Бахмут

місто у Бахмутському районі Донецької області, адміністративний центр Бахмутської міської громади

Бахмутмісто в Україні, Донецькій області. Адміністративний центр Бахмýтського району і Бахмýтської міської громади. Назва міста походить від назви р. Бахмýтки, яка походить від тюркської назви степових коней — бахмáти.

Бахмут
Герб Бахмута Прапор Бахмута
Місто до російського вторгнення в Україну в 2022 році
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Бахмутський район
Громада Бахмутська міська громада
Засноване 1571
Колишня назва Артемівськ (1924—2016)
Статус міста з 1783[1] року
Населення 517 (30.09.2023)

[2] 71094 (01.01.2022)[3]

Агломерація Краматорська агломерація
Площа 41.6 км²
Густота населення 1781 осіб/км²
Поштові індекси 84500—84510
Телефонний код +380-6274
Координати 48°35′41″ пн. ш. 38°00′03″ сх. д. / 48.59472° пн. ш. 38.00083° сх. д. / 48.59472; 38.00083Координати: 48°35′41″ пн. ш. 38°00′03″ сх. д. / 48.59472° пн. ш. 38.00083° сх. д. / 48.59472; 38.00083
Водойма р. Бахмут, Каменуватий Яр
Назва мешканців бахмутя́нин
бахмутя́нка
бахмутя́ни
бахму́тець
бахму́тка
бахму́тці[4]
День міста друга субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Бахмут
До обл./респ. центру
 - фізична 67 км
 - залізницею 89 км
 - автошляхами 93 км
До Києва
 - фізична 578 км
 - залізницею 789 км
 - автошляхами 672 км
Міська влада
Адреса 84500 Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру[5], 44
Вебсторінка Бахмутська міськрада
Міський голова Рева Олексій Олександрович

Бахмут у Вікісховищі

Карта
Бахмут. Карта розташування: Україна
Бахмут
Бахмут
Мапа
Руїни міста в 2023 році
Бахмут під час активних боїв за місто

До російського вторгнення 2022 року місто було центром соляної промисловості України та залізничним вузлом. Під час боїв за Бахмут місто було зруйноване на 80 %[6].

За твердженням російського телебачення, станом на 2024 рік в місті немає населення.

Назва ред.

Географія ред.

Розташування ред.

Місто розташоване в північно-східній частині Донецької області, на плато Донецького кряжу, яке прорізає річка Бахмутка з правою притокою Каменуватого Яру. Плато має загальний нахил на північ до долини р. Сіверський Донець. У районі Бахмута висота вододілу на північно-західній околиці становить 200 м, оцінки висоти в центрі міста близько 84 м.

Бахмут розміщений за 3 км від автостради E40М03 (Київ — Харків — п. п. Довжанський) та за 89 км на північний схід від Донецька.

За сім кілометрів від міста проходить побудований у 1953—1958 роках канал Сіверський Донець — Донбас, який має велике значення для водопостачання міста.

У межах Донецької височини виділяється Бахмут-Торецька височина, назва якої знову відповідає назві міста.

Ґрунти ред.

У районі міста переважають родючі ґрунти — типові та звичайні чорноземи.

Клімат ред.

Клімат помірно-континентальний. Літо спекотне, посушливе. Зима мінлива, іноді зі значними морозами. Найхолодніші місяці року — січень і лютий (середня температура −6…−8 °C). Максимальна глибина промерзання ґрунту 80 см, мінімальна 27 см. Найтепліший місяць — липень (+20…+25 °C). Абсолютна максимальна температура спостерігається в липні (+40 °C). Середньорічна кількість атмосферних опадів становить 500 мм. З них більша частина випадає в теплий період. У порівнянні з навколишньою місцевістю число днів із туманами, сніговим покровом більше; безморозний період менше.

Археологія ред.

У 1930-х роках у районі Алебастрового кар'єру та 1955 року на поселенні Карла Лібкнехта виявлені кістки мамутів давньокам'яної доби[13].

Назва ред.

Назва міста походить від назви р. Бахмутки, яка походить від тюркської назви степових коней — бахмати[14].

За іншою версією, від кримськотатарського (турецького) імені Махмуд або Махмет[15].

Історія ред.

Від заснування ред.

 
Загальний вигляд Бахмута в XIX ст.
 
Володимир Сікевич

Перша версія — вперше про «сторожу Бахмутську» згадується під 1571 р., коли на місці давнього займища українців створено сторожовий пункт Московського царства[16]. Ця версія про походження Бахмута аргументовано піддана критиці, оскільки всі сторожі згідно з «Розписом сторож» розташовувалися на лівому боці Сіверського Донця (Бахмутівська — напроти впадіння в нього р. Бахмут — нині с. Ямпіль Краматорського району) і не складали жодних укріплень, а були лише місцями зустрічі московської прикордонної служби для обміну інформацією (згідно зі статутом сторожової і станичної служби на сторожі не дозволялося навіть розкладати вогнище, щоб не виказати ворогові місця, у якому зустрічаються «сторожі» (прикордонники).

