Відкрити головне меню
Olympia Weekend logo.png

«Містер Олімпія» (англ. Mr. Olympia) — титул, яким нагороджуєтся переможець конкурсу з культуризму (бодибілдингу) «Joe Weider's Olympia Weekend». Це найпрестижніший міжнародний конкурс з культуризму, який проводиться щорічно Міжнародною федерацією бодібілдингу та фітнесу (IFBB). В конкурсі мають право брати участь тільки культуристи-професіонали, що отримали, відповідно, карту професіонала, отримавши перемогу у визначених аматорських змаганнях із бодибілдингу.

ІсторіяРедагувати

Містер Олімпія став творінням Джо Вейдера, який вирішив зробити єдине змагання, де б могли зустрітися спортсмени, які вже володіли титулами Містер Всесвіт, Містер Америка і Містер Світ, щоб довести свою перевагу і отримати звання найкращого атлета світу.

1960-тіРедагувати

У 1965 та 1966 роках титул Містера Олімпії здобув Ларрі Скотт - відомий на той час бодібілдер. Згодом Скотт завершив кар'єру і на сьогодні є єдиним чемпіоном, який не програвав на турнірах Містер Олімпія.

Гарольд Пул утримує за собою два досягнення - як наймолодший атлет, який коли-небудь брав участь в Олімпії. У 1965 році він виступив у віці 21 року. Іншим здобутком є те, що Гарольд є єдиним, який змагався у всіх трьох перших турнірах Містер Олімпія - він посів друге місце у 1965 та 1966 роках.

Олімпія 1967 року була за Серхіо Олівою, який ознаменував нову епоху в бодібілдингу. З ростом 178 см та вагою 111 кг Оліву називали «Міф», що відображало небачений на той час рівень м'язової маси та сухості, а також пропорційну V-подібну фігуру з широкими плечима та вузькою талією. Оліва виграв і наступні змагання у 1967, 1968 і 1969, в останньому турнірі він завдав поразки Арнольду Шварценеггеру.

1970-тіРедагувати

Арнольд Шварценеггер переміг Оліву на Олімпії 1970 і 1971 років. Він здолав Оліву знову у 1972 і продовжив переможну серію, вигравши на трьох наступних змаганнях. Турнір 1975 року був висвітлений у документальній драмі «Качаючи залізо» (Pumping Iron) за участю багатьох відомих бодібілдерів, зокрема Лу Ферріньйо, Серж Нюбре і Франко Коломбо, який здобув перемоги на Олімпіях 1976 та 1981 років.

В період 1974-1979 років використовувалася система двох вагових дивізіонів, які розділяли атлетів на дві категорії: "Важка" (понад 200 фунтів / 91 кг) та "Легка" (менше 200 фунтів / 91 кг). Переможці кожного дивізіону пізніше змагалися один з одним, щоб визначити остаточного чемпіона.

Після перемоги на Олімпії 1975, Шварценеггер оголосив про завершення кар'єри.

Турніри 1977, 1978 і 1979 років були за Френком Зейном. Не будучи настільки фізично масивним як попередники, зокрема Шварцнеггер, Оліва чи Ферріньйо, Зейн вирізнявся хорошою симетрією, пропорціями та сухістю.

1980-тіРедагувати

У 1980 році Шварценеггер повернувся і виграв Олімпію знову після п'ятирічної перерви. Він досить пізно оголосив про свою участь, тож учасники не знали про його наміри. Сьома перемога була досить суперечливою, оскільки більшість спортсменів та експертів зійшлися на думці, що Арнольду бракувало м'язової маси та пропорцій, і він не мав посісти вищі місця, ніж Кріс Дікерсон чи Майк Ментцер. Деякі атлети оголосили бойкот турніру наступного року, а Ментцер покинув бодібілдінг.

Наступного року вдруге перемогу здобув Франко Коломбо. Кріс Дікерсон переміг у 1982 році, а у 1983 році першим став Самір Баннут. Починаючи з 1984 року 8 титулів Містера Олімпії підряд завоював Лі Хейні.

1990-тіРедагувати

Лі Хейні пішов з бодібілдингу після своєї останньої перемоги на Олімпії 1991 року.

Посівши друге місце після Хейні попереднього року Доріан Єйтс став першим шість разів підряд з 1992 по 1997 роки. Доріана вважають революціонером бодібілдингу - на сцені він виділявся величезною масою в поєднанні з «гранітною жорсткістю». 1990-ті охрестили "ерою гормону росту". Доріан одним з перших почав експериментувати з гормонами, що дозволило йому та наступним поколінням культуристів значно збільшитися в розмірах. А згодом і суддівство на професійних змаганнях стало віддавати перевагу атлетам з більшою м'язовою масою. Через це серед більш консервативних бодібілдерів поширилися думки, що тепер м'язова маса стала найважливішим фактором для перемоги, навіть більш важливим ніж симетрія, естетика та пропорції.

