Вікіпедія

Населення Великої Британії

Населення Великої Британії. Чисельність населення країни 2015 року становила 64,088 млн осіб (23-тє місце у світі)[1]. Чисельність британців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,17 ‰ (161-ше місце у світі і 3-тє в Європейському союзі після Німеччини та Франції), смертність — 9,35 ‰ (60-те місце у світі), природний приріст — 0,54 % (155-те місце у світі).

Населення Великої Британії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 67,081,234 осіб
Густота 270 особи/км²
Коефіцієнт міграції 3,59 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,54 %
Народжуваність 29383929,98 ‰
Фертильність 1,61 дітей на 1 жінку
Смертність 9,07 ‰
Смертність немовлят 3,82 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 17,6 %
 • 15–64 років 63,9 %
 • старіші за 65 років 18,5 %
Середня тривалість життя 81,94 року
 • чоловіків 79,95 року
 • жінок 84,04 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,73 чол./жін.
Етнічні групи
Нація британці
Найбільший етнос англійці
Нацменшини шотландці, валлійці, ірландці, африканці, індійці, пакистанці, бангладещці, китайці
Мови
Офіційна англійська
Також у побуті шотландська, валлійська, ірландська

Історія ред.

Населення Великої Британії складається, переважно, з білих британців. Перебуваючи недалеко від континентальної Європи, країни, які лягли в основу Сполученого Королівства, були схильні до багатьох вторгнень та міграцій, особливо зі Скандинавії і континенту, в тому числі Римська окупація протягом кількох століть. Вважається, що британський народ сформувався переважно з різних етнічних груп, які оселилися там до XI століття: докельтської, кельтської, англосаксонської, вікінгської і норманської. Тим не менш, генетик Стівен Оппенгеймер проводив великі дослідження на Британських островах і встановив, що кельти та англосаксонці мають незначний вплив, при цьому більшість британців етнічно беруть корені від іберійської міграції давнього палеоліту (15 тис. років тому), залишки тогочасного населення представлені басками[2][3].

Природний рух ред.

Відтворення ред.

Народжуваність у Великій Британії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,17 ‰ (161-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,89 дитини на одну жінку (140-ве місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 84 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,1 року (оцінка на 2012 рік лише для Англії та Вельсу)[1].

Смертність у Великій Британії 2015 року становила 9,35 ‰ (60-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,54 ‰ (155-те місце у світі)[1][4].

 
Демографічна піраміда Великої Британії, 2020

Вікова структура ред.

Середній вік населення Великої Британії становить 40,5 року (42-ге місце у світі): для чоловіків — 39,3, для жінок — 41,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,54 року (33-тє місце у світі), для чоловіків — 78,37 року, для жінок — 82,83 року[1].

Вікова структура населення Великої Британії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 17,37 % (5 706 871 чоловік, 5 424 654 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 12,41 % (4 060 480 чоловіків, 3 891 261 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 40,91 % (13 344 087 чоловіків, 12 873 234 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,58 % (3 675 565 чоловіків, 3 746 483 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 17,73 % (5 086 919 чоловіків, 6 278 667 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність ред.

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,3; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 47 (дані за 2009 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,1 року, жінки — 30 року, загалом — 31,6 року (дані за 2010 рік)[6].

Розселення ред.

 
Густота населення Британських островів (англ.)

Густота населення країни 2015 року становила 267,5 особи/км² (51-ше місце у світі)[1][4]. Центральне ядро розміщення населення країни припадає на столичний регіон Лондона, центральну Англію (Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль), шотландський Лоуленд (між Глазго і Единбургом), південний Уельс (Кардіфф), східну частину Північної Ірландії (Белфаст). Густота населення Великого Лондона становить трохи більше 5200 осіб/км²[7].

Регіон Населення (2011) % (2011)
Англія 53 012 456 83.9 83.9
 
Шотландія 5 295 000 8.4 8.4
 
Уельс 3 063 456 4.8 4.8
 
Північна Ірландія 1 810 863 2.9 2.9
 
Велика Британія 63 182 000 100 100
 

Урбанізація ред.

Докладніше: Міста Великої Британії

Велика Британія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 82,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,88 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. У Великій Британії загалом налічується 11 міських агломерацій, населення яких перевищує 500 тис. жителів.

Головні міста держави: Лондон (столиця) — 10,313 млн осіб, Манчестер — 2,646 млн осіб, Бірмінгем — 2,515 млн осіб, Глазго — 1,223 млн осіб, Саутгемптон — Портсмут — 882,0 тис. осіб, Ліверпуль — 870,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграція ред.

Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,54 ‰ (40-ве місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

  •  
    Країни походження мігрантів, квітень 2007 — березень 2008
  •  
    Країни народження іноземців, квітень 2007 — березень 2008

У 2022 році сальдо міграції Великої Британції становило понад 600 тисяч, із яких 100% складають мігранти з поза меж ЄС[9].

Біженці й вимушені переселенці ред.