У XVII ст. значний пункт солеваріння. Один з осередків повстання Булавіна[17].

Як повноцінне поселення Бахмут заснували козаки Ізюмського слобідського полку приблизно в 1680—1690-х[17], за іншими даними 1701-го. Документально доведено, що острог на р. Бахмут збудували слобідські козаки з дозволу московського уряду в 1703 році[18][джерело?], а перший його опис складено в 1704 році. Станом на 1712 рік етнічно значно домінували українці[19].

У 1715 році розпочав роботу солеварний завод[20].

У 1719 році стає адміністративним центром Бахмутської провінції, адміністративно-територіальної одиниці в складі Азовської та Воронізької губерній Російської імперії. Бахмутська провінція ліквідована в 1783 році[21].

У 1721 році поруч із містом відкриті поклади кам'яного вугілля. Першовідкривачами промислових покладів вугілля в регіоні Донбасу є ландрат (помічник губернатора), шляхтич українсько-польського походження Микита Вепрейський та комендант Бахмутської фортеці, капітан Ізюмського слобідського полку Семен Чирков[22].

У Бахмуті побудована Покровська церква на кошти парафіян і, значною мірою, на кошти священника Йоанна Лук'янова, який пожертвував на храм церковне начиння, наряди, ікони та книги. Покровська церква освячена 30 вересня 1732 року[23].

У випуску лондонської газети «The London Gazette» від 8-11 жовтня 1737 року на першій шпальті є згадка про місто Бахмут, на території України, що дає підстави досліднику В. Ільченку інтерпретувати цей факт для визначення східних українських кордонів[24].

27 жовтня 1748 року створено Бахмутський кінний козацький полк[17][25][26].

У середині XVIII століття Бахмут стає адміністративним центром Слов'яносербії[27].

У 1764—1765 роках створено Бахмутський гусарський полк для захисту кордонів на правому березі Сіверського Дінця (Слов'яносербії), який сформований переважно з переселених на вільні терени між річками Бахмутом і Луганню сербів, болгар, угорців та вихідців із Балканських країн; також до складу полку увійшов Молдавський гусарський полк[28].

До кінця XVIII століття втрачає значення центру солевидобування. У 1782—1783 роках закриваються спочатку солеварний завод, а потім і фортеця.

З 1783 і по 1920-ті роки є центром однойменного повіту Катеринославської губернії.

Сіль стає частиною герба Бахмута, затвердженого 2 серпня 1811 року. З 1870-х в околицях Бахмута починають розробляти поклади вогнетривкої глини та гіпсу.

У Бахмуті щорічно проводилося три ярмарки, пристосовані до церковних свят. Основним ярмарком був Петропавлівський — проводився 12 липня (у День апостолів Петра і Павла).

У 1895 році в місті вийшла перша українська книжка на Донеччині — вірші М. Чернявського[29].

У 1903 році відкрилися приватні Музичні курси Адель Мерейнес[30], випускниці Віденської консерваторії. На початку століття в Бахмуті працювали три гімназії, Реальне, Ремісниче та Духовне училища, приватні, церковноприходські та народні училища і школи. Видавалося кілька газет: «Донецьке слово», «Бахмутське життя», «Бахмутська копійка», «Народна газета».

У часи УНР ред.

До 1917 року в Бахмуті діяли окремі групи українських націоналістів, що поширювали переважно українські п'єси. Спроба 1914 року відкрити «Просвіту» в Бахмутському повіті наштовхнулася на жорстке протистояння з боку царських чиновників[29].

7 листопада 1917 року, коли Центральна Рада своїм Третім Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою (нині — будинок коледжу транспортної інфраструктури) вперше на Донбасі піднято жовто-сині національні прапори[31]. У самому Бахмуті та навколишніх селах діють осередки товариства «Просвіта», осередки українських партій, з літа 1917 року організовуються структури «Вільного козацтва». Проте в грудні 1917 року одночасно з більшовицьким заколотом у Луганську, у Бахмуті до влади приходять більшовики, що в лютому 1918 року проголошують Донецько-Криворізьку Радянську Республіку.

Війська Слов'янської групи Окремої Запорізької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича 26 квітня 1918 року зайняли Бахмут[32]. У Бахмут вступили німецькі й українські війська. На короткий час, до осені 1918 року, тут було розквартировано 3-й гайдамацький полк на чолі з отаманом Волохом[33]. У жовтні 1918 року незадоволені гетьманською владою мешканці підіймають Бахмутське повстання, що стало єдиним відомим повстанням на підтримку нової петлюрівської влади по всій Луганщині й Донеччині. У листопаді 1918 року, після революції у Німеччині, німецькі війська евакуюються на батьківщину, у грудні того ж року місто й повіт захоплюють загони Краснова й більше українська влада не поновлюється тут вже до часів проголошення 24 серпня 1991 року Незалежності України.

