Відкрити головне меню

«Місячна веселка» — радянський науково-фантастичний фільм 1983 року однойменним романом С. В. Павлова про набуття людиною непояснених екстрасенсорних властивостей у процесі Освоєння космосу.

Місячна веселка Picto infobox cinema.png
Лунная радуга
Місячна веселка.jpg
Жанр художній / фантастика
Режисер Володимир Карпичев
Андрій Єрмаш
Сценарист Павлов Сергій Іванович
У головних
ролях
Гостюхін Володимир Васильович
Оператор Naum Ardashnikovd
Композитор Артем'єв Едуард Миколайович
Кінокомпанія «Мосфільм»
Тривалість 90 хв.
Мова російська
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Рік 1983
IMDb ID 0089618

СюжетРедагувати

У різних районах Землі зареєстровані «чорні сліди» і саме в тих же місцях — незрозумілі атмосферні аномалії і магнітні бурі. Спеціально створеній оперативній групі вдалося виявити зв'язок «слідів» з космічною катастрофою на околицях Сонячної системи, в результаті якої залишилися в живих тільки четверо. Їх звали: Тимур Кизимов, Девід Нортон, Жан Лорі і Едуард Йонге. Колись на Обероні (супутник планети Уран) сталася геологічна катастрофа — величезна ділянка поверхні обрушилась в надра планетоїда. Внаслідок цього послані в це місце експедицією «Місячна веселка» вісім космодесантників-розвідників загинули, крім цих чотирьох. При катастрофі, в момент і над місцем обвалення, виникло дивне зеленувате світіння, природа якого була не зрозуміла. Четверо тих уцілілих по всій видимості, потрапили під вплив випромінювання даного явища.

Історія «Чорного сліду» почалася на Памірі, на метеостанції «Орлиний пік», де під час сніжної бурі вся електроніка вийшла з ладу внаслідок впливу на неї екстраординарних здібностей колишнього космодесантника Тимура Кизимова, який чергував в той час. Але у фільмі більша увага приділяється історії Девіда Нортона на прізвисько «Місячний Дев». Завдяки своїм надздібностям, набутим в момент катастрофи на Обероні, він зробив незрозумілий з наукової точки зору подвиг, пройшовши самостійно і безпечно для себе по плоскогір'ю «Вогненних змій» на Меркурії, де до його появи постійно гинули загони розвідників.

У роляхРедагувати

Знімальна групаРедагувати

Історія створенняРедагувати

Сценарій до фільму був написаний за участю самого Павлова, але розбіжності з книгою дуже явні, було втрачено величезну кількість важливих деталей, необхідних для розуміння сюжету.

Павлов у підборі акторів участі не брав. На його думку, всі герої роману не в'яжуться із зовнішністю і особливо з грою акторів, котрі виконують їхні ролі, за винятком Ігоря Старигіна.

ЗйомкиРедагувати

Режисер Андрій Єрмаш зняв цей фільм, коли йому було 27 років (його батько Пилип Єрмаш в той час був головою Держкіно СРСР).

На початку фільму показують сцену — як виглядає наше недалеке майбутнє, цю сцену знімали в Токіо (можна впізнати будинок Сіндзюку Міцуї, і готель «Keio Plaza»[1]). Також, на початку фільму показано будівлю з панорамним ліфтом і з відкритим внутрішнім простором за типом атріума — в цьому епізоді фігурує будівля «Shinjuku NS Building[en]»[4] [5].

ДумкиРедагувати

«'Олексій Калугін»' («'А. К.»'). До речі, про кінофантастику. Два ваші романи, «Акванавти» та «Місячна веселка», були екранізовані. Яка була Ваша участь у роботі над фільмами?

«'Сергій Павлов»' («'С. П.»'). Я брав участь у роботі над сценаріями обох фільмів. Але сценарії стільки разів перероблялись, що в кінцевому підсумку від мене там мало що залишилося.
«'А. К.»' Вам Самому фільми подобаються?
«'С. П.»' Глядачам фільми подобаються. У автора твору, яке послужило основою сценарію, ставлення до фільму майже завжди двоїсте. З однієї простої причини: це начебто його твір і начебто зовсім не його. Станіслав Лем теж не був задоволений екранізаціями своїх творів. З тієї ж причини. Мені відомо, що фільм Тарковського його сильно засмутив.
«'А. К.»' Адекватно перекласти літературний твір на мову кінематографа завдання, мабуть, нездійсненне.

«'С. П.»' Звичайно. Режисер з самого початку бачить чужий твір зовсім в іншому ракурсі. Читаючи роман, він по своєму досвіду знає, що з цього роману можна перевести на екран за допомогою знімальної камери, а чого не можна. Це вже його особиста творча лабораторія, дуже несхожа на письменницьку майстерню. Тому, буває, фільми виходять краще, значніше їх літературної основи, а буває навпаки. Грунтуючись на своєму мосфільмовському досвіді, я можу дати письменникам-фантастам слушну, на мій погляд, пораду: якщо ти «просунутий», цікавий своїм читачам прозаїк, ніколи не погоджуйся так чи інакше брати участь у створенні сценарію. Ні під яким приводом. Це роки втраченого часу. У мене, наприклад, кінематограф «з'їв» два з половиною роки, які дуже б мені знадобились для творчої роботи у сфері літературної фантастики. Найраціональніше зробити так: віддав свій твір кінематографістам — і до побачення на прем'єрі! Якщо попросять проконсультувати у чомусь або з'їздити на зйомки — зроби це для користі справи і у власне задоволення. Але без диктату і абсолютно безкоштовно! Інакше коли-небудь ти можеш міцно пошкодувати, що пропустив мою пораду повз своєї уваги.

— запису бесіди «Криза фантастики і цивілізації» письменника Олексія Калугіна з письменником С. В. Павловим

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. див фото: [1] [2][3]