Відкрити головне меню

Міщенко Леоніла Іванівна

українська літературознавець

Міщенко Леоніла Іванівна
Народилася 14 грудня 1922(1922-12-14)
Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Українська СРР
Померла 26 липня 2004(2004-07-26) (81 рік)
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Діяльність літературознавиця
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Відомі учні Корнійчук Валерій Семенович
У шлюбі з Шпиця Володимир Григорович

Леоніла Іванівна Міщенко (14.12.1922, Славута, Хмельницької обл. — 26.07.2004, Львів) — український літературознавець, доктор філологічних наук (1975), із 1977-го — професор, упродовж 1986—1991 — завідувач кафедри української літератури Львівського національного університету ім. Івана Франка. Відомий лесезнавець.

У 1940 закінчила Славутську школу № 1. В роки німецько-радянської війни разом зі своєю вчителькою німецької мови Лідією Костянтинівною Ляпідус брала участь у партизанському рухові, була розвідницею в партизанському загоні під командуванням Героя Радянського Союзу І. О. Музальова, який діяв на півночі нинішньої Хмельницької обл. Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1951). З того часу і до останніх днів працювала у ньому — дійшла від лаборанта до професора кафедри української літератури імені М.Возняка. 1959 р. захистила кандидатську дисертацію «Леся Українка в літературному процесі своєї доби» (офіційні опоненти Максим Рильський, Марія Деркач). Досліджувала творчість Лесі Українки.[2]

Дружина Володимира Шпиці.[3].

Померла у Львові, похована на Личаківському кладовищі, поле № 86.[4]

Праці: Леся Українка в літературному житті. — К., 1964. — 164 с.; Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа. — К., 1972. — 203 с.; Леся Українка: Посібник для вчителів. — К., 1986. — 303 с.; Леся Українка. Хвилі моєї туги [інтимна лірика]; упоряд., вступна стаття і прим. Л. І. Міщенко. — Льв.: Каменяр, 1991. — 118 с.; Дивоцвіт [Текст]: джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки (у співавт. з І.Денисюком). — Льв. : вид-во Львів. унів-ту, 1963. — 93 с.; Сорок українських поетеc: антологія.. — Льв.: видавн. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 436 с.; Листи Галі Мазуренко до Леоніли Міщенко // Дзвін: Щоміс. літ.-мист. та громад.-політ. часопис Спілки письменників України . — 2004 . — N2 . — С.142 .

ПриміткиРедагувати

  1. Личаківський некрополь — С. 461.
  2. http://www.wz.lviv.ua/interview/122788
  3. http://www.wz.lviv.ua/far_and_near/123489
  4. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 463. — ISBN 966-8955-00-5.

ЛітератураРедагувати

  • Мацько В. П. Професор Леоніла Міщенко: внесок у наукове лесезнавство // Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: матер. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 березня 2012 р.). — Хмельницький: ПП Заколодний М. І., 2012. — С.380-386.
  • Мацько Віталій. Дочка великого роду // Колесо (Хмельницький). — 18 березня 2004. — С. 7.