Період радянської окупації ред.

 
Братська могила радянських воїнів у Бахмуті
Братські могили партизанів громадянської війни, радянських воїнів Південно-Західного фронту. 2020

25 листопада 1920 року став центром Донецької губернії. У перші роки радянської влади в Бахмуті жили та працювали довголітній голова Ради народних комісарів УСРР Влас Чубар, а також один із засновників Донецько-Криворізької Радянської Республіки — Федір Сергєєв (Артем), на честь якого 13 вересня 1924 року Президія ЦВК СРСР перейменувала Бахмут в Артемівськ[34].

У 1930—1932 роках в Артемівську проходять процеси над вчителями, звинуваченими в українському націоналізмі, більшовики арештовують і розстрілюють усіх ще живих на той час українських діячів визвольних змагань. У середині 1930-х тут спалено 70 % всього бібліотечного фонду міста[35].

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу урядом СРСР у 1932—1933 роках. Кількість встановлених жертв — 3255 осіб[36].

1 листопада 1941 року місто захопили гітлерівці в ході Німецько-радянської війни[37][38].

5 вересня 1943 року місто займають війська СРСР[37].

У 1991 році, незадовго до проголошення незалежності України, у місті ініційовано місцевий референдум щодо повернення місту історичної назви. Утім, ініціатива не була підтримана — «за» проголосували лише 25 %[39].

Російсько-українська війна ред.

 
Площа Свободи

12 квітня 2014 року російські сепаратисти намагалися проголосити в Артемівську «Донецьку народну республіку»[40][41]. 25 травня сепаратистам вдалося зірвати проведення виборів Президента України в місті[42]. Починаючи з 24 квітня, терористи 5 разів здійснювали спроби штурму 1282-го центру забезпечення бронетанковим озброєнням і технікою з метою захоплення військової техніки і стрілецької зброї[43][44][45][46][47]. Існують свідчення і про напади бойовиків на мирних жителів, зокрема 27 червня — на рейсовий автобус[48].

Увечері 4 липня бійці батальйону МВС «Артемівськ» здійснили розвідувальний рейд до Артемівська, під час якого відбувся бій біля будівлі прокуратури, де розміщувався штаб «ДНР», який тривав близько 20 хвилин. Під час бою обстріляно будівлю прокуратури, внаслідок чого знищено штаб терористів, спалено автомобіль «Газель», а також пошкоджено один із стовпів вуличного освітлення[49].

6 липня 2014 року місто звільнене підрозділами Національної гвардії та Збройних сил України від російських загарбників.

5 січня 2015 року молодший сержант Сергій Бабічев перебував за кермом мікроавтобуса «Богдан», котрий при перевезенні взводу резервістів потрапив у ДТП поблизу Артемівська. З «Богданом» зіштовхнувся військовий «КрАЗ». Загинуло 12 військовиків, серед них — Тарас Герасимюк, Ігор Каплуненко, Юрій Лінивенко, Роман Малюта, Максим Щіпов, ще 21 зазнав травм, 17 січня від травм помер Ігор Дідач.

12 січня зазнав смертельних поранень під Артемівськом молодший лейтенант Ярослав Чомко. 13 лютого 2015 року терористи обстріляли місто з реактивних установок, загинули дві людини, у тому числі хлопчик, другокласник місцевої школи[50]. 10 березня при виконанні бойового завдання під Бахмутом загинув солдат 43-го батальйону Андрій Володимирович Литкін[51]. 7 травня у бою під Артемівськом загинув солдат 30-ї бригади Олександр Миколайович Чебаненко[52]. Образ Олександра Чебаненка втілений у пам'ятнику загиблим воїнам Переяславщини у м. Переяслав Київської області, де похований боєць[53] 3 серпня 2015 року перед опівніччю зазнав смертельного поранення поблизу міста Артемівськ під час артилерійського обстрілу терористами взводного опорного пункту касетною міною солдат батальйону «Чернігів-1» Василь Остапчук.

23 вересня 2015 року Артемівська міська рада ухвалила рішення звернутися до Верховної Ради України про повернення місту Артемівськ історичної назви Бахмут (голосували: «за» — 31; «проти» — 8; «утрималися» — 3; не голосували — 3)[54]. 4 лютого 2016 року Верховна Рада ухвалила постанову про перейменування окремих населених пунктів та районів, яка набула чинності 18 лютого. Назва міста Артемівськ змінилася на Бахмут[55]. Також змінилися назви 76 вулиць і провулків[56].

30 квітня 2016 року в боях під Бахмутом загинув гранатометник Вадим Олександрович Тарабанов[57]. У кінці серпня 2016 під Бахмутом загинув боєць 54-ї бригади Олександр Васюк[58].

Повномасштабне вторгнення ред.

 
Будинок у Бахмуті після обстрілу 17 травня 2022

У травні 2022 року лінія фронту наблизилась до міста, почались артилерійські та авіаційні обстріли міста.

Із 73 тисяч мешканців Бахмута до початку повномасштабної війни станом на середину травня у місті залишалось трохи понад 20 тисяч[59].

17 травня 2022 року російська ракета влучила у багатоквартирний будинок. Загинуло п'ятеро осіб, серед них — дворічна дитина[60]. Станом на березень 2023 року в місті досі перебували 3000 цивільних, частина з них переховувалася від рятувальників, не бажаючи покидати місто[61].

1 серпня 2022 року почались бої за Бахмут.

У 20-х числах травня 2023 року російські загарбники захопили переважну частину міста, під контролем Сил Оборони України залишились будівлі у південно-західній частині в районі скверу Дружби, де знаходився (знищений на початку березня) літак-пам'ятник МіГ-17. Бої точились вздовж вулиці Чайковського[62][63][64]. Станом на 24 травня 2023 року частини міста контролюються силами оборони України.

Приблизно 27 травня 2023 року ПВК «Вагнер» почала виведення своїх військ із Бахмута[65]. Дана ПВК складала суттєву силу під час спроб захвату та руйнування міста.

Станом на 24 серпня 2023 року підрозділи ЗСУ наступають та закріплюються на околицях Бахмута[66].

Внаслідок бойових дій місто майже вщент знищено[67].

Промисловість та економіка ред.

З давніх часів місто — великий центр видобування кам'яної солі (понад 1/3 видобутку в країні). У Бахмуті містяться НДІ «Сіль» і головний офіс «АртемСіль», тоді як соледобувні шахти розташовані в Соледарі. Станом на 2016 р. продовжується модернізація соляних рудників і солепереробних підприємств Бахмута[68].

Є заводи: металообробний (обробка кольорових металів), гірничого устаткування та інструментів, ремонтно-механічний, кераміко-трубний, скляний, черепичний. 2006 року в місті був відкритий завод французької компанії «Lafarge» з виробництва гіпсокартону та сухих сумішей.

Розвинута харчова промисловість: млини, хлібо- і м'ясокомбінат, лікеро-горілчаний завод та завод шампанських вин, молокозавод. 2006 року було відкрите ВКО «Екопродукт» з виробництва різних напоїв.

Легка промисловість: взуттєва фабрика «Світоч» і швейна фабрика. У Бахмутському районі розташовані одна з найбільших у Донбасі Миронівська ДРЕС, соляні шахти, поклади вогнетривких глин (Часів Яр), гіпсу. У Бахмуті розташовувався трест «Артемвугіллягеологія» (зараз ДРГП «Донецькгеологія»).

У 1975 році в місті працювало 64 промислових підприємства.

  • ЗАТ «Артемівський машинобудівний завод Вістек» (вул. Миру, 6)
  • ТОВ «Укрелектромережбуд» (вул. Широка)
  • ТОВ «Артемівський лікеро-горілчаний завод»
  • ВАТ «Артемівський завод» Доріндустрія (вул. Сибірцева)
  • ТОВ «Будівельне управління Артемівськтрансбуд» (вул. Космонавтів, 6)
  • ТОВ Концерн «Молокопродукт» (вул. Зарічна)
  • ЗАТ «Артемівський м'ясокомбінат» (вул. Алебастрова)
  • ЗАТ «Артемівський завод шампанських вин Артемівськ Вайнері» (вул. Патріса Лумумби, 87)
  • ТОВ «Артемівський хлібокомбінат» (вул. Соборна, 14)

Обсяг промислового виробництва у 2003 році — 963 млн грн (на 1 жителя — 8692 грн). Індекс промислової продукції — 30,1 % 2003 до 1990 року. Викиди шкідливих речовин у 2003 році в атмосферу від джерел забруднення міста — 3,7 тис. тонн.

Обсяг реалізованої продукції підприємствами промисловості міста за січень — листопад 2015 року склав 4742,7 млн грн, що на 219,2 млн грн або 4,8 % більше, ніж за аналогічний період 2014 року[69].

Політична система ред.

Місцева влада у Бахмуті належить міській раді, що обирається раз на чотири роки на основі загального прямого таємного виборчого права. Рада має свій виконавчий комітет.

Головою міста є міський голова, що обирається одночасно з виборами Ради на чотири роки та здійснює свої повноваження на постійній основі. Очолює виконавчий комітет міської ради, головує на засіданнях міської ради.

Міським головою Бахмута з 1991 року є Олексій Рева. На 2022 рік він керує містом вже 31 рік, що призводить, на думку деяких містян, до застою в житті міста.

