Навій
Наві́́й[1] (від прасл. *navojь < *naviti) — вал ткацького верстата, що слугує для фіксації основи. У верстаті два навої — на одному навивають нитки основи, на другий намотують готове полотно (він також називається товарним). Діалектна назва навою — «вороти́ло», але цим словом також називали «рід ключа для повертання навою»[2].
У традиційному верстаті-кроснах два навої — нижній («спідній») і верхній («горішній»). На верхній навій намотували нитки основи (для цього використовували пристрій, відомий як «ритки» або «оснівниця»), протягали їх паралельно і кріпили до нижнього навою, який слугував валом для готової тканини. Верхній навій кріпився зазвичай між стійок (стоянів) кросен, нижній — між нижніх поздовжніх перекладин (ставок)[3]. На кінцях навоїв прикріплені зубчасті колеса (на Полтавщині відомі як просто колеса, у Галичині називалися сучками чи трибами). На нижньому навої галицьких кросен були чотири ручки для його повертання. Для утримання навою в нерухомому стані в зубці колеса впирався викривлений дерев'яний брусок на гвинті, що грав роль заскочки храповика (на Полтавщині цуґа, у Галичині песик, у верхньому навої сука). У кожному навої був жолобок (ґа́ра, жолобе́ць), у яку вкладали тонкий брусок чи прут (яштруб, ля́шток, прут), що затискував шматок полотна, до якого кріпилися нитки основи[4]. Навої виготовляли переважно із сосни і також з плодових дерев — груші, яблуні.
На деяких сучасних верстатах, переважно при виробництві важких технічних тканин, а також для подавання ворсової основи у виробництві ворсових тканин (велюру, плюшу, шпігелю), верхній навій не використовують, а подають основу у верстат безпосередньо з бобін, за допомогою спеціального приладу — шпулярника.
Ритки ред.
Ри́тки (через пол. rytki, retki від нім. Rietkamm — «бердний гребінь»)[5], оснівниця, снувавка — старовинний пристрій для підготовки основи перед її намотуванням на навій. Являє собою вузьку рамку довжиною в ширину навою з довших горизонтальних («листовок», «победрин») і коротших вертикальних («засувок», «замочків», «полудрабків») планок, споряджених рідкими поперечними зубцями або перегородками («зубками», «кілочками», «чопиками»), крізь шпари яких («комори») проходять нитки основи[6][7].
Окрім того, існував пристрій під назвою снувалка (снувальниця), конструкція якого була аналогічна конструкції мотовила-самотоки. Складається з двох перехрестів, надітих на веретено, кінці яких з'єднані чотирма стовпцями. Для влаштовування перехрещування ниток основи застосовували листви чиноватні або чини — спеціальні кілочки[8][9].
Операція з підготовки основи називається снуванням[10]. Одна довга нитка має утворити петлі, що стають осно́вними нитками. Петлі просилюють через комірки риток і пропускають через них тонку палицю з прикріпленим на кінці шнурком (яштруб)[11], який надалі кріплять до нижнього навою (у спеціальному пазі-ґарі чи прив'язуючи шнурками). За допомогою закріпленого на шнурі гачка («ключки») протилежні кінці ниток проводять через комірки берда і через вічка рукавів начиння, і так само кріплять до верхнього навою. На навої могли укріпляти торки — шматки полотна з бахромою, до ниток якої і прикріпляли нитки основи[12].
Примітки ред.
- ↑ Навій // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Воротило // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Верстат // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Навій // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- ↑ Ритки // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Снувавка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Снувалка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Снувальниця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Снувати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Яштруб // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Торок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.