Вікіпедія

Міст Інків

Про інженерні споруди інків див. Мости інків.

Міст І́нків (ісп. Puente del Inca) — пам'ятка природи в аргентинській провінції Мендоса поблизу селища Пуенте-дель-Інка на кордоні з Чилі, природне геологічне утворення у формі арки над річкою Лас-Куевас, складене з величезних валунів золотистого кольору.

Міст Інків
Міст Інків і готель поблизу нього
Міст Інків і готель поблизу нього
Міст Інків і готель поблизу нього
32°49′35″ пд. ш. 69°54′39″ зх. д. / 32.826617700028° пд. ш. 69.91110310002778760° зх. д. / -32.826617700028; -69.91110310002778760Координати: 32°49′35″ пд. ш. 69°54′39″ зх. д. / 32.826617700028° пд. ш. 69.91110310002778760° зх. д. / -32.826617700028; -69.91110310002778760
Країна  Аргентина
Розташування Аргентина Аргентина
 Мендоса
Водні об'єкти річка Лас-Куевас
Площа 4 га
Висота над р. м. 2730 м[1]
Засновано 1991
Оператор Управління відновлюваних природних ресурсів провінції Мендоса
Число відвідувачів 250 000 на рік (2007)
Вебсторінка mendoza.gov.ar/areasnaturales/puente-del-inca/
Міст Інків. Карта розташування: Аргентина
Міст Інків
Міст Інків (Аргентина)
Мапа
CMNS: Міст Інків у Вікісховищі

Опис ред.

Міст Інків знаходиться у Андах на висоті 2719 м над рівнем моря[2] між горами Бандеріта-Норте і Бандеріта-Сур у департаменті Лас-Ерас[en] на північному заході провінції Мендоса поблизу кордону з Чилі. Він розташований біля в'їзду до провінційного парку Аконкагуа на одному з маршрутів сходження на гору Аконкагуа.

Міст Інків є природним геоморфологічним утворенням у формі арки на висоті 27 м над річкою Лас-Куевас. Довжина арки 48 м, ширина — 28 м, товщина — 8 м[2]. З арки звисають декілька сталактитів. Арка сформувалася у результаті водної ерозії. Своїм жовтогарячим забарвленням арка завдячує термальним водам з високим вмістом заліза і сірки.

Міст Інків сформувався у період міоцену (23,5—5,3 млн років тому)[2].

На правому березі річки Лас-Куевас поблизу Мосту Інків знаходяться п'ять термальних джерел з температурою води від 33 °C до 38°C[3]. Вони носять назви Венера, Марс, Сатурн, Меркурій і Шампань[3]. Термальні води багаті на хлорид натрію, солі лужних металів, гідрокарбонати, сульфіди, миш'як.

Історія ред.

 
Залізнична станція
 
Готель у часи функціонування

У березні 1835 року Міст Інків відвідав англійський натураліст Чарльз Дарвін під час своєї навколосвітньої подорожі[4]. Він зробив замальовки мосту і сталактитів. Також місцевість відвідували Френсіс Бонд Хед[en] і Йоганн Моріц Ругендас[en][4].

1925 року поблизу Мосту Інків було збудовано великий термальний курорт, готель і спа під назвою «Termas del Inca»[3]. Кожна кімната готелю мала власну термальну купальню. Термальні води використовувалися для лікування деяких хвороб, зокрема шкірних і ревматизму, оскільки вважалися цілющими. Поблизу курорту було збудовано станцію Трансандійської залізниці[en], якою користувалися туристи, що прибували на курорт. 15 серпня 1965 року готельний комплекс був знищений лавиною[3][4] разом з відвідувачами, які перебували усередині[2]. Згодом станція також була покинута і пізніше перетворена на музей альпінізму.

Оскільки Міст Інків розташований на одному з популярних маршрутів сходження на гору Аконкагуа, впродовж десятиліть він страждав від туристів, які розбирали каміння, з якого він складається, на сувеніри[2]. Будівництво готелю і комунікацій для нього, а також використання мосту як автомобільної дороги теж сприяли його руйнуванню[4]. Щоб вплинути на цю ситуацію, місцева влада була змушена надати йому природоохоронний статус.

Декретом № 2291 від 1991 року було створено недоторкану зону Міст Інків. Провінційним законом № 7465 від 7 грудня 2005 року Міст Інків було названо пам'яткою природи провінційного рівня і встановлено межі цієї природоохоронної території. Декретом № 283 від 2002 року було встановлено, що пам'ятка підпорядковується Управлінню відновлюваних природних ресурсів провінції Мендоса.

2005 року було закрито доступ відвідувачів до термальних джерел через загрозу обвалу, а згодом заборонено заходити і на сам міст[4]. Також було проведено роботи з укріплення Мосту Інків і захисту його від подальшого руйнування[4].

Клімат ред.

Міст Інків знаходиться на високогір'ї у зоні холодного семіаридного клімату (BSk за класифікацією Кеппена).

Клімат Міст Інків
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 30,0 28,0 25,0 23,5 21,0 21,0 18,5 17,5 21,0 24,0 25,5 26,0 30,0
Середній максимум, °C 20,7 19,8 18,0 15,0 10,2 5,7 4,9 6,1 9,1 11,5 15,4 18,5 12,9
Середня температура, °C 14,3 13,0 10,9 8,0 4,6 0,8 −0,7 0,6 3,0 5,7 9,7 12,7 6,9
Середній мінімум, °C 6,8 5,8 3,3 1,2 −0,9 −3,8 −6 −4,7 −2,9 −0,7 2,6 4,8 0,5
Абсолютний мінімум, °C −8,7 −10,2 −11,8 −15 −13,7 −10,6 −10,7 −11,5 −12,6 −12,4 −11,7 −9,7 −15
Норма опадів, мм 4 2 2 8 55 114 52 33 22 23 4 1 320
Кількість сонячних годин 310,0 296,6 279,0 252,0 186,0 144,0 148,8 192,2 222,0 254,2 279,0 294,5 2858,3
Кількість днів з опадами 2 2 1 2 7 9 7 6 4 4 2 2 48
Кількість сніжних днів 0,4 0 0,4 1 3 7 6 5 4 3 2 0,7 32,5
Вологість повітря, % 26 26 25 27 37 50 45 45 41 34 26 24 34
Джерело: Servicio Meteorologico Nacional[5], UNLP (сонце, екстремумуми і сніг)[6]

Флора і фауна ред.

Типовими представниками флори цієї природохоронної території є Adesmia aegiceras, Adesmia pinifolia, Azorella monanthos, Calceolaria luxurians, Acaena splendens, Stipa vaginata[4].

Поблизу Мосту Інків гніздиться кондор андійський, зустрічаються такі птахи як папуга гірський, каракара андійська, вівсянчик чилійський, трясохвіст смугастокрилий, посвірж великий, горличка болівійська, бруант рудошиїй, гохо білохвостий, агуя. Місцевим ендеміком є вид скорпіонів Orobothriurus alticola[4].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. ↑ https://www.mendoza.gov.ar/areasnaturales/puente-del-inca/
  2. ↑ а б в г д Rodríguez, Gabriel Omar. Puente del Inca (іспанською) . Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 5 березня 2018.
  3. ↑ а б в г Puente del Inca (іспанською) . 12 липня 2017. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  4. ↑ а б в г д е ж и Yorlano, Juliana; Sampano, Pablo (2007). MONUMENTO NATURAL PUENTE DEL INCA (PDF) (іспанською) . Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2018. Процитовано 5 березня 2018.
  5. ↑ Datos Estadísticos (Período 1971-1980) (іспанською) . National Meteorological Service of Argentina. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 5 березня 2018.
  6. ↑ Datos bioclimáticos de 173 localidades argentinas. Atlas Bioclimáticos (іспанською) . UNLP. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 5 березня 2018.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міст_Інків&oldid=40386844