Єйтс покинув професійний бодібілдинг після перемоги у 1997 році, оскільки його вже почали переслідувати травми. Кеннет "Флекс" Віллер виглядав як його наступник, однак Ронні Коулмен, який у 1997 був лише 9-им, здивував всіх феноменальною формою наступного року і виграв підряд 8 титулів Містера Олімпії.

 
Ронні Коулмен у 2009 році

2000-іРедагувати

Ронні Коулмен переміг на турнірі 8 разів, повторивши рекорд Лі Хейні. У 2006 році Ронні повернувся для захисту титулу, але посів лише друге місце, поступившись Джею Катлеру, який здобув першу перемогу після чотирьох років невдач і других місць. Катлер зумів закріпити успіх і у 2007 році. Коулмен став лише четвертим і оголосив про завершення кар'єри професійного бодібілдера. У 2008 році Декстер Джексон завдав поразки Джею Катлеру і став Містером Олімпія. Та вже через рік Джей повернув собі титул і став єдиним в історії атлетом, якому вдалося стати Містером Олімпією після поразки на попередньому турнірі.

2010-тіРедагувати

У 2010 році Катлер повернувся і завоював свій четвертий титул. Та вже у 2011 Джей поступився Філу Хіту, у якого почалася переможна серія аж до 2018 року. З 2012 по 2014 Олімпія ознаменувалася протистоянням між Каєм Гріном і Філом Хітом, в якій Кай завжди фінішував другим. Перервати серію Філа зумів Шон Роден у 2018 році. На турнірі 2019 року не виступали чемпіони попередніх років Шон Роден та Філ Хіт, перемогу завоював Брендон Каррі.

Починаючи з 2018 року було введено титул "Народний містер Олімпія", якого вибирали глядачі.[1] Першим володарем титулу став Руллі Вінклаар, а у 2019 році його отримав іранський атлет Хаді Чупан.

КваліфікаціяРедагувати

У 2011 році, одразу після утвердження Olympia Weekend, Голова професіональної ліги IFBB Джим Маніон визначив наступні правила кваліфікації:

  • Перші 5 у кожній категорії Олімпії.
  • Перші 3 у кожній категорії на Arnold Classic/International.
  • Перші 2 у кожній категорії на New York Pro.
  • 1-ше місце на всіх інших турнірах, навіть на Чемпіонаті світу серед аматорів (Amateurs World Championship).

Професіональна ліга IFBB та Mr. Olympia, LLC можуть надавати особливі запрошення для окремих атлетів.

КатегоріїРедагувати

У чоловічому бодибілдингу існують наступні категорії.

Mr. OlympiaРедагувати

Іншими словами відкрита категорія, в якій виступають атлети з максимальною масою понад 100 кг.

212 OlympiaРедагувати

Категорія заснована у 2008 році для невисоких атлетів, в якій існують обмеження на зріст (166 см) та масу учасників (96,6 кг / 212 фунтів).

Classic Physique OlympiaРедагувати

Створена у 2016 році категорія має на меті популяризувати естетичний бодибілдинг класичної епохи 1970-х. Атлети володіють хорошими пропорціями та меншою масою, ніж у відкритій категорії.

Men's Physique OlympiaРедагувати

Категорія існує з 2013 року, атлети виступають у пляжних шортах та мають, як правило, меншу масу, ніж у категорії Classic Physique.

