Білозерська Надія Олександрівна
Білозерська Надія Олександрівна — (5 квітня 1828 — 9 березня 1912) — перекладачка, авторка багатьох статей на історичні теми. Була одружена з Василем Білозерським.
| Білозерська Надія Олександрівна | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Надежда Александровна Ген |
| Псевдо | B. Gnv.[1] |
| Народилася |
29 березня (10 квітня) 1838 або 29 березня 1838[1] Sofievkad, Q4067658?, Бєлозерський район (Вологодська область) |
| Померла |
25 лютого (9 березня) 1912 (73 роки) або 25 лютого 1912[1] (73 роки) Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | письменниця, журналістка, редакторка, перекладачка, історик, вчителька |
| Галузь | перекладацтво[d][2], творче та професійне письмоd[2], журналістика[2] і історія[2] |
| Знання мов | російська[2], англійська[2], французька[2] і італійська[2] |
| У шлюбі з | Білозерський Василь Михайлович |
Біографія ред.
Народилася в маєтку Софіївка Бєлозерського повіту Новгородської губернії в сім'ї лісничого. Змалку мешкала в місті Петрозаводськ у Карелії. Освіту здобула вдома. Взимку 1855/56 років вийшла заміж за Василя Білозерського, опинилась у колі петербурзької української громади. Була знайома з Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Тарасом Шевченком. За їх участі на початку 1860-х років разом із чоловіком проводила щотижневі понеділкові зібрання, які відвідували також Іван Тургенєв, Микола Чернишевський та інші літератори. Її дядько М. Катенін дав гроші на видання місячника «Основа». Виступала з перекладами в російській пресі, опублікувала з передмовою і примітками Миколи Костомарова «Записки о Московии XVI в. сэра Джерома Горсея» (Библиотека для чтения, 1865, № 4–6; окреме видання: СПб., 1909), а також «Древнее право, его связь с древней историей общества и его отношение к новейшим идеям» (СПб., 1873). Співпрацювала з Марко Вовчок у часописі «Отечественные записки» та «Иллюстрированном журнале», 1872 видала з нею свій переклад двотомника «История человеческой культуры» Фридріха Кольба[de].
1867 з трьома дітьми пішла від Василя Білозерського, заробляла репетиторством (1868 склала іспит на звання домашньої вчительки). У 1868—1873 роках була літературним секретарем Миколи Костомарова, під впливом якого взялася за самостійні історичні студії.
Серед її розвідок:
- «Мария Ивановна Гоголь»
- «Николай Васильевич Гоголь. Служба его в Патриотическом институте» // «Русская старина», 1887
- «В. Т. Нарежный» // «Русская старина», 1888, 1890–91
За останню 1893 року нагороджена Уваровською премією Петербурзької Академії наук 1893.
1878 року редагувала часопис «Воспитание и обучение». За підтримки Данила Мордовця вміщувала статті й рецензії в журналах «Древняя и Новая Россия» та «Живописная Россия». Друкувалася також у часописах «Ласточка», «Игрушечка», «Исторический вестник», «Русская мысль», де, зокрема, 1885 вмістила записану нею автобіографію Миколи Костомарова. Брала участь в артілі перекладачок і створенні Вищих жіночих курсів. Авторка спогадів про Миколу Костомарова, опублікованих у журналі «Русская старина» 1886 року. Підготувала до друку мемуари братів Володимира та Лева Жемчужникових.
Знайомство з Шевченком ред.
Тарас Шевченко познайомився з нею в Петребурзі після повернення з заслання, зустрічався на «вівторках» у Микола Костомарова та на вечорах редакції журналу «Основа». Про зустрічі з Шевченком Білозерська розповіла в спогадах про Миколу Костомарова. У творчій спадщині Шевченка згадок про Білозерську не збереглося.
Примітки ред.
Джерела ред.
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- П. Г. Усенко. БІЛОЗЕРСЬКА Надія Олександрівна [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 285. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Посилання ред.
- БІЛОЗЕ́РСЬКА Надія Олександрівна [Архівовано 6 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