Міхара (вулкан)

гора в Японії

Міхара (яп. 三原山, Міхара-сан, «Гора Міхара») — діючий стратовулкан на японському острові Ідзуосіма. Вивергається в середньому раз на 100—150 років.[1]

Вулкан Міхара
Кратер вулкану Міхара, видно на горизонті
Кратер вулкану Міхара, видно на горизонті
Кратер вулкану Міхара, видно на горизонті
34°43′28″ пн. ш. 139°23′41″ сх. д. / 34.72444° пн. ш. 139.39472° сх. д. / 34.72444; 139.39472
Тип стратовулкан
Країна  Японія
Місце знаходження Японія
Висота 764
Останнє виверження 1986
Ідентифікатори і зовнішні посилання
1857325
Вулкан Міхара. Карта розташування: Японія
Вулкан Міхара
Вулкан Міхара

Мапа
CMNS: Міхара у Вікісховищі

Поблизу вершини вулкану є місце, звідки раніше можливо було сплигнути прямо в кратер.[2]

Виверження ред.

Останнє велике виверження вулкану Міхара сталося в 1986 році. Тоді на острові можна було спостерігати потужні потоки лави, що піднімалися до висоти 1600 м, а стовп попелу досягав висоти 16000 м. Тоді сила виверження склала 3 бали. Усе 12-тисячне населення острова було евакуйовано на цивільних і військових судах.[1]

Самогубства ред.

Вулкан був популярним місцем для здійснення самогубств. До зведення загородження, починаючи з 1920-х років у середньому кілька чоловік кидалося у жерло кожного тижня. У одному тільки 1936 році таким чином наклало на себе руки понад 600 японців.[3] Один із широко розмножених випадків стався з 21-річною Кійоко Мацумото (яп. 松本 貴代子). 12 квітня 1933 року вона стрибнула в кратер гори Міхара. Мабуть, саме після цієї події місце набуло справжньої популярності, впродовж того року ще 944 людини наклали на себе руки таким чином.

У популярній культурі ред.

У фільмі «Повернення Годзили» японський уряд ув'язнює монстра у кратер Міхари. Через 5 років, у сіквелі «Годзила проти Біолланте», воно ж звільняє Годзилу з ув'язнення за допомогою потужної вибухівки. У фільмі «Дзвінок» режисера Кодзі Судзукі в кратер Міхари кидається Сідзуко Ямамура, мати головної героїні Садако Ямамури.

Примітки ред.

  1. а б Oshima. Smithsonian Institution: Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 27 листопада 2013. (англ.)
  2. Tad Friend (13 жовтня 2003). Jumpers. The New Yorker. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 27 листопада 2013. (англ.)
  3. Japan’s 'Suicide Island' Popular. Eagle. 14 квітня 1937. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 27 листопада 2013. (англ.)

Посилання ред.