Відкрити головне меню

Міст Інків (ісп. Puente del Inca) — пам'ятка природи в аргентинській провінції Мендоса поблизу селища Пуенте-дель-Інка на кордоні з Чилі, природне геологічне утворення у формі арки над річкою Лас-Куевас, складене з величезних валунів золотистого кольору.

Міст Інків
Міст Інків і готель поблизу нього
Міст Інків і готель поблизу нього
32°49′35″ пд. ш. 69°54′39″ зх. д. / 32.82656000002777574° пд. ш. 69.91100090002778700° зх. д. / -32.82656000002777574; -69.91100090002778700Координати: 32°49′35″ пд. ш. 69°54′39″ зх. д. / 32.82656000002777574° пд. ш. 69.91100090002778700° зх. д. / -32.82656000002777574; -69.91100090002778700
Розташування: Аргентина Аргентина
 Мендоса
Площа: 4 га
Водні об'єкти: річка Лас-Куевас
Заснований: 1991
Число відвідувачів: 250 000 на рік (2007)
Керівна
організація:
Управління відновлюваних природних ресурсів провінції Мендоса
Країна Flag of Argentina.svg Аргентина
Міст Інків. Карта розташування: Земля
Міст Інків
Міст Інків

Міст Інків у Вікісховищі?

ОписРедагувати

Міст Інків знаходиться у Андах на висоті 2719 м над рівнем моря[1] між горами Бандеріта-Норте і Бандеріта-Сур у департаменті Лас-Ерас[en] на північному заході провінції Мендоса поблизу кордону з Чилі. Він розташований біля в'їзду до провінційного парку Аконкагуа на одному з маршрутів сходження на гору Аконкагуа.

Міст Інків представляє собою природне геоморфологічне утворення у формі арки на висоті 27 м над річкою Лас-Куевас. Довжина арки 48 м, ширина — 28 м, товщина — 8 м[1]. З арки звисають декілька сталактитів. Арка сформувалася у результаті водної ерозії. Своїм жовто-гарячим забарвленням арка завдячує термальним водам з високим вмістом заліза і сірки.

Міст Інків сформувався у період міоцену, між 23,5 і 5,3 мільйонами років тому[1].

На правому березі річки Лас-Куевас поблизу Мосту Інків знаходяться п'ять термальних джерел з температурою води від 33 °C до 38°C[2]. Вони носять назви Венера, Марс, Сатурн, Меркурій і Шампань[2]. Термальні води багаті на хлорид натрію, солі лужних металів, гідрокарбонати, сульфіди, миш'як.

ІсторіяРедагувати

 
Залізнична станція
 
Готель у часи функціонування

У березні 1835 року Міст Інків відвідав англійський натураліст Чарльз Дарвін під час своєї навколосвітньої подорожі[3]. Він зробив замальовки мосту і сталактитів. Також місцевість відвідували Френсіс Бонд Хед[en] і Йоганн Моріц Ругендас[en][3].

1925 року поблизу Мосту Інків було збудовано великий термальний курорт, готель і спа під назвою «Termas del Inca»[2]. Кожна кімната готелю мала власну термальну купальню. Термальні води використовувалися для лікування деяких хвороб, зокрема шкірних і ревматизму, оскільки вважалися цілющими. Поблизу курорту було збудовано станцію Трансандійської залізниці[en], якою користувалися туристи, що прибували на курорт. 15 серпня 1965 року готельний комплекс був знищений лавиною[2][3] разом з відвідувачами, які перебували усередині[1]. Згодом станція також була покинута і пізніше перетворена на музей альпінізму.

Оскільки Міст Інків розташований на одному з популярних маршрутів сходження на гору Аконкагуа, впродовж десятиліть він страждав від туристів, які розбирали каміння, з якого він складається, на сувеніри[1]. Будівництво готелю і комунікацій для нього, а також використання мосту як автомобільної дороги теж сприяли його руйнуванню[3]. Щоб вплинути на цю ситуацію, місцева влада була змушена надати йому природоохоронний статус.

Декретом № 2291 від 1991 року було створено недоторкану зону Міст Інків. Провінційним законом № 7465 від 7 грудня 2005 року Міст Інків було названо пам'яткою природи провінційного рівня і встановлено межі цієї природоохоронної території. Декретом № 283 від 2002 року було встановлено, що пам'ятка підпорядковується Управлінню відновлюваних природних ресурсів провінції Мендоса.

2005 року було закрито доступ відвідувачів до термальних джерел через загрозу обвалу, а згодом заборонено заходити і на сам міст[3]. Також було проведено роботи з укріплення Мосту Інків і захисту його від подальшого руйнування[3].

КліматРедагувати

Міст Інків знаходиться на високогір'ї у зоні холодного семіаридного клімату (BSk за класифікацією Кеппена).

Клімат Міст Інків
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 30,0 28,0 25,0 23,5 21,0 21,0 18,5 17,5 21,0 24,0 25,5 26,0 30,0
Середній максимум, °C 20,7 19,8 18,0 15,0 10,2 5,7 4,9 6,1 9,1 11,5 15,4 18,5 12,9
Середня температура, °C 14,3 13,0 10,9 8,0 4,6 0,8 −0,7 0,6 3,0 5,7 9,7 12,7 6,9
Середній мінімум, °C 6,8 5,8 3,3 1,2 −0,9 −3,8 −6 −4,7 −2,9 −0,7 2,6 4,8 0,5
Абсолютний мінімум, °C −8,7 −10,2 −11,8 −15 −13,7 −10,6 −10,7 −11,5 −12,6 −12,4 −11,7 −9,7 −15
Норма опадів, мм 4 2 2 8 55 114 52 33 22 23 4 1 320
Кількість сонячних годин 310,0 296,6 279,0 252,0 186,0 144,0 148,8 192,2 222,0 254,2 279,0 294,5 2858,3
Кількість днів з опадами 2 2 1 2 7 9 7 6 4 4 2 2 48
Кількість сніжних днів 0,4 0 0,4 1 3 7 6 5 4 3 2 0,7 32,5
Вологість повітря, % 26 26 25 27 37 50 45 45 41 34 26 24 34
Джерело: Servicio Meteorologico Nacional[4], UNLP (сонце, екстремумуми і сніг)[5]

Флора і фаунаРедагувати

Типовими представниками флори цієї природохоронної території є Adesmia aegiceras, Adesmia pinifolia, Azorella monanthos, Calceolaria luxurians, Acaena splendens, Stipa vaginata[3].

Поблизу Мосту Інків гніздиться кондор андійський (лат. Vultur gryphus), зустрічаються такі птахи як жовтолобий товстодзьобий папуга[en](лат. Bolborhynchus aurifrons), Polyborus megalopterus, Phrygilus gayi, Cinclodes fuscus, великий жовтий зяблик[en] (лат.Sicalis auriventris), Metriopelia melanoptera, андський горобець[en] (лат. Zonotrichia capensis), Agriornis andicola, агуя (лат. Geranoaetus melanoleucus). Місцевим ендеміком є вид скорпіонів Orobothriurus alticola[3].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Rodríguez, Gabriel Omar. Puente del Inca (іспанською). Процитовано 5 березня 2018. 
  2. а б в г Puente del Inca (іспанською). 12 липня 2017. Процитовано 5 березня 2018. 
  3. а б в г д е ж и Yorlano, Juliana; Sampano, Pablo (2007). MONUMENTO NATURAL PUENTE DEL INCA (іспанською). Архів оригіналу за 19 лютий 2018. Процитовано 5 березня 2018. 
  4. Datos Estadísticos (Período 1971-1980) (іспанською). National Meteorological Service of Argentina. Процитовано 5 березня 2018. 
  5. Datos bioclimáticos de 173 localidades argentinas. Atlas Bioclimáticos (іспанською). UNLP. Процитовано 5 березня 2018. 

ПосиланняРедагувати