Вікіпедія

Населення Вірменії

Населення Вірменії. Чисельність населення країни 2015 року становила 3,056 млн осіб (136-те місце у світі)[1]. Чисельність вірмен стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 13,61 ‰ (145-те місце у світі), смертність — 9,34 ‰ (61-ше місце у світі), природний приріст — -0,15 % (211-те місце у світі) .

Населення Вірменії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 3,056 млн осіб
Густота 106,0 особи/км²
Коефіцієнт міграції 5,8 ‰
Природний рух
Природний приріст ▼-0,15 %
Народжуваність 13,61 ‰
Фертильність 1,64 дітей на 1 жінку
Смертність 9,34 ‰
Смертність немовлят 13,51 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 19,05 %
 • 15–64 років 70,24 %
 • старіші за 65 років 10,71 %
Середня тривалість життя 74,37 року
 • чоловіків 71,13 року
 • жінок 78,03 року
Статева структура
загалом 0,94 чол./жін.
при народженні 1,13 чол./жін.
до 15 років 1,15 чол./жін.
15–64 років 0,93 чол./жін.
після 65 років 0,67 чол./жін.
Етнічні групи
Нація вірмени
Найбільший етнос вірмени
Нацменшини єзиди
Мови
Офіційна вірменська
Також у побуті курдська

Історія ред.

За переписом 1926 року населення Вірменії становило 878,9 тис. осіб і до 1989 року зросло у 3,75 рази, до 3304,8 тис. осіб. З 1990-х років чисельність населення скорочується через високі темпи міграційного відтоку. За 1989–2011 роки чисельність населення скоротилася на 286 тис. (8,7%), природний приріст за цей період становив 494 тис. осіб, а міграційне скорочення — близько 780 тис. осіб[2].

Динаміка чисельності населення областей Вірменії за даними переписів[3]

Природний рух ред.

Відтворення ред.

Народжуваність у Вірменії, станом на 2015 рік, дорівнює 13,61 ‰ (145-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,64 дитини на одну жінку (177-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 54,9 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,5 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Вірменії 2015 року становила 9,34 ‰ (61-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,15 % (депопуляція) (211-те місце у світі)[1].

Природний рух населення Вірменії[4]

Вікова структура ред.

 
Віково-статева піраміда населення Вірменії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Вірменії становить 34,6 року (80-те місце у світі): для чоловіків — 32,8, для жінок — 36,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,37 року (121-ше місце у світі), для чоловіків — 71,13 року, для жінок — 78,03 року[1].

Вікова структура населення Вірменії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 19,05 % (310 893 чоловіка, 271 479 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 14,42 % (225 029 чоловіків, 215 700 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 43,47 % (638 983 чоловіка, 689 519 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 12,35 % (171 584 чоловіка, 205 751 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 10,71 % (130 804 чоловіка, 196 640 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність ред.

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,0; коефіцієнт розлучуваності — 1,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 17 (дані за 2011 рік)[5][6]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 28,4 року, жінки — 24,6 року, загалом — 26,5 року (дані за 2010 рік)[7].

Розселення ред.

Густота населення країни 2015 року становила 106 осіб/км² (105-те місце у світі)[1]. Більшість населення концентрується в північній половини країни; столиця слугує значним центром тяжіння, її населення в тричі більше за населення другого найбільшого міста.

Урбанізація ред.

Докладніше: Міста Вірменії

Вірменія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 62,7 % населення країни (станом на 2015 рік), зокрема у столиці — 35,1 % населення; темпи зменшення частки міського населення — 0,11 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1][8].

Головні міста держави: Єреван (столиця) — 1,044 млн осіб (дані за 2015 рік)[1]. Інші великі міста згідно перепису 2011 року: Ґюмрі — 121,97 тис. мешканців; Ванадзор — 86,2 тис. мешканців; Вагаршапат — 46,5 тис. мешканців; Абовян — 43,5 тис. мешканців; Капан — 43 тис. мешканців; Раздан — 41,87 тис. мешканців; Армавір — 29 тис. мешканців; Арташат — 22 тис. мешканців; Іджеван — 21 тис. мешканців.