У місті також розташовані органи управління Бахмутським районом: Бахмутська районна адміністрація, Бахмутська міська рада та інші.

На президентських виборах 2004 року місто віддало за Віктора Януковича 93,62 % голосів, за Ющенка — 4,19 %.

Населення ред.

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1897 19 316
1923 28 904 +49.6%
1926 37 354 +29.2%
1939 55 409 +48.3%
1959 60 626 +9.4%
1970 82 342 +35.8%
1979 87 084 +5.8%
1989 90 279 +3.7%
2001 82 916 −8.2%
2005 80 655 −2.7%
2010 78 849 −2.2%
2014 77 474 −1.7%
2022 71 094 −8.2%
2023 500 −99.3%
[70]

Рідна мова населення за даними перепису 1897 року[71]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 11 928 61,75 %
Російська 3 659 18,94 %
Їдиш 3 223 16,69 %
Інші 506 2,62 %
Разом 19 316 100,00 %

За даними перепису 2001 року населення міста становило 83 146 осіб, із них 27,61 % зазначили рідною мову українську, 71,07 % — російську, 0,19 % — вірменську, 0,15 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,03 % — молдовську, 0,01 % — болгарську та грецьку, а також німецьку, гагаузьку, польську, румунську, угорську та єврейську мови[72].

Чисельність населення Бахмута на 1 червня 2017 року склала 75,9 тис. осіб[73].

Національний склад і рідна мова населення Бахмута. Розподіл постійного населення за найбільш численних національностей та рідної мови (станом на 2012 рік[74]).

N Склад Чисельність Частка (%) Рідна мова(%) Українська
мова (%)
Російська
мова (%)
1 Українці 78 993 69,42 49,1 50,8
2 Росіяни 31 301 27,51 96,7 3,2
3 Білоруси 705 0,62 15 9,2 75,6
4 Вірмени 396 0,35 48,7 1,3 49,7
5 Цигани 263 0,23 57,8 9,5 30,4
6 Євреї 224 0,20 0,4 5,4 92,4
Усього 113 785 100,00

Транспорт ред.

 
Залізничний вокзал Бахмут, 2023

Фінанси ред.

Бюджет міста 1975 року — 12,6 млн карбованців.

Експорт товарів 2003 року — 90,5 млн доларів США.

Прямі іноземні інвестиції на 2003 рік — 20,8 млн доларів США.

Обсяг вироблених послуг 2003 року — 42,4 млн гривень.

Коефіцієнт безробіття — 2,2 %.

Середньомісячна зарплата 2003 року — 501 гривня.

Культура та освіта ред.

 
Коледж транспортної інфраструктури
 
Міський народний дім

У Бахмуті розміщені Донецька геофізична експедиція і дослідна станція виноградарства й садівництва, кінотеатри, геологічний музей, клуби, бібліотеки.

1959 року за проєктом скульпторів А. Шапрана і М. Декерменджі споруджено 12-метровий бронзовий пам'ятник Артему.

  • Артемівський вчительський інститут.
  • Артемівський міський центр дітей та юнацтва, (вул. Миру).
  • Артемівський міський центр культури та відпочинку, (пл. Свободи).
  • Бахмутський міський народний дім, (вул. Перемоги).
  • Будинок техніки ДРГП «Донецькгеологія», (вул. Сибірцева).
  • Палац культури «Машинобудівник», (вул. Миру).
  • Артемівський індустріальний технікум, (вул. Чайковського).
  • Коледж транспортної інфраструктури, (вул. Миру).
  • Бахмутський коледж мистецтв імені Івана Карабиця, (вул. Лермонтова).
  • Артемівське педагогічне училище, (вул. Благовіщенська).
  • Бахмутський медичний коледж, (вул. В. Носакова).
  • Артемівський професійний ліцей, (вул. Оборони).
  • Артемівська центральна районна лікарня, (вул. Миру).
  • Бахмутський НВК № 11.
  • 20 шкіл (11 600 учнів), 29 дитсадків (3500 дітей), 4 ПТУ (2000 учнів), 2 технікуми (6000 учнів), музичні школи, 5 будинків культури та клубів, 12 бібліотек.

З 2014 року в Бахмуті почали з'являтися нові урбаністичні та соціальні проєкти. Реконструювали набережну річки Бахмутка, сквер на Бульварі металургів та Алею троянд. Підтримка міжнародних грантів допомогла відремонтувати лікарні, школи, бібліотеки, а 2016 року реконструювали міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді[75].

Пам'ятки ред.

Див. також: Пам'ятки Бахмута
 
Пам'ятник радянським воїнам-танкістам.
 
Погруддя Кіндрату Булавіну

У місті Бахмут Донецької області на обліку перебуває 43 пам'ятки історії та 9 пам'яток монументального мистецтва.