Станом на 2015 рік, у країні постійно перебуває 12,38 тис. біженців з Еритреї, 12,8 тис. з Ірану, 9,05 тис. із Зімбабве, 9,35 тис. з Афганістану, 6,9 тис. із Сомалі, 6,1 тис. з Пакистану, 5,29 тис. із Шрі-Ланки, 6,07 тис. із Судану, 6,49 тис. із Сирії[1].

У країні мешкає 41 особа без громадянства[1].

Велика Британія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[10].

Расово-етнічний склад ред.

Див. також: Білі британці, Афробританці, Індійці у Великій Британії, Пакистанці у Великій Британії та Китайці у Великій Британії
 
Зміна расово-етнічного складу Великої Британії, 1951-2011

Головні етноси країни: білі — 87,2 %, негри (африканці, негри Карибського регіону) — 3 %, індійці — 2,3 %, пакистанці — 1,9 %, мішаного походження — 2 %, інші — 3,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Етнічні групи Англії та Уельсу, 2021[11]
Етнічна група Чисельність %
Білі британці 44,355,044 74.4 %
Решта білих (включаючи ірландців, пейві та циган) 4,344,187 7.3 %
Азіати (індійці, пакистанці, бангладешці, китайці та інші) 5,515,455 9.3 %
Негри (африканці, негри Карибського регіону та інші) 2,409,283 4.0 %
Змішані 1,717,977 2.9 %
Інші 1,255,632 2.1 %
Загалом 59,597,578 100 %

Прогнози ред.

Станом на 2021 рік білі британці і досі складають абсолютну більшість населення, проте протягом останніх десятиліть завдяки міграційній політиці їхня частка стрімко зменшується[12]. Так, за переписом населення 2001 року вони складали 87% населення Англії[13], 2011 року – 79%[13], а 2021-го – усього 73%[14]. У Вельсі динаміка подібна: 96%, 93% і 90% відповідно. Ба більше, зменшується також і чисельність білих британців.

 
Прогноз Коулмана щодо расово-етнічного складу Великої Британії, 2010

У 2010 році демограф Девід Коулман опублікував дослідження, у ході якого він прогнозує майбутній демографічний спад білих британців у Британії, вказуючи, що вони стануть меншиною у Бірмінгемі та Лондоні протягом 2020-х років[15]. Він також підрахував, що приблизно з 2056 по 2066 рік тенденція до зменшення частки білого населення призведе до того, що у Великій Британії білі стануть меншиною[16]. Ним було розглянуто декілька сценаріїв. За одним із них, якщо іміграція складатиме до 254 тисяч осіб на рік, а еміграція білих британців – 74 тисяч осіб на рік, до 2051 року білі британці зменшаться до 59% від загальної кількості населення, інші білі становитимуть 10%, а небілі – 31% населення. До 2066 року це неминуче призведе до того, що білі британці стануть меншиною. Проте динаміка міграції небілого населення, яка була актуальною на момент проведення та публікації дослідження, тільки посилилася: так, у 2022 році сальдо міграції становило понад 600 тисяч, з яких 100% складають мігранти з країн поза межами ЄС[9].

Такі прогнози розділяє демограф із Оксфордського університету Пол Морланд, який також бачить причину зменшення долі білих британців у міграційній політиці британського уряду[17].

Українська діаспора ред.

Докладніше: Українці Великої Британії

Мови ред.

Мови Великої Британії (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
 100%
шотландська
  
 %
гельська
  
 %
валлійська
  
 %
ірландська
  
 %
корнська
  
 %
Докладніше: Мови Великої Британії

Офіційна мова[18]: англійська. Інші поширені мови: шотландська — володіє 30 % населення Шотландії, гельська — 60 тис. носіїв у Шотландії, валлійська — 20 % населення Уельсу, ірландська — 10 % населення Північної Ірландії, корнська — 2-3 тис. носіїв у Корнуолі (оцінка 2012 року). У Північній Ірландії найпоширенішою мовою є англійська. У Північному та Західному Уельсі валлійська вельми поширена як перша мова, але в набагато меншій мірі, ніж англійська домінує на південному сході країни.

Велика Британія, як член Ради Європи, 2 березня 2000 року підписала і ратифікувала 27 березня 2001 року Європейську хартію регіональних мов (набула чинності 1 липня 2001 року). Регіональними мовами визнані: корнська, менська, ірландська, шотландська (у Шотландії і Північній Ірландії (ольстерський діалект), валлійська (в Уельсі), гельська[19].

Релігія ред.

Релігія у Великій Британії (2015 рік)
Віросповідання: Відсоток:
нерелігійні
  
 52%
християни
  
 35.6%
мусульмани
  
 6.7%
інші релігії
  
 3.6%
не вказували
  
 2.1%
Докладніше: Релігія у Великій Британії
 
Релігійна належність у Великій Британії у часі

Переважна більшість населення не має релігійної ідентичності[20]. Решта відносять себе до таких релігій та конфесій: християнство (англіканство, римо-католицтво, пресвітеріанство, методизм) — 35,6 %, іслам — 6,7 %, індуїзм — 1,7 %[21], інші — 3,6 %, не визначились — 2,1 %. Церква Англії та Церква Шотландії виконують функцію національних церков у своїх країнах.

Освіта ред.

