Відкрити головне меню

Нарочницький Олексій Леонтійович
Народився 3 (16) лютого 1907(1907-02-16)
Чернігів, Російська імперія
Помер 14 червня 1989(1989-06-14) (82 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Введенське кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів історія
Заклад Академія суспільних наук при ЦК КПРС
Вчене звання академік Академії наук СРСР, професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Микола Лукін[d]
Аспіранти, докторанти Тишков Валерій Олександрович і Anatoly Chernobayev[d]
Член Академія наук СРСР
Відомий завдяки: фахівець із зовнішньої політики Росії
Нагороди Сталінська премія(1942), орден Трудового Червоного Прапора

Нарочницький Олексій Леонтійович (3 (16) лютого 1907(19070216), Чернігів, Російська імперія — 14 червня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський історик, академік АН СРСР (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики Росії першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з міжнародних відносин, керівник видання дипломатичних документів зовнішньої політики Росії XIX століття.

БіографіяРедагувати

Член КПРС з 1961.

Закінчив Київський університет (1930).

У 1946—1960 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку доцент, потім (з 1955) професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1949—1960 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна.

З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії Московського державний педагогічного інституту ім. В. Леніна.

З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія».

З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; Державна премія СРСР, 1942; 2 изд., Т. 1, 1959).

З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960—1972). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків.

На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «особливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».

ПраціРедагувати

Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії Росії і СРСР, історії міжнародних відносин, історіографії та джерелознавства. Серед них:

  • «Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке», 1860—1895 М., 1956 (рос.)
  • «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) (рос.)

НагородиРедагувати

Сім'яРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати