Міхал Водзіцький
Міхал з Ґранова Водзіцький[4] гербу Леліва[5] (нар. 3 жовтня 1687, Краків — пом. 1 січня 1764, Варшава) — римсько-католицький і державний діяч Речі Посполитої; декан краківський (1737–1764), Перемишльський єпископ (1760–1764), підканцлер коронний (1746–1764),
| Міхал Водзіцький пол. Michał Wodzicki | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1760 — 1764 | ||
| Конфесія: | католицтво | |
| Церква: | римо-католицька церква | |
| Попередник: | Вацлав Сераковський | |
| Наступник: | Валентій Венжик[pl] | |
| Альма-матер: | Падуанський університет і Римський університет ла Сапієнца | |
| Науковий ступінь: | доктор обох прав | |
| Діяльність: | католицький священник, державний діяч, католицький єпископ | |
| Народження: | 3 жовтня 1687, 3 вересня 1683[1] або 1686[2] Краків, Річ Посполита | |
| Смерть: | 1 січня 1764[3] Варшава, Річ Посполита | |
| Похований: | Архипресвітеріальний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії | |
| Династія: | Водзіцькі гербу Леліва | |
| Батько: | Ян Вавжинець Водзіцький | |
| Мати: | Анна Марія Ґратта | |
| Посада: | канонік сандомирський і краківський, схоластик ленчицький, краківський вікарій генеральний (офіціал), декан і адміністратор; кустос віслицький, абат вонхоцький, червінський і могільський; підканцлер | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Життєпис ред.
Міхал Водзіцький народився 3 вересня 1683 року[6] (за іншими даними 3 жовтня 1687[7]) у Кракові у сім'ї краківського міщанина, що лише 1676 року отримав шляхетство, секретаря королівського (1661) і адміністратора (жупника) жуп Бохенських і Велицьких (1676), Яна Вавжинця Водзіцького, та Анни Марії з Ґраттів, доньки Францішека Ґратти, секретаря королівського й адміністратора королівської пошти у Ґданську[8]. Мав 5 сестер і 3 братів.
Навчався Міхал Водзіцький у Падуанському, Римському університетах (1706 року — доктор обох прав) і в Парижі 1707 року[9]. Був придворним королеви-вдови Марії Казимири Собеської у Римі, отримав посвячення меншого священника у каплиці її римського Палаццо Цукаррі[en][10].
Повну посвяту священника прийняв 19 вересня 1711 року[7], займав ряд церковних посад: каноніка сандомирського (1705–1716 i 1722–1759), схоластика ленчицького (1706), каноніка (1713 і 1723–1724), вікарія генерального (офіціала) (1721–1733 i 1746–1747) і декана (1737–1764) краківського[11]; кустоса віслицького (1720), абата вонхоцького (1734), червінського (1746–1764)[12] і могільського (Краків, 1752)[9][13]. Після смерті краківського єпископа Константія Феліціяна Шанявського[pl] 1732 року, Міхал Водзіцький був обраний адміністратором sede vacante краківської дієцезії й керував нею протягом року[13][14].
Двічі Міхал Водзіцький обирався депутатом Коронного Трибуналу — у 1723 і 1741 роках[15]. 1735 року він став кавалером Ордену Білого Орла[16].
У жовтні 1746 року Міхал Водзіцький став підканцлером коронним, перебував на цій посаді до кінця життя[17]. Відтоді він майже весь свій час проводив у подорожах між Краковом, Варшавою та Дрезденом, де йому часто доводилося бувати при королівському дворі за своїми посадовими обов'язками[18].
22 вересня 1760 року Міхал Водзіцький був затверджений на посаді Перемишльського єпископа, посвяту прийняв 12 квітня 1761 року від київського єпископа Юзефа Анджея Залуського[7]. Проте, рідко бував у дієцезії, бо увесь час займався політичною діяльністю при королівському дворі.
Король Август III, за кілька тижнів до своєї смерті у жовтні 1663 року, номінував Міхала Водзіцького на коронного канцлера, про що свідчить надпис на надгробку останнього[19]. Помер єпископ 1 січня 1764 у Варшаві, був похований біля батька у родинному склепі в Маріяцькому костелі у Кракові[20], а його серце, за заповітом, поховане у парафіяльному костелі у Роґуві[13].
Фундація ред.
За ініціативою Міхала Водзіцького, 1734 року у родинному Роґуві було створене братство Скапулярію Пресвятої Діви Марії, 1751 року він став фундатором дерев'яного костелу з кам'яною дзвіницею, а 1762 року також став фундатором костелу для місцевого шпиталю[13].
1747 року Водзіцький викупив у Януша Александра Санґушка, а 1749 року остаточно заволодів Прокоцімом (тепер — частина XII району Кракова Бєжанув-Прокоцім). Пізніше на місці давньої колишньої центральної площі села (Нався) він збудував фахверкову садибу, поряд з якою заснував сад в італійському стилі, який слід розглядати як початок сучасного парку імені Анни й Еразма Єрмановських[pl]. Зі сторони Кракова до садиби вела під'їзна алея, обсаджена липами[21].
Примітки ред.
- ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Wodzicki, Michael // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 57. — S. 206.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 114. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Odkrywamy Świętokrzyskie — Rogów, Janusz Kędracki, gazeta.pl, 14.12.2006[недоступне посилання].
- ↑ Z dziejów Prokocimia- Dziedzice Prokocimia[недоступне посилання].
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Wodzicki, Michael // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 57. — S. 206.
- ↑ а б в Bishop Michael Wodzicki. Catholic hierarchy.
- ↑ Beata Frontczak, «Porachowanie z Panem Auszpurczaninem». Specyfikacje kosztów wykonania złotej figury Matki Boskiej z Dzieciątkiem i argenterii z fundacji Jana Wawrzyńca Wodzickiego dla kościoła Mariackiego w Krakowie oraz historia tych zabytków [w:] OPUSCULA MUSEALIA, 26/ 2019, s. 108.
- ↑ а б Klerycy z ziem polskich, litewskich i pruskich święceni w Rzymie (XVI — pocz. XX w.), opracował Stanisław Jujeczka na podstawie kwerendy rzymskiej wykonanej wspólnie z ks. Henrykiem Gerlicem, Wrocław 2018, S. 105.
- ↑ Klerycy z ziem polskich, litewskich i pruskich święceni w Rzymie (XVI — pocz. XX w.), opracował Stanisław Jujeczka na podstawie kwerendy rzymskiej wykonanej wspólnie z ks. Henrykiem Gerlicem, Wrocław 2018, S. 27.
- ↑ Jan Szczepaniak, Spis prałatów i kanoników kapituły katedralnej oraz kapituł kolegiackich diecezji krakowskiej (XVIII wiek), Kraków 2008, s. 13.
- ↑ Ks. Henryk Folwarski, Poczet opatów klasztoru kanoników regularnych w Czerwińsku [w:] Nasza Przeszłość, VI (1957), ss. 50-51.
- ↑ а б в г Grzegorz Kozioł. Bp Michał z Granowa i jego związki z diecezją [w:] Niedziela kielecka 4/2004. Niedziela kielecka.
- ↑ KONSTANTY FELICJAN SZANIAWSKI (1720 – 1732). Archidiecezja Krakowska.
- ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. : powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 1-10 / i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza./T. 9, Lipsk, 1842, s. 380.
- ↑ Jerzy Seweryn Dunin-Borkowski, Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich, Lwów 1895, s. 633.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 114.
- ↑ Hanna Szczerbak, Pałac w Krakowie-Prokocimiu — nieznane założenie z rotundą w narożu [w:] Modus, Prace z historii sztuki, XII-XIII, 2013, s. 107.
- ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. : powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 1-10 / i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza./T. 9, Lipsk, 1842, s. 381.
- ↑ Parafia Nawiedzenia Najświętszej Marii Panny, Parafie na terenie Gminy Opatowiec.
- ↑ Pałac i park im. Anny i Erazma Jerzmanowskich. Dzielnica XII Bieżanów-Prokocim Miasta Krakowa.
Література ред.
- Jerzy Seweryn Dunin-Borkowski, Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich, Lwów 1895.
Посилання ред.
- Bishop Michael Wodzicki. Catholic hierarchy.
- Збірка документів Міхала Водзіцького. на сервісі Polona.pl.