Відкрити головне меню

Нараїв (Бережанський район)

село в Україні, в Бережанському районі Тернопільської області.

Нара́їв — село Бережанського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковані села Дуляби і Шайбівка. До Нараєва належать хутори Запуст (30 осіб), Колонія (близько 40 буд.), Чверті (80 осіб); Михальська і Станіславчик (нині незаселені).

село Нараїв
POL Narajów COA.png
Герб
Narayiv table.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район
Рада/громада Нараївська сільська рада
Код КОАТУУ 6120485101
Основні дані
Засноване 1443
Населення 789 (2018)
Площа 8,042 км²
Густота населення 223.7 осіб/км²
Поштовий індекс 47513
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°31′45″ пн. ш. 24°46′27″ сх. д. / 49.52917° пн. ш. 24.77417° сх. д. / 49.52917; 24.77417Координати: 49°31′45″ пн. ш. 24°46′27″ сх. д. / 49.52917° пн. ш. 24.77417° сх. д. / 49.52917; 24.77417
Водойми річка Нараївка
Найближча залізнична станція Бережани
Місцева влада
Адреса ради с. Нараїв, Бережанський р-н, Тернопільська обл, 47513
Сільський голова Здебський Євген Григорович
Карта
Нараїв. Карта розташування: Україна
Нараїв
Нараїв
Нараїв. Карта розташування: Тернопільська область
Нараїв
Нараїв

Нараїв у Вікісховищі?

Розташоване на берегах річки Нараївки. Населення — 789 осіб (2017). Дворів — 662[1]. Через село проходить територіальна дорога Т 2007.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Археологічні знахідкиРедагувати

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури та часів Київської Русі.

Польський періодРедагувати

Перша писемна згадка 1443 р. як містечко — власність М. Нарайовського[2]. Міколай Нарайовскі (Нарайовський) — або його нащадок, або однофімілець — був одружений з 1592 р. Катериною Дідушицькою — молодшою сестрою дружини Корнякта Костянтина Анни[3]) тоді ж мало магдебурзьке право.

Внаслідок набігів татар (1480, 1520 р.) занепало. У 17 столітті — власність Сенявських, у 18 — Потоцьких.

1626 року внаслідок нападу татар Нараїв-місто було зруйноване на 47 %, а Нараїв-село на 66 %[4].

1638 р. більшість будівель згоріло.

Під час інвентаризації 1658 року згадано фортецю, що мала 2 вежі та 2 брами. 1709 року Нараїв зруйнували війська Шмигельського.

Австрійський періодРедагувати

1830 р. у містечку була епідемія холери (зберігся так званий холеричний цвинтар).

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, кооператив.

Міжвоєнний періодРедагувати

Сучасний Нараїв був утворений з двох окремих населених пунктів: Нараїв-Місто та Нараїв-село. У міжвоєнний період вони утворювали окрему сільську гміну Нараїв-Місто.

Друга світова війнаРедагувати

Московські окупанти в червні 1941 року закатували 19 нараївців, 15 iз 19 замордованих були вiком до 23 рокiв[5].

У квітні 1945 р. поблизу Нараєва в відбувся бій сотні УПА «Полтавці» з підрозділами НКДБ.

СимволікаРедагувати

ГербРедагувати

У лазуровому полі посередині срібна троянда[6].

НаселенняРедагувати

Населення села[7]:

Рік Число осіб Українців та
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Євреїв
1900 3990 2307 663 1006
1939 5650 3140 1435 805
2002 1880 - - -
2018 Шаблон:Зменшеня 1317 - - -

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[8]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,78
російська 0,17
молдовська 0,06

Пам'яткиРедагувати

 
Меморіал, присвячений містянам-жертвам Голокосту (Холон, Ізраїль)

Пам'ятникиРедагувати

  • жертвам більшовицько-комуністичного режиму (1990, скульптор В. Римар).
  • Тарасу Шевченку (скульптор М. Лозинський).
  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини у 1848 році.
  • символічні могили:
    • Борцям за волю України (1990).
    • на місці загибелі 7-ми членів ОУН (1991, с. Кулеби).
    • 5-ти вояків УПА (1992, х. Запуст).
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965).

Соціальна сфераРедагувати

Працюють ЗОШ 1—3 ступенів, Будинок культури, бібліотека, АЗП-СМ, відділення зв'язку.

У травні 2016 року в селі відкрито поліцейську станцію, де працюватиме шість поліцейських, які обслуговуватимуть Нараїв та навколишні села.[9]

ЛюдиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПеребувалиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітень 2019]
  2. http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_VI/902
  3. Dzieduszyccy (01) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  4. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
  5. Володимир Гонський. Ще один етап геноциду. Як убивали в'язнів у тюрмах 1941 року // Історична правда, 6 вересня 2012.
  6. Українська геральдика
  7. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  9.   Поліцейська станція запрацювала на Бережанщині // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 23 травня.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати