Відкрити головне меню

Населення Перу. Чисельність населення країни 2015 року становила 30,444 млн осіб (44-те місце у світі)[1]. Чисельність перуанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,28 ‰ (100-те місце у світі), смертність — 6,01 ‰ (164-те місце у світі), природний приріст — 0,97 % (120-те місце у світі) .

Населення Перу M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 30,444 млн осіб
Густота 24,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,53 ‰
Природний приріст 0,97 %
Народжуваність 18,28 ‰
Смертність 6,01 ‰
Смертність немовлят 19,59 ‰
 • до 14 років 26,95 %
 • 15–64 років 65,98 %
 • старіші за 65 років 7,03 %
Середня тривалість життя 73,48 року
 • чоловіків 71,45 року
 • жінок 75,6 року
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 0,93 чол./жін.
після 65 років 0,9 чол./жін.
Нація перуанці
Офіційна іспанська

Природний рухРедагувати

ВідтворенняРедагувати

Народжуваність в Перу, станом на 2015 рік, дорівнює 18,28 ‰ (100-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,18 дитини на одну жінку (99-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 75,5 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,2 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність в Перу 2015 року становила 6,01 ‰ (164-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,97 % (120-те місце у світі)[1].

Вікова структураРедагувати

 
Віково-статева піраміда населення Перу, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Перу становить 27,7 року (138-ме місце у світі): для чоловіків — 26,9, для жінок — 28,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,48 року (130-те місце у світі), для чоловіків — 71,45 року, для жінок — 75,6 року[1].

Вікова структура населення Перу, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 26,95 % (4 174 434 чоловіка, 4 029 691 жінка);
  • молодь віком 15—24 роки — 18,93 % (2 884 314 чоловіків, 2 877 403 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 39,65 % (5 801 997 чоловіків, 6 268 941 жінка);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 7,45 % (1 103 641 чоловік, 1 164 821 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,03 % (1 013 806 чоловіків, 1 125 951 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваністьРедагувати

РозселенняРедагувати

 
Густота населення в Перу за департаментами, 2007 рік

Густота населення країни 2015 року становила 24,5 особи/км² (192-ге місце у світі)[1]. Третина населення країни мешкає вздовж пустельного тихоокеанського узбережжя, найбільша концентрація навколо Ліми. Андські високогір'я населені індіанськими народами, що становлять половину населення країни. Східні схили Анд і прилеглі тропічні вологі ліси малонаселені.

УрбанізаціяРедагувати

Докладніше: Міста Перу

Перу високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 78,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,69 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Ліма (столиця) — 9,897 млн осіб, Арекіпа — 850,0 тис. осіб, Трухільйо — 798,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


МіграціїРедагувати

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,53 ‰ (174-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенціРедагувати

Станом на 2015 рік, в країні налічується 60,0 тис. внутрішньо переміщених осіб через громадянську війну 1980—2000 років, більшість з них індіанці Анд і Амазонської низовини[1].

Перу є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний складРедагувати

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
індіанці
  
45%
метиси
  
37%
білі
  
15%
інші
  
3%
Докладніше: Народи Перу

Головні етноси країни: індіанці — 45 %, метиси (індіанці й іспанці) 37 %, білі — 15 %, темношкірі, японці, китайці й інші — 3 % населення[1].

Українська діаспораРедагувати

Докладніше: Українці Перу

МовиРедагувати

Мови Перу (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
84.1%
кечуа
  
13%
аймара
  
1.7%
ашанінка
  
0.3%
інші
  
0.8%
Докладніше: Мови Перу

Офіційні мови[3]: іспанська — розмовляє 84,1 % населення країни, кечуа — 13 %, аймара — 1,7 %. Інші поширені мови: ашанінка — 0,3 %, інші — 0,8 % (оцінка 2007 року).

РелігіїРедагувати

Релігії в Перу (2007 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
81.3%
протестанти
  
12.5%
інші
  
3.3%
атеїсти
  
2.9%
Докладніше: Релігія в Перу

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 81,3 %, євангелізм — 12,5 %, інші — 3,3 %, не сповідують жодної — 2,9 % (станом на 2007 рік)[1].

ОсвітаРедагувати

Докладніше: Освіта в Перу

Рівень письменності 2015 року становив 94,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,3 % — серед чоловіків, 91,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (145-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2010 рік).

Середня і професійнаРедагувати

ВищаРедагувати

Охорона здоров'яРедагувати

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,13 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,5 % ВВП країни (140-ве місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 19,59 ‰ (89-те місце у світі); хлопчиків — 21,79 ‰, дівчаток — 17,29 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 68 випадків на 100 тис. народжень (90-те місце у світі)[1].

Перу входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

ЗахворюванняРедагувати

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, бартонельози. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 71,9 тис. хворих на СНІД (51-ше місце в світі), це 0,36 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (77-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,5 тис. осіб (51-ше місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,4 % (117-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,1 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

СанітаріяРедагувати

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 91,4 % населення в містах і 69,2 % в сільській місцевості; загалом 86,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 82,5 %, в сільській місцевості — 53,2 %, загалом по країні — 76,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 19,34 км³ на рік, або 727,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 8 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положенняРедагувати

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 53,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 42,7 %; частка осіб похилого віку — 10,5 %, або 9,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 25,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,4 %, верхній дециль — 36,1 % (станом на 2010 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 2,9 млн осіб не має доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 98 %, у сільській місцевості — 73 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 12,452 млн унікальних інтернет-користувачів (39-те місце у світі), що становило 40,9 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурсиРедагувати

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 16,8 млн осіб (38-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 25,8 %; промисловість і будівництво — 17,4 %; сфера послуг — 56,8 % (станом на 2011 рік)[1]. 2,545 млн дітей у віці від 5 до 17 років (34 % загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 6,1 % працездатного населення, 2013 року — 5,5 % (69-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 8,8 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 9,3 % (101-ше місце у світі)[1]. Розрахунки зроблені на основі статистики по Лімі, реальний стан по країні значно гірший.

КриміналРедагувати

НаркотикиРедагувати

 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

До 1996 року країна була найбільшим виробником листя коки, на даний момент поступилась лідерством Колумбії. Станом на 2009 рік, в країні коки вирощувалась на плантаціях загальною площею 40 тис. га (трохи менше ніж 2008 року). Перу — другий, після Колумбії, світовий лідер з виробництва кокаїну — 225 тонн 2009 року. Кокаїн вивозиться через морські порти в різні куточки світу, суходолом — до Бразилії, Аргентини, Чилі, Болівії. У країні постійно зростає внутрішнє споживання наркотиків[1].

Торгівля людьмиРедагувати

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Перу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[4][5].

Гендерний станРедагувати

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідженняРедагувати

Рік Населення Зміна
1700 712 000
1710 749 000 +5.2%
1720 789 000 +5.3%
1730 830 000 +5.2%
1740 874 000 +5.3%
1750 920 000 +5.3%
1760 968 000 +5.2%
1770 1 019 000 +5.3%
1780 1 073 000 +5.3%
1790 1 129 000 +5.2%
1800 1 189 000 +5.3%
1810 1 251 000 +5.2%
1820 1 317 000 +5.3%
1830 1 532 000 +16.3%
1840 1 751 000 +14.3%
1850 2 001 000 +14.3%
1860 2 300 000 +14.9%
1870 2 600 000 +13.0%
1880 3 075 000 +18.3%
1890 4 051 000 +31.7%
1900 4 836 000 +19.4%
1910 5 332 000 +10.3%
1920 5 841 000 +9.5%
1930 6 406 000 +9.7%
1940 7 107 000 +10.9%
1950 7 969 000 +12.1%
1960 9 931 000 +24.6%
1970 13 193 000 +32.8%
1980 17 295 000 +31.1%
1990 21 550 000 +24.6%
2000 25 952 000 +20.4%
2010 27 403 000 +5.6%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

ПереписиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Peru : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати