Міхал-Ян Гейденрейх

польський генерал, учасник Січневого повстання

Михайло (Міхал-Ян) Карлович Гейденрейх-де-Генінг (пол. Michał Jan Heydenreich; 19 вересня 1831, Варшава — 9 квітня 1886, Львів) — польський військовик, генерал, учасник січневого повстання 1863 року.

Міхал-Ян Гейденрейх
Псевдо Kruk
Народився 19 вересня 1831(1831-09-19)
Варшава, Російська імперія
Помер 9 квітня 1886(1886-04-09) (54 роки)
Львів, Австро-Угорщина або Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Країна Королівство Польське
 Австро-Угорщина
Місце проживання Санкт-Петербург[2]
Діяльність революціонер, військовослужбовець
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов польська
Учасник французько-прусська війна і Польське повстання 1863—1864
Військове звання полковник
Нагороди
Cross of Independence with Swords

Життєпис ред.

Народився 19 вересня 1831 року у Варшаві в родині сполонізованого німця та француженки. Навчався у Київському Університеті.

Від 1850 року служив у російській армії, 1852 року став офіцером. У 1861 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу у Санкт-Петербурзі. У 1862 року у званні підполковника вступив до штабу 2-ї кавалерійської дивізії, що дислокувалася у Королівстві Польському (Конґресовому). Член підпільного гуртка польських офіцерів, заснованого З. Сєраковським та Я. Домбровським у Санкт-Петербурзі. Увійшов до складу Військового департаменту Центрального національного комітету. За підозрою в причетності до антиурядової організації заарештований восени 1862 року та ув'язнений у Варшавському ордонансгаузі. Навесні 1863 року звільнений за браком доказів звинувачення, подав рапорт про відставку через хворобу й улітку залишив службу (останній чин — штабс-капітан Катеринославського Драгунського полку). Одразу по тому перейшов на нелегальне становище.

У польському повстанні 1863—1864 — підляський воєвода, генерал (псевдонім — «Крук»), керівник оборони монастиря кармелітів у Львові. Відвідував Галичину, звідки виряджав збройні експедиції на Волинь. Відзначався гуманним ставленням до полонених із каральних військ, з числа яких, зокрема, частина українців і росіян пристала до керованих ним підрозділів. Серед його соратників були нащадок запорозьких козаків Митрофан Подхалюзін, кубанський козак Петро Кузнецов («Ураган»), Петро Краснопевцев та інші колишні солдати російської армії.

Під час реорганізації повстанської армії Ромуальдом Траугуттом його призначили командувачем 1-го корпусу. Через поразку повстання він 1864 року емігрував до Франції, згодом до Великій Британії. Брав участь у французько-прусській війні 1870—1871 років. У 1872 році він був посвячений у паризьку масонську ложу. Пізніше він оселився у Львові, де керував ремісничою майстернею. Помер 9 квітня 1886 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 3).

Примітки ред.

Джерела та література ред.