Докладніше: Освіта у Великій Британії

Сполучене Королівство відрізняється надзвичайно високим рівнем грамотності. Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 6,7 % ВВП країни, станом на 2013 рік (36-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 18 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік). У Британській імперії загальна освіта первинного рівня була запроваджена ще 1870 року, середнього — 1900 року. Батьки зобов'язані забезпечити дітям здобуття освіти у віці від 5 до 16, і можуть продовжити навчання безкоштовно у вигляді професійної підготовки або продовження навчання до 18 років. Близько 40 % британських учнів йдуть здобувати вищу освіту (18+).

Середня і професійна ред.

Вища ред.

Охорона здоров'я ред.

Докладніше: Охорона здоров'я у Великій Британії

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,81 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,1 % ВВП країни (30-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,38 ‰ (187-ме місце у світі); хлопчиків — 4,8 ‰, дівчаток — 3,95 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 9 випадків на 100 тис. народжень (148-ме місце у світі)[1].

Велика Британія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання ред.

2012 року було зареєстровано 126,7 тис. хворих на СНІД (36-те місце у світі), це 0,33 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (81-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 600 осіб (82-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,8 % (43-тє місце у світі)[1].

Санітарія ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,1 %, в сільській місцевості — 99,6 %, загалом по країні — 99,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 13,03 км³ на рік, або 213,2 тонни на одного мешканця на рік: з яких 58 % припадає на побутові, 33 % — на промислові, 9 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище ред.

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 55,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 27,6 %; частка осіб похилого віку — 27,6 %, або 3,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 15 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 31,1 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 58,961 млн унікальних інтернет-користувачів (10-те місце у світі), що становило 92 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси ред.

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 32,94 млн осіб (19-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,3 %; промисловість і будівництво — 15,2 %; сфера послуг — 83,5 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,4 % працездатного населення, 2014 року — 6,2 % (58-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 16,9 %, серед юнаків — 18,9 %, серед дівчат — 14,8 % (52-ге місце у світі)[1].

Кримінал ред.

Докладніше: Злочинність у Великій Британії

Наркотики ред.

 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незначне виробництво синтетичних наркотиків та їх прекурсорів. Великий споживач південно-східноазійського героїну, латиноамериканського кокаїну, синтетичних наркотиків. Важливий центр відмивання грошей[1]. Уряд Великої Британії не докладає зусиль в боротьбі з такими явищами, як примусова праця, сексуальна експлуатація, незаконна торгівля внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[22][23].

Торгівля людьми ред.

Докладніше: Торгівля людьми у Великій Британії

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Великої Британії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[22][23].

  •  
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  •  
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження ред.

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат United Kingdom : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ (англ.) James Owen, Review of «The Tribes of Britain». [Архівовано 27 квітня 2006 у Wayback Machine.] — National Geographic 19 липня 2005 року.
  3. ↑ (англ.) Stephen Oppenheimer, Myths of British ancestry. [Архівовано 26 вересня 2006 у Wayback Machine.] — Prospect, жовтень 2006 року.
  4. ↑ а б (англ.) 2011 Census: Population Estimates for the United Kingdom (PDF). Office for National Statistics. 27 березня 2011 року. Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2016. Процитовано 18 грудня 2012 року.
  5. ↑ Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  6. ↑ Mean age at first marriage by sex : [англ.] // United Nations Economic Commission for Europe. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — вік першого шлюбу за країною, за статтю.
  7. ↑ (англ.) Table 1 2011 Census: Usual resident population by five-year age group and sex, United Kingdom and constituent countries. [Архівовано 26 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Дані про населення подані для міських агломерацій, центрами яких є вищенаведені міста.
  9. ↑ а б Long-term international migration, provisional - Office for National Statistics. www.ons.gov.uk (англ.). 25 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  10. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  11. ↑ Population of England and Wales. www.ethnicity-facts-figures.service.gov.uk (англ.). 22 грудня 2022. Процитовано 1 серпня 2023.
  12. ↑ Malik, Kenan (4 грудня 2022). White Britons are declining and immigrants help prop up Christianity. Does it matter?. The Observer (en-GB) . ISSN 0029-7712. Процитовано 31 липня 2023.
  13. ↑ а б UK Government Web Archive. webarchive.nationalarchives.gov.uk (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
  14. ↑ Ethnic group - Office for National Statistics. www.ons.gov.uk (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
  15. ↑ Coleman, David (17 листопада 2010). When Britain becomes “majority minority”. dlv.prospect.gcpp.io (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
  16. ↑ White Britons 'will be minority' by 2066, says professor. www.telegraph.co.uk (англ.). 2 травня 2013. Процитовано 31 липня 2023.
  17. ↑ Демограф: через 40 років білі британські діти будуть меншістю в школах - Українська Служба - polskieradio.pl. polskieradio.pl (укр.). 13 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  18. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  19. ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  20. ↑ National Profiles | World Religion. www.thearda.com (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
  21. ↑ National Profiles | World Religion. www.thearda.com. Процитовано 31 липня 2023.
  22. ↑ а б Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  23. ↑ а б UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література ред.

Українською ред.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Великої Британії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Великої_Британії&oldid=42142567