Міграції ред.

Річний рівень еміграції 2015 року становив 5,8 ‰ (196-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці ред.

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 16,6 тис. біженців з Сирії, етнічних вірменів, 8,4 тис. біженців з Нагорного Карабаху (Азербайджан)[1].

У країні перебуває 311 осіб без громадянства[1].

Вірменія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[9].

Етнічний склад ред.

Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
вірмени
  
 98.1%
єзиди
  
 1.1%
інші
  
 0.7%
Докладніше: Народи Вірменії

Головні етноси країни: вірмени — 98,1 %, єзиди — 1,1 %, інші — 0,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Національний склад населення областей за переписом 2011 року (%)[10]
Населення Вірмени Єзиди Росіяни Асирійці Курди Інші
Єреван 1 060 138 98,9 0,3 0,5 0,2
Араґацотн 132 925 94,5 4,1 0,1 1,2 0,1
Арарат 260 367 97,2 1,9 0,2 0,6 0,1
Армавір 265 770 93,3 6,4 0,2 0,1 0,1 0,1
Ґегаркунік 235 075 99,7 0,1
Лорі 235 537 98,1 0,3 1,3 0,3
Котайк 254 397 98,1 1,3 0,2 0,3 0,1
Ширак 251 941 99,1 0,3 0,4 0,1
Сюнік 141 771 99,7 0,2 0,1
Вайоц-Дзор 52 324 99,7 0,1 0,1
Тавуш 128 609 99,5 0,3 0,1
Загалом 3 018 854 98,1 1,2 0,4 0,1 0,1 0,2
Динаміка змін національного складу Вірменії за переписами
Народ 1926[11] 1939[12] 1959[13] 1970[14] 1979[15] 1989[16] 2001[17] 2011[18]
Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність % Чисельність %
Вірмени 743 571 84,5 1 061 997 82,8 1 551 610 88,0 2 208 327 88,6 2 724 975 89,7 3 083 616 93,3 3 145 354 97,9 2 961 514 98,1
Єзиди 12 237 1,4 20 481 1,6 25 627 1,5 37 486 1,5 50 822 1,7 56 127 1,7 40 620 1,3 35 272 1,2
Курди 2 973 0,3 1 519 0,0 2 131 0,1
Росіяни 19 548 2,2 51 464 4,0 56 464 3,2 66 108 2,7 70 336 2,3 51 555 1,6 14 660 0,5 11 862 0,4
Ассирійці 2 215 0,3 3 280 0,3 4 326 0,2 5 544 0,2 6 183 0,2 5 963 0,2 3 409 0,1 2 769 0,1
Українці 2 286 0,3 5 496 0,4 5 593 0,3 8 390 0,3 8 900 0,3 8 341 0,3 1 633 0,1 1 176 0,0
Греки 2 980 0,3 4 181 0,3 4 976 0,3 5 690 0,2 5 653 0,2 4 650 0,1 1 176 0,0 900 0,0
Грузини 274 0,0 652 0,1 816 0,0 1 439 0,1 1 314 0,0 1 364 0,0 974 0,0
Азербайджанці 76 870 8,7 130 896 10,2 107 748 6,1 148 189 5,9 160 841 5,3 84 860 2,6
Євреї 335 0,0 512 0,0 1 024 0,1 1 047 0,0 959 0,0 720 0,0
Інші 18 001 2,0 3 379 0,3 4 864 0,3 9 653 0,4 7 276 0,2 7 580 0,2 4 640 0,1 2 256 0,1
Всього 880 464 1 282 338 1 763 048 2 491 873 3 037 259 3 304 776 3 213 011 3 018 854

Українська діаспора ред.

Докладніше: Українці Вірменії

Мови ред.

Мови Вірменії (2011 рік)[1]
Мова: Відсоток:
вірменська
  
 97.9%
курдська
  
 1%
інші
  
 1%
Докладніше: Мови Вірменії

Офіційна мова[19]: вірменська — розмовляє 97,9 % населення країни. Інші поширені мови: курдська — 1 % (на ній говорять єзиди), інші мови — 1 % (дані 2011 року). Вірменія, як член Ради Європи, 11 травня 2001 року підписала і ратифікувала 25 січня 2002 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 травня 2002 року). Регіональними мовами визнані: ассирійська, російська, грецька і курдська (мова місцевої етнічної групи єзидів)[20].

Релігії ред.

Релігії у Вірменії (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
 92.6%
євангелісти
  
 2%
інші
  
 2.4%
атеїсти
  
 1.1%
агностики
  
 2.9%
Докладніше: Релігія у Вірменії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни. За переписом 2011 року про свою приналежність до Вірменської Апостольської церкви заявили 2,79 млн осіб (92,6 %), до євангельських протестантів — 29,28 тис. осіб (1,0 %), до єзидизму — 25,2 тис. осіб (0,8 %), до католицизму (зокрема і вірменського) — 13,84 тис. осіб (0,5 %), до свідків Єгови — 8,7 тис. осіб (0,3 %), до православ'я — 7,5 тис. осіб (0,2 %), до інших релігій віднесли себе 16,19 тис. осіб (0,5 %). Нерелігійними назвали себе 34,37 тис. осіб (1,1 % населення), ще 87,2 тис. осіб (2,9 % населення) не відповіли на питання про релігію[1][21].

Релігійний склад областей Вірменії за переписом 2011 року (%)[21]
Область Населення Вірменська
апостольська		 Євангельські
протестанти		 Єзиди Католицизм Свідки
Єгови		 Православ'я Язичництво Молокани Інші
Єреван 1 060 138 95,0 0,6 0,2 0,1 0,3 0,3 0,1 0,1 0,2
Араґацотн 132 925 90,2 0,8 4,0 0,2 0,1 1,0 0,2
Арарат 260 367 91,9 1,3 1,2 0,1 0,3 0,3 0,2 0,6
Армавір 265 770 90,0 1,3 4,5 0,1 0,3 0,2 0,9 0,5
Ґегаркунік 235 075 95,5 1,0 0,2 0,1 0,1
Лорі 235 537 89,8 2,2 0,1 1,3 0,2 0,3 0,8 0,3
Котайк 254 397 93,0 1,4 1,0 0,1 0,4 0,2 0,1 0,5
Ширак 251 941 92,0 0,3 0,2 3,4 0,2 0,4 0,2
Сюнік 141 771 85,8 0,3 0,1 0,2 0,1 0,1
Вайоц-Дзор 52 324 93,2 1,0 0,1 0,1 0,2
Тавуш 128 609 90,3 1,3 0,2 0,1 0,3
Загалом 3 018 854 92,6 1,0 0,8 0,5 0,3 0,2 0,2 0,1 0,3

Освіта ред.

Докладніше: Освіта у Вірменії

Рівень письменності 2015 року становив 99,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,7 % — серед чоловіків, 99,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 2,2 % від ВВП країни, станом на 2014 рік (132-ге місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2009 рік).

Середня і професійна ред.

Вища ред.

Охорона здоров'я ред.

Докладніше: Охорона здоров'я у Вірменії

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,7 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 4,5 % від ВВП країни (152-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 13,51 ‰ (111-те місце у світі); хлопчиків — 14,95 ‰, дівчаток — 11,88 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 25 випадків на 100 тис. народжень (123-тє місце у світі)[1].

Вірменія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання ред.

2014 року було зареєстровано 4,0 тис. хворих на СНІД (109-те місце у світі), це 0,22 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (96-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 200 осіб (102-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 19,9 % (68-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 5,3 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 96,2 %, в сільській місцевості — 78,2 %, загалом по країні — 89,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 2,86 км³ на рік, або 929,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 40 % припадає на побутові, 6 % — на промислові, 54 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення ред.

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 41,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 26 %; частка осіб похилого віку — 15,3 %, або 6,5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 32 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 3,7 %, верхній дециль — 24,8 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,78 млн унікальних інтернет-користувачів (117-те місце у світі), що становило 58,2 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси ред.

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 1,508 млн осіб (131-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 39 %; промисловість і будівництво — 17 %; сфера послуг — 44 % (станом на 2011 рік)[1]. 19,59 тис. дітей у віці від 7 до 17 років (4 % від загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 17,8 % працездатного населення (164-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 36,1 %, серед юнаків — 31,8 %, серед дівчат — 41,5 % (13-те місце у світі)[1].

Кримінал ред.

Докладніше: Злочинність у Вірменії

Наркотики ред.

 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

У державі поширене незаконне вирощування невеликих обсягів конопель для приватного вживання. Через країну проходить невеликий наркотрафік (опіум, гашиш) з Південно-Східної Азії до Російської Федерації і, в меншій мірі, до Європи[1].

Торгівля людьми ред.

Докладніше: Торгівля людьми у Вірменії

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Вірменії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[22][23].

  •  
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  •  
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,13 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,15 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,83 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,67 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження ред.

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи ред.

Переписи населення Вірменії
Рік Населення Зміна
1831 161 747 —
1873 496 140 +206.7%
1897 797 853 +60.8%
1926 878 929 +10.2%
1939 1 282 338 +45.9%
1959 1 763 048 +37.5%
1970 2 491 873 +41.3%
1979 3 037 259 +21.9%
1989 3 304 776 +8.8%
2001 3 213 011 −2.8%
2011 3 018 854 −6.0%

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Armenia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ (англ.) The Demographic Handbook of Armenia, 2014. — Національна статистична служба Вірменії.
  3. ↑ (англ.) (вірм.) Чисельність населення адміністративних одиниць Вірменії.
  4. ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. ↑ ' Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 19 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  6. ↑ ' Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 19 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  7. ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 19 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  8. ↑ (рос.) Результаты переписи населення 2011 года республики Армения. — Національна статистична служба Вірменії.
  9. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  10. ↑ (вірм.) (англ.) Національний склад Вірменії за переписом 2011 року.
  11. ↑ (рос.) Том 10-16.Таблица VI. Население по полу, народности. Всесоюзная перепись населения 1926 года. - М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-1929.
  12. ↑ (рос.) Разработочная таблица ф. 15А. Национальный состав населения по СССР, республикам, областям, районам / Всесоюзная перепись населения 1939 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 966-1001.
  13. ↑ (рос.) Таблица 3,4 Распределение населения по национальности и родному языку / Всесоюзная перепись населения 1959 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 1566а-1566д.
  14. ↑ (рос.) Таблица 7с. Распределение населения по национальности, родному и второму языку / Всесоюзная перепись населения 1970 года. РГАЭ РФ , фонд 1562, опись 336, ед. хр. 3998-4185.
  15. ↑ (рос.) Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку / Всесоюзная перепись населения 1979 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 6174-6238.
  16. ↑ (рос.) Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку / Всесоюзная перепись населения 1989 года. Рабочий архив Госкомстата России.
  17. ↑ (англ.) De Jure Population (Urban, Rural) by Age and Ethnicity. [Архівовано 2010-06-02 у Wayback Machine.]
  18. ↑ (англ.) http://armstat.am/file/article/sv_03_13a_520.pdf ]
  19. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  20. ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  21. ↑ а б (вірм.) (англ.) Релігійний склад Вірменії за переписом 2011 року.
  22. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  23. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література ред.

Українською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Вірменії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Вірменії&oldid=38053449