.

Видатних успіхів досягла римська наука у сфері медицини. Серед видатних медиків Стародавнього Риму можна відзначити: Діоскоріда — фармаколога та одного із засновниківботаніки, Сорана Ефеського — акушера і педіатра, Клавдія Галена — талановитого анатома, який розкрив функції нервів і головного мозку, проводив досліди з вивчення дихання, діяльності спинного мозку^[3]. Галену належить перша в історії науки концепція кровообігу. Вагомий внесок також зробили Скрибоній Ларг, Марцел Емпірик, Секстій Нігер.^[4]

Історія ред.

З урахуванням особливого відношення римлян до своєї держави зрозуміла та виняткова роль, яку відігравала історична наука. У Давньому Римі історики, як правило, займали високе суспільне положення і активно брали участь в політичному житті. Історичні твори належать перу Юлія Цезаря («Записки про галльську війну»). Близьким до Октавіана Августа бувТит Лівій, твори якого є часто єдиним джерелом для вивчення цілих періодів в історії раннього Рима. Тацит намалював картину римської історії часів Імперії, приділивши значне місце опису варварських племен, що нападали на Рим, згадавши серед інших і венедів (одна з назв слов'янських племен у давні часи).

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Andrews, Evan. 10 Innovations That Built Ancient Rome. HISTORY (англ.). Процитовано 24 травня 2020.
↑ DI PASQUALE, GIOVANNI (2008). Antiquity and Middle Ages SERAFINA CUOMO, Technology and culture in Greek and Roman Antiquity. Cambridge: Cambridge University Press, 2007. 212 pp., ISBN 978-0-521-00903-4. Nuncius. Т. 23, № 1. с. 127—128. doi:10.1163/182539108x00067. ISSN 0394-7394. Процитовано 24 травня 2020.
↑ Walker, Michael; Hodges, Henry (1971-01). Technology in the Ancient World. Technology and Culture. Т. 12, № 1. с. 89. doi:10.2307/3102284. ISSN 0040-165X. Процитовано 24 травня 2020.
↑ Archontidou, Aglaia. Un atelier de préparation de l’alun à partir de l’alunite dans l’île de Lesbos. L'alun de Méditerranée. Publications du Centre Jean Bérard. с. 85—88. ISBN 978-2-903189-84-6.

Література ред.

Теодор Моммзен. Римська історія
The Cambrige Ancient History (in 14 volumes). — Cambrige: Cambrige University Press, 2008. — Vol. VII, Part 2 — XIV.
Балух В. О. Історія античної цивілізації: У 3-х т. — Т. 2. Стародавній Рим: Підручник. — Чернівці: ТОВ «Наші книги», 2008. — 848 с.
Історія світової науки. – Харків, 1983.

Посилання ред.

[1] Andrews, Evan. 10 Innovations That Built Ancient Rome. HISTORY (англ.). Процитовано 24 травня 2020.

[2] DI PASQUALE, GIOVANNI (2008). Antiquity and Middle Ages SERAFINA CUOMO, Technology and culture in Greek and Roman Antiquity. Cambridge: Cambridge University Press, 2007. 212 pp., ISBN 978-0-521-00903-4. Nuncius. Т. 23, № 1. с. 127—128. doi:10.1163/182539108x00067. ISSN 0394-7394. Процитовано 24 травня 2020.

[3] Walker, Michael; Hodges, Henry (1971-01). Technology in the Ancient World. Technology and Culture. Т. 12, № 1. с. 89. doi:10.2307/3102284. ISSN 0040-165X. Процитовано 24 травня 2020.

[4] Archontidou, Aglaia. Un atelier de préparation de l’alun à partir de l’alunite dans l’île de Lesbos. L'alun de Méditerranée. Publications du Centre Jean Bérard. с. 85—88. ISBN 978-2-903189-84-6.

[1]

[2]

[3]

[4]