Бахмутська школа мистецтв №1 ред.

Це була найстаріша школа Донеччини. У 2023 році їй мало вимовнитися 120 років. Ансамбль історичних будівель школи мистецтв складався з двох будинків — особняка Якова Абрамовича Смоленського у стилі модерн та Комерційного клубу, який поєднує риси стилів історицизму та модерну.

Обидві будівлі мали історичну та художню цінність, були невід’ємною частиною архітектурного центру Бахмута. З середини 1960-х років тут працювала дитяча музична школа. А з 1930-х там розташовувалась міська міліція, а після Другої світової війни — методичний кабінет партійно-політичної освіти, пошта та телеграф. Будівлі майже стовідсотково зберегла свій автентичний фасад разом з металевим дашком і балконом.

У 2004 році будівлям школи мистецтв надали статус щойно виявлених об’єктів архітектурної спадщини місцевого значення.

У 2022 році будівлі знищені російською армією.[76]

Бахмутська філія Азовсько-Донського комерційного банку ред.

Побудована у 1900–1902 роках у стилі неоренесанс. У 1983 році вона єдина в місті мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення. Будівля колишнього Азовсько-Донського банку унікальна тим, що це єдина споруда, яка майже повністю зберегла свою автентичність не тільки зовні, а ще й зсередини. У 1917 році свої фінансові справи тут вела Харламівська соляна копальня. Пізніше в будівлі завжди розміщувались фінансові установи.

У 2023 році внаслідок чергового російського обстрілу сталася пожежа. На той час вже багато тижнів у місті не працювала рятувальна служба, тож у будівлі вигоріли всі внутрішні дерев’яні перекриття.[76]

Палац культури ред.

Історія палацу культури у Бахмуті починається ще до радянських часів — з 1902 року. Тоді він називався народним домом і розташовувався поміж кам’яних торгових рядів на тодішній площі Торговій. Будівля мала великий залом на 500 місць з особливим приміщенням для народної бібліотеки-читальні і з народною чайною в другому кінці. Пізніше будівля стала частиною споруди Палацу Леніна. Перед повномасштабною війною у цій будівлі був міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова. Центр мав статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини місцевого значення.

У 2022 році Палац культури став жертвою чергового артилерійського обстрілу Бахмута. Загорілися верхні поверхи будівлі, проте постраждала і зала на першому поверсі. За даними ДСНС, найбільшого удару зазнала покрівля та верхній поверх палацу.[76]

Релігія ред.

 
Храм у місті (зруйнований)

Християнство ред.

Католицька церква ред.

  • Костел Матері Божої Святого Розарію (РКЦ та УГКЦ). Костел перебуває у напівзруйнованому стані[77]

Православна церква ред.

  • Храм святителя Івана Золотоуста (УПЦ МП)
  • Свято-Миколаївський храм (УПЦ МП)

Іслам ред.

Відомі люди ред.

Уродженці ред.

Мешканці ред.

Міські голови ред.

  • Педанов В. (1876—1888)
  • Першин Василь Іларіонович (1888—1916)
  • Айдинов Іван Христофорович (листопад 1917 — лютий 1918)
  • Рева Олексій Олександрович (з 1991)

Бахмут у культурі ред.

29 вересня 2021 року відбулося спецпогашення поштових марок № 1955 «м. Бахмут, Донецька обл.» та № 1956 «м. Кременчук, Полтавська обл.» (дев'ятий випуск стандартних поштових марок з серії «Герби міст, селищ та сіл України»). Процедура спецпогашення відбувалася одночасно у поштових відділеннях Укрпошти у Києві («КИЇВ-01001»), Бахмуті («84511») та Кременчуку («39600») спеціальними штемпелями «Перший день» (ШПД № 897, № 898 та № 899). Окрім марок також було випущено спеціальний конверт з мапою України та позначенням територій Донецької та Полтавської областей, географічного положення міст Бахмут та Кременчук, а також відображенням гербів обидвох міст[78][79][80][81].

Цікаві факти про місто ред.

  • Поблизу Бахмута можна побачити соляну шахту і найбільший підземний концертний зал у світі.
  • У місті розташоване найбільше підприємство в Східній Європі з виробництва ігристих вин класичним пляшковим методом.
  • Бахмут є одним із тих міст України, що втратили значення обласного центру, а отже більші можливості для розвитку, разом із Кам'янцем-Подільським, Дрогобичем та Ізмаїлом.

Відео ред.

https://www.youtube.com/watch?v=WJwrIJ51Te4

https://www.youtube.com/watch?v=4V8ujJIPO5g

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2017. Процитовано 1 липня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Мер Бахмута повідомив, скільки цивільних жителів залишилось у місті. Еспресо TV. 31 травня 2023. Архів оригіналу за 8 липня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023. {{cite web}}: Текст «Новини Еспресо» проігноровано (довідка)
  3. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  4. Олександр Пономарів (25 січня 2018). Блог Пономарева: чи правильна табличка "Вхід заборонено"?. bbc.com. Бі-Бі-Сі. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 5 листопада 2019.
  5. Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки м. Артемівська та смт. Красна Гора. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
  6. Свобода, Радіо (2 березня 2023). Кириленко: 80% Бахмута зруйновано, в місті залишаються менше від 5 тисяч людей. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 липня 2023.
  7. Ба́хмут // «Словники України» online / Український мовно-інформаційний фонд НАН України.
  8. Каталог річок України / Г.І. Швець, Н.І. Дрозд, С.П. Левченко. — Київ : Видавництво Академії наук Української РСР, 1957. — С. 147. — 3000 прим. Архівовано з джерела 21 грудня 2016
  9. Бахмут // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
  10. Українське життя Донеччини починалося у Бахмуті — історик (інтерв’ю). Вільне радіо. 8 вересня 2018. Процитовано 18 листопада 2022.
  11. Блог Пономарева: чи правильна табличка "Вхід заборонено"?. BBC News Україна (укр.). Процитовано 18 листопада 2022.
  12. Ба́хмут чи Бахму́т
  13. Web - библиотека BRONZA - LIB. bronza-lib.narod.ru. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  14. Бахмутка. ВУЕ (укр.). Процитовано 18 квітня 2023.
  15. АРТЕМІВСЬК (БАХМУТ). resource.history.org.ua. Процитовано 18 квітня 2023.
  16. Феодосій Макаревський) Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. — Екатеринослав, 1880. — Вып. 2. — С. 2.)
  17. а б в Бахмутські козаки. Хто вони?. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
  18. Пірко, Василь (05 листопада 2009). Проблема датування заснування міста Артемівська (PDF).
  19. Кабузан В. М. «Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII — первой половине XIX в. (1719—1858 гг.)», Наука, М; 1976 306 с. (с. 71)
  20. Верменич Я. Донбас у контексті теорій порубіжжя: соціогуманітарний аналіз / Український історичний журнал.— К., № 1 (520) за січень-лютий 2015.— С. 118. ISSN 0130-5247
  21. БАХМУТСЬКА ПРОВІНЦІЯ. www.history.org.ua. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
  22. Гайко Г. , Білецький В. , Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2016. Процитовано 27 травня 2016.
  23. До подій навколо залишків покровської церкви Бахмуту (280 річниця заснування)… | ИСТОКИ. istoki.org.ua. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  24. Три давні карти України і дивовижна поінформованість однієї з найстаріших газет світу. www.ukrinform.ua (укр.). 25 травня 2023. Процитовано 17 січня 2024.
  25. Бахмутський козацький полк, XVIII ст (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 серпня 2016. Процитовано 27 травня 2016.
  26. Татаринов, Сергій. Бахмутський козацький полк, XVIII ст. с. 219—220.
  27. Посунько, О. М. (1998). Історія Нової Сербії та Слов’яносербії. www.rastko.rs. Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
  28. Слов’яносербського роду-племені | Северодонецк online. archive.is. 27 травня 2016. Архів оригіналу за 29 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  29. а б Від УНР до ОУН: український рух на Донеччині 1917—1959 рр. Том 2 О. Б. Добровольський. Левада, Львів — 2020.
  30. amuz | ІСТОРІЯ. amuz (рос.). Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 16 листопада 2018.
  31. Donbasjaka. Молодь вшанувала перше підняття державного прапора на Донбасі (ФОТО) | ngo.donetsk.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
  32. Крути. Січень 1918 року: док., матеріали, дослідження., кіносценарій / Упоряд. Я. Гаврилюк. — К.: Вид. центр «Просвіта», 2008. — 840 с.
  33. Круцик, Роман (2011). Донщина. Народна війна (PDF). Київ. с. 215—224. ISBN 978–966–410–023–3. Архів оригіналу (PDF) за 16 серпня 2016. Процитовано 20 листопада 2018. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  34. Коммунист № 211 від 14.09.1924, сторінка 3
  35. Українське відродження на Донеччині й Луганщині в 1917-22 роках, частина III... 11 серпня 2011. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 5 липня 2014.
  36. Мартиролог. Донецька область, ст. 108—189 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2016. Процитовано 11 червня 2016.
  37. а б Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
  38. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
  39. Двадцать лет назад они всколыхнули Бахмут - Газета СОБЫТИЯ (Артемовск). sobitiya.com.ua. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  40. В Артемівську сепаратисти на даху міськради підняли прапор "Донецької республіки". ТСН.ua (укр.). 13 квітня 2014. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  41. В Артемівську на міськраді почепили прапор донецьких сепаратистів. espreso.tv. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  42. Терористи спалили виборчу дільницю в Артемівську. ukr.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  43. Військову частину в Артемівську обстрілювали з автоматів та гранатометів. espreso.tv. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  44. В Артемівську бойовики штурмували військову частину. espreso.tv. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  45. Танкова база в Артемівську після п'ятого нападу терористів (ФОТОФАКТ). espreso.tv. Архів оригіналу за 9 липня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  46. В Артемівську терористи на танках штурмували військову частину. www.theinsider.ua. Архів оригіналу за 30 червня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  47. Пять штурмов артемовской базы: история первых побед ВСУ. www.liga.net. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  48. В Артемівську невідомі розстріляли автобус, є жертви, - ЗМІ. www.theinsider.ua. Процитовано 25 квітня 2018.
  49. Силовики знищили штаб "ДНР" в Артемівську. Українська правда. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
  50. Внаслідок обстрілу Артемівська 2 людей загинуло і 5 поранено, серед них є діти - ДонОДА. ІА Українські Національні Новини (УНН) (укр.). Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 25 квітня 2018.
  51. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 12 червня 2017. Процитовано 25 квітня 2018.
  52. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 26 червня 2017. Процитовано 25 квітня 2018.
  53. https://web.archive.org/web/20190406121144/https://www.ukrinform.ru/rubric-regions/2665938-marina-porosenko-priehala-na-otkrytie-pamatnika-geroam-ato-i-oos-v-pereaslav.html. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  54. Перейменування міста та вулиць | Сайт Бахмутської міської ради. artemrada.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 25 квітня 2018.
  55. Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  56. Про перейменування вулиць, провулків та інших об'єктів топоніміки м. Артемівська та смт. Красна Гора. Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
  57. Під Артемівськом загинув український військовий. espreso.tv. Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
  58. Прощатимуться з бійцем у будинку культури - iRivne.info : iRivne.info. archive.is. 4 вересня 2016. Архів оригіналу за 29 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  59. російські загарбники завдали авіаудару по Бахмуту. Укрінформ. 19 травня 2022.
  60. Кількість жертв обстрілу будинку у Бахмуті зросла до п'яти, серед них дворічна дитина. Укрінформ. 18 травня 2022. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
  61. В Бахмуті залишились 3 тисячі цивільних. Дехто ховається, щоб не евакуюватись, - ОВА. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 березня 2023.
  62. Ukraine Situation Report: Russia Gains In Bakhmut, Talk Of Imminent Fall Swirls. The War Zone. The Drive. 20 травня 2023.
  63. У Бахмуті зруйновано літак-пам’ятник МіГ-17. Новинарня. 10 березня 2023.
  64. Ворог не контролює Бахмут повністю, йдуть бої - Маляр. Укрінформ. 22 травня 2023.
  65. Найманці ПВК "Вагнер" розпочали вихід з-під Бахмута - британська розвідка.
  66. ЗСУ наступають і закріплюються південніше Бахмута та біля Новопрокопівки – Генштаб.
  67. Знищення Бахмута: на нових супутникових знімках – місто з тліючими руїнами. Радіо Свобода. 18 травня 2023.
  68. Продолжается модернизация одного из рудников ГП «Артемсоль». 06274.com.ua - Сайт города Бахмута (Артемовск) (ru-UA) . Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
  69. Економіка міста | Сайт Бахмутської міської ради. artemrada.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 25 квітня 2018.
  70. Україна / Ukrajina. Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 25 серпня 2014.
  71. (рос.) Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. www.demoscope.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 червня 2021.
  72. Банк даних. database.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 25 квітня 2018.
  73. «Количество жителей Бахмута продолжает сокращаться» [Архівовано 5 травня 2018 у Wayback Machine.] «Вечерний Бахмут», 5 сентября 2017
  74. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 27 травня 2016.
  75. Гоу в Бахмут. Місто шампанських вин і троянд. Свои.City (рос.). Процитовано 21 січня 2020.
  76. а б в Бахмут. П'ять місць з історією, які знищила росія — Свої.Сity. bakhmut-history.svoi.city. Процитовано 15 травня 2024.
  77. У Бахмуті від обстрілів постраждав костел | РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ (укр.). 10 грудня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
  78. Герби міст, селищ та сіл України. Укрпошта (укр.). 24 вересня 2021. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 7 вересня 2023.
  79. В Україні тепер можна відправити листа з маркою “Бахмут”. Вільне радіо. 29 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2023.
  80. Конверт з видом залізничного мосту у Кременчуці, марка з гербом міста і спецштемпель з перевідною датою: подарунки «Укрпошти» до Дня міста. Кременчуцька газета (укр.). Процитовано 7 вересня 2023.
  81. У Кременчуці з'явилася ще одна легенда: унікальний поштовий штемпель. Всі новини Кременчука на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ (укр.). Процитовано 7 вересня 2023.

Посилання ред.

Література ред.