Мялікгулиєв Назар Курбангельдийович
Назар Курбангельдийович Мялікгулиєв (позивний — Поет; 9 жовтня 1990, с. Кобиловолоки, Україна — 23 червня 2022) — український поет, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно), почесний громадянин Тернопільської області (2024, посмертно).
| Назар Мялікгулиєв | |||
|---|---|---|---|
 Молодший сержант | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
9 жовтня 1990 Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть | 23 червня 2022 (31 рік) | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Національність | туркмен | ||
| Псевдо | Поет | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Назар Мялікгулиєв народився 9 жовтня 1990 року в селі Кобиловолоках, нині Теребовлянської громади Тернопільського району Тернопільської области, у сім'ї етнічного туркмена Курбангельди Мялікгулиєва та уродженки західної України.
Після закінчення Теребовлянської загальноосвітньої школи № 2, 8 працював у лісництві з перервою на військову службу — у 2008—2010 роках служив за контрактом у ракетній бригаді (механік-кулеметник, згодом — механік тактичних ракет).
У 2014 був призваний за третьою хвилею мобілізації. У складі батальйону зенітник Назар пройшов бої під Кримським, а у 2015 — у районі Тошківки, Оріхового, Новотошківського.
Рік після демобілізації був удома. У серпні 2016-го пройшов курси перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас за проєктом «Україна — Норвегія». У грудні 2016 року повернувся до війська. Проходив службу у складі артилерійської бригади, яка на той час виконувала завдання на Луганщині.
Влітку 2017 року звільнився після закінчення терміну контракту й поїхав на заробітки до Європи, півроку був удома й знову повернувся на фронт.
У 2022 році Назар потрапив на фронт вже всьоме. Воював у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 23 червня 2022 року на східному напрямку оборони під час виконання бойового завдання.
Похований в Козовій Тернопільського району[1].
Залишилися дружина та троє дітей.
Творчість ред.
Із шести років почав писати вірші. Автор поетичних збірок «Крик» (2012), «До народу» (2014), «Критик до народу або вірші мого дитинства» (2022, видана посмертно)[2][3].
Нагороди ред.
- орден «За мужність» III ступеня (28 листопада 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
- почесний громадянин Тернопільської області (2024, посмертно)[5].
Примітки ред.
- ↑ Похорон Назара Мялікгулиєва 1990 р. н. смт Козова Тернопільської області (uk-UA) , процитовано 1 вересня 2022
- ↑ Цвик, О. Боровся віршами за правду і свободу: у Тернополі презентували збірку бійця Назара Мялікгулиєва // Суспільне Тернопіль. — 2022. — 1 вересня.
- ↑ Презентували збірку загиблого бійця (uk-UA) , процитовано 1 вересня 2022
- ↑ Указ Президента України від 28 листопада 2022 року № 805/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Ірина Моргун (8 лютого 2024). Двом загиблим бійцям присвоїли звання «Почесний громадянин Тернопільської області». Суспільне Новини.
Джерела ред.
- М. Шот. Я буду жити у віршах // Урядовий кур'єр. — 2022. — 22 листопада.
- Белякова, І. «Ти обіцяв, що ми проживемо довге і щасливе життя!» У Козові прощаються з Назарем Мялікгулиєвим // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 27 червня.
- Моргун, І. «Україну кохайте, Батьківщину любіть»: загинув боєць з Тернопільщини Назар Мялікгулиєв // Суспільне Новини. — 2022. — 23 червня.
- Тригуб, О. Автомат і перо — зброя вояка з позивним «Поет» // АрміяInform. — 2021. — 18 жовтня.
- Тригуб, О. Як українські туркмени боронять Україну… // АрміяInform. — 2020. — 25 лютого.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |