Відкрити головне меню

Міхал Ельвіро Андріолі (2 листопада1836, Вільнюс — 23 серпня 1893, Наленчув) — польський художник (маляр та графік), ілюстратор італійського походження, народжений у Литві. Представник романтизму.

Міхал Ельвіро Андріолі
пол. Michał Elwiro Andriolli
Michał Andriolli fotografia.jpeg
"Фотопортрет Міхала Ельвіро Андріолі".
Народився 2 листопада 1836(1836-11-02)
Вільнюс, Литва
Помер 23 серпня 1893(1893-08-23) (56 років)
Наленчув, Польща
Поховання Люблінське воєводство
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Місце проживання Карчев, Польща
Діяльність художник (маляр та графік), ілюстратор
Alma mater Московське училище живопису, ліплення і зодчества
Володіє мовами польська[1]
Батько Франческо Андріолі

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у сім'ї Франческа Андріолі (1794, Брентоніко — травень 1861, Вільнюс), різьбяра та декоратора, в минулому капітана військ Наполеона, який осів у Вільнюсі.

У 1855 році він став учнем у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, де одним з викладачів був Саврасов Олексій Кіндратович.

У 1857 році він вступив до Петербурзької академії мистецтв.

Згодом (18601861 рр.) вдосконалював майстерність в Академії Святого Луки у Римі.

Після цього повернувся у Литву та узяв участь у польсько-литовсько-українському національно-визвольному повстанні 19631964 рр. проти Російської імперії. Після поразки переховувався під прізвищем Малиновського, згодом Бржозовського, але в жовтні був арештований, засуджений і відправлений у Ригу до в'язниці. Після ув'язнення в 1864 році зумів втекти та дістатися спочатку до Лондону, а згодом і до Парижу.

У країну повернувся як уповноважений Польського Національного Комітету окупованих земель, в 1866 році був заарештований та висланий у В'ятку. Тут давав уроки малювання, в тому числі й для Анни Білінської, Віктора Васнецова[2] та його молодшого брата Аполінарія[3]. Помилуваний у 1871 році переїжджає працювати ілюстратором до Варшави, де у передмісті Мінська-Мазовецького купив палац із садом, та мешкав там до 1880 року. Потім оселився на північ від Карчева, де купив 200 га землі і в цьому маєтку понад Свідром, правою притокою Вісли, побудував окрім своєї вілли кілька будинків для здачі в оренду по своїм проектам, надаючи їм особливого стилю, який розповсюдився довкола. Також був одним із засновників організації відпочинку в Отвоцьку, чим значною мірою посприяв розвитку міста.

У березні 1883 році виїжджає до Парижу, де поселяється у Владислава Міцкевича — найстаршого сина Адама Міцкевича. Завдяки цьому започаткував контакти з видавцями у Франції та Англії, що посприяло отриманню замовлень на ілюстрації до книжок.

Відомі його учні - Анна Білінська, Віктор Васнецов.

 
Надгробок могили Міхала Е. Андріолі

Похований на цвинтарі в Наленчуві.

Книжки, які ілюстрував АндріоліРедагувати

Галерея робітРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Michał Elwiro Andriolli. Władysława Jaworska, Janina Wiercińska. ed. Andriolli — świadek swoich czasów; listy i wspomnienia. - Wrocław—Warszawa. (пол.)
  • Socha Gabriela. Andriolli i rozwój drzeworytu w Polsce. — Lwów-Wrocław : Ossolineum 1988. — S. 277. — ISBN 83-04-02685-6. (пол.)
  • Wiercińska Janina. Andriolli. Opowieść biograficzna. — Warszawa : Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1981. — ISBN 83-205-3215-9. (пол.)