Відкрити головне меню

Міхал Ян Боні (пол. Michał Jan Boni; 10 червня 1954, Познань, Великопольське воєводство, Польща) — польский соціолог і політик. В 1990 році та в період з 1992 по 1993 заступник держсекретаря Міністерства праці та соціальної політики[pl]; в 1991 році міністр Міністерства праці та соціальної політики; з 2011 по 2013 року міністр Міністерства адміністрації і цифризації Польщі, а також депутат Європейського парламенту з 2014 року.

Міхал Боні
пол. Michał Boni
Michał Boni.jpg
Народився 10 червня 1954(1954-06-10) (65 років)
Познань, Великопольське воєводство, Польща
Громадянство Польща Польща
Національність поляк
Діяльність соціолог, політик
Alma mater Варшавський університет
Знання мов польська
Заклад Варшавський університет
Посада Депутат Європейського парламенту[1] і член Сейму Польщіd
Партія Ліберально-демократичний конгрес)
Громадянська платформа
У шлюбі з Barbara Engelkingd, Anna Nasiłowskad і Hanna Jahnsd
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Звання кандидат гуманітарних наук

БіографіяРедагувати

Міхал Боні народився 10 червня 1954 року у місті Познань, що розташоване у Великопольському воєводстві. Навчався в ліцеї ім. Болеслава Пруса[pl], де його однокласником був — Пйотр Глинський. Закінчив Варшавський університет, де після цього на протязі багатьох років читав лекції на відділенні Польської культури[2]. З 1980 року приймав участь в підпільному русі «Солідарність». З 1987 року голова Варшавського університету. З березня 1993 по 1989 рік обіймав посаду головного редактора підпільної щотижневої газети — «Воля». В 1991 році був назначений на посаду міністра праці та соціальної політики, а з 1992 по 1993 рік обіймав посаду заступника держсекретаря того ж міністерства, де відповідав за державну політику на на ринку праці. З січня 2008 року розпочав працювати на посаді держсекретаря в канцелярії прем'єр-міністра. В 2009 році отримав назначення на посаду члена-міністра Ради міністрів, а також голови Постійного комітета Ради міністрів. В період з 2011 по 2013 рік обіймав посаду міністра Міністерства адміністрації та цифризації Польщі. Серед його досягнень була розробка та впровадження урядової програми «Digital Poland 2014—2020», мата якої — допомога розвитку інтернета в Польщі; проведення реформи суспільного телебачення та його переведення на цифрове мовлення; підтримка набуття цифрових навичок серед пристарілого населення, та впровадження цифрового програмування серед молоді. Після організації в 2012 році Ради «з питань попередження расової дискримінації, ксенофобії та пов'язанної ї ними нетерпимості» на протязі деякого часу обіймав посаду голови[3]. На даний момент працює у напрямі розробки та впровадження основ співпраці між Польщею та Україною з питань кібернетичної безпеки[4].

Скандал зі «Списком Мацеревича»Редагувати

На початку 90-х років начальник Служби військової контррозвідки Антоній Мацеревич склав список, до якого увійшли, на його думку, особи, що співпрацювали з комуністичним режимом та спецслужбами тих часів. До цього документу, що отримав назву "Список Мацеревича"[pl], потрапив і Боні[5]. Після цього різні журналісти почали публікувати відомості про причетність Боні до політичного відділу Служби безпеки ПНР[ru]. Завдяки журналістському розслідуванню стало відомо про те, що 15 лютого 1988 року Міхел Ян Боні був завербований агентами відділу політичної безпеки при Службі безпеки Польської национальної республіки, та отримав кодове призвище — «Znak» (регістраційний номер — 54946)[6]. На протязі тривалого часу Боні спростовував цю інформацію, до поки в 2007 році не виступив з офіційним роз'ясненням в телепрограммі ТОК FM[7]. Згідно його версії в 1985 році на квартиру його майбутньої дружини навідались офіцери Служби безпеки ПНР, а вже потім вони почали шантажувати Міхала. Серед іншого була погроза забрати їх трирічну доньку до дитячого інтернату, а також росповсюдження інформації про те, що Боні має коханку, та невірний у шлюбі. Після цього в 1987 році він прийняв рішення про співпрацю. Однак, з його слів він не повідомляв будь-яких відомостей про свої друзів з підпільної на той час організаціїї, що започаткувала рух — «Солідарність»[8][9].

НагородиРедагувати

ПублікаціїРедагувати

  • Stanisława Golinowska, Michał Boni. «W trosce o pracę. Raport o Rozwoju Społecznym: Polska». UNDP Poland: 2004. ISBN 9788387885748
  • Michał Boni. «Konkurencyjna Polska: jak awansować w światowej lidze gospodarczej?: rekomendacje». Fundacja Gospodarki i Administracji Publicznej: 2014. ISBN 9788389410528

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.europarl.europa.eu/meps/en/124896
  2. Michał BONI. eppgroup.eu (en). Архів оригіналу за 2018-02-21. Процитовано 2018-04-09. 
  3. Michal Boni – DAI. www.digitalagendaintergroup.eu (en-US). Архів оригіналу за 2018-06-18. Процитовано 2018-04-09. 
  4. MEP Boni to initiate closer EU-Ukraine cooperation on cybersecurity (en). Архів оригіналу за 2018-04-07. Процитовано 2018-04-09. 
  5. Fakt.pl (2016-05-13). Współpracował z SB, bo nakryli go z kochanką! (pl-PL). Архів оригіналу за 2016-08-23. Процитовано 2018-04-09. 
  6. Najwyższy czas! Том 20, Выпуски 1-17 (pl). Oficyna Liberałów. 2009. с. xviii. 
  7. Michał Boni i jego problem. Co najmniej dwukrotnie skłamał na swój temat, a to wiele zmienia... Архів оригіналу за 2014-10-05. Процитовано 2018-04-09. 
  8. Boni: podpisałem deklarację o współpracy z SB. TVN24.pl. Архів оригіналу за 2017-12-15. Процитовано 2018-04-09. 
  9. Michał Boni vel Jakub Bauer - TW ”Znak”. yelita.pl (pl). Архів оригіналу за 2018-02-09. Процитовано 2018-04-09. 

ПосиланняРедагувати