Набувач (вимова) — суб'єкт права, що набуває що-небудь[1].

Набувач
Тип термін
Країна  Україна

Набувачем може виступати як фізична, так і юридична особа. Процес набуття пов'язаний з усіма правочинами сторони, котра набуває певного переліку прав та обов'язків, що визначаються Конституцією, законами та договорами чи обставинами, коли то пов'язано з повноліттям, з повноваженнями, обов'язками, майновим станом, наслідком праці (заробітна платня, пожертва, дарунок, пенсія, соціальна допомога, знахідка, здобуток).

Цивільний кодекс України визначає поняття добросовісний та недобросовісний набувач.

Добросовісний набувач — набувач, котрий не знав (не повинен був знати), що особа, в котрої він придбав майно, не мала права на його відчуження[2].

Недобросовісний набувач — набувач, котрий знав (міг знати), що володіє майном незаконно[3].

Примітки ред.

  1. Словник української мови. sum.in.ua. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 20 червня 2020. 
  2. Добросовісний набувач. cyclop.com.ua. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 20 червня 2020. 
  3. Витребування майна у добросовісного набувача. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 20 червня 2020. 

Джерела ред.

Посилання ред.