ПереможціРедагувати

Mr. OlympiaРедагувати

Рік Переможець Місце
1965   Ларрі Скотт Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1966   Ларрі Скотт Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1967   Серхіо Оліва Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1968   Серхіо Оліва Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1969   Серхіо Оліва Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1970   Арнольд Шварценеггер Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1971   Арнольд Шварценеггер Париж, Франція
1972   Арнольд Шварценеггер Ессен, Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина
1973   Арнольд Шварценеггер Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1974   Арнольд Шварценеггер Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1975   Арнольд Шварценеггер Преторія, Гаутенг, Південна Африка
1976   Франко Коломбо Коламбус, Огайо, США
1977   Френк Зейн Коламбус, Огайо, США
1978   Френк Зейн Коламбус, Огайо, США
1979   Френк Зейн Коламбус, Огайо, США
1980   Арнольд Шварценеггер Сідней, Новий Південний Уельс, Австралія
1981   Франко Коломбо Коламбус, Огайо, США
1982   Кріс Дікерсон Лондон, Англія, Велика Британія
1983   Самір Баннут Мюнхен, Баварія, Німеччина
1984   Лі Хейні Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
1985   Лі Хейні Брюсель, Бельгія
1986   Лі Хейні Коламбус, Огайо, США
1987   Лі Хейні Гетеборг, Швеція
1988   Лі Хейні Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
1989   Лі Хейні Ріміні, Емілія-Романья, Італія
1990   Лі Хейні Чикаго, Іллінойс, США
1991   Лі Хейні Орландо, Флорида, США
1992   Доріан Єйтс Гельсінкі, Фінляндія
1993   Доріан Єйтс Атланта, Джорджія, США
1994   Доріан Єйтс Атланта, Джорджія, США
1995   Доріан Єйтс Атланта, Джорджія, США
1996   Доріан Єйтс Чикаго, Іллінойс, США
1997   Доріан Єйтс Лонг-Біч, Каліфорнія, США
1998   Ронні Коулмен Нью-Йорк, Нью-Йорк, United States
1999   Ронні Коулмен Лас-Вегас, Невада, США
2000   Ронні Коулмен Лас-Вегас, Невада, США
2001   Ронні Коулмен Лас-Вегас, Невада, США
2002   Ронні Коулмен Лас-Вегас, Невада, США
2003   Ронні Коулмен Лас-Вегас, Невада, США
2004   Ронні Коулмен Лас-Вегас, Невада, США
2005   Ронні Коулмен Лас-Вегас, Невада, США
2006   Джей Катлер Лас-Вегас, Невада, США
2007   Джей Катлер Лас-Вегас, Невада, США
2008   Декстер Джексон Лас-Вегас, Невада, США
2009   Джей Катлер Лас-Вегас, Невада, США
2010   Джей Катлер Лас-Вегас, Невада, США
2011   Філ Хіт Лас-Вегас, Невада, США
2012   Філ Хіт Лас-Вегас, Невада, США
2013   Філ Хіт Лас-Вегас, Невада, США
2014   Філ Хіт Лас-Вегас, Невада, США
2015   Філ Хіт Лас-Вегас, Невада, США
2016   Філ Хіт Лас-Вегас, Невада, США
2017   Філ Хіт Лас-Вегас, Невада, США
2018   Шон Роден Лас-Вегас, Невада, США
2019   Брендон Каррі Лас-Вегас, Невада, США

212 OlympiaРедагувати

Рік Переможець Місце
2008   Девід Генрі Лас-Вегас, Невада, США
2009   Кевін Інгліш Лас-Вегас, Невада, США
2010   Кевін Інгліш Лас-Вегас, Невада, США
2011   Кевін Інгліш Лас-Вегас, Невада, США
2012   Флекс Льюіс Лас-Вегас, Невада, США
2013   Флекс Льюіс Лас-Вегас, Невада, США
2014   Флекс Льюіс Лас-Вегас, Невада, США
2015   Флекс Льюіс Лас-Вегас, Невада, США
2016   Флекс Льюіс Лас-Вегас, Невада, США
2017   Флекс Льюіс Лас-Вегас, Невада, США
2018   Флекс Льюіс Лас-Вегас, Невада, США
2019   Камаль Ергаргні Лас-Вегас, Невада, США

Classic Physique OlympiaРедагувати

Рік Переможець Місце
2016   Денні Хестер Лас-Вегас, Невада, США
2017   Бреон Енслі Лас-Вегас, Невада, США
2018   Бреон Енслі Лас-Вегас, Невада, США
2019   Кріс Бамстед Лас-Вегас, Невада, США

Men's Physique OlympiaРедагувати

Рік Переможець Місце
2013   Марк Ентоні Вінгсон Лас-Вегас, Невада, США
2014   Джеремі Буендіа Лас-Вегас, Невада, США
2015   Джеремі Буендіа Лас-Вегас, Невада, США
2016   Джеремі Буендіа Лас-Вегас, Невада, США
2017   Джеремі Буендіа Лас-Вегас, Невада, США
2018   Брендон Хендріксон Лас-Вегас, Невада, США
2019   Реймонт Едмондс Лас-Вегас, Невада, США


СтатистикаРедагувати

Кількість перемогРедагувати

Перемоги Переможець Роки
8   Лі Хейні 1984–1991
  Ронні Коулмен 1998–2005
7   Арнольд Шварценеггер 1970–1975, 1980
  Філ Хіт 2011–2017
6   Доріан Єйтс 1992–1997
4   Джей Катлер 2006–2007, 2009–2010
3   Серхіо Оліва 1967–1969
  Френк Зейн 1977–1979
2   Ларрі Скотт 1965, 1966
  Франко Коломбо 1976, 1981
1   Самір Баннут 1983
  Кріс Дікерсон 1982
  Декстер Джексон 2008
  Шон Роден 2018
  Брендон Каррі 2019

ПереможціРедагувати

Наймолодший   Арнольд Шварценеггер 23 роки
Найстарший   Шон Роден 43 роки
Найвищий   Арнольд Шварценеггер 187 см
Найнижчий   Франко Коломбо 166 см
Найлегший 84 кг
Найважчий   Ронні Коулмен 138 кг

Всі участникиРедагувати

Наймолодший   Гарольд Пул 21 рік
Найстарший   Альберт Беклес 61 рік
Найвищий   Ральф Мьоллер 197 см
Найнижчий   Флавіо Баччіаніні 148 см
Найлегший   Марвін Вард 65 кг
Найважчий   Мамду Елссбіай 143 